Home / Хвороби серця / Процедура аутогемотерапія: показання, особливості, кому не можна

Процедура аутогемотерапія: показання, особливості, кому не можна

Введення пацієнтам власної венозної крові внутрішньом’язово називається аутогемотерапією. Вона проводиться за схемою, може поєднуватися з озонуванням крові. Застосовується при багатьох патологічних станах як засіб підвищення неспецифічного імунного захисту.

До достоїнств відноситься хороша переносимість і невелика кількість побічних реакцій, а до недоліків – слабка доказова клінічна база методу, непередбачуваність результату.

Показання до проведення аутогемотерапії

Процедура застосування власної крові для терапії заснована на принципі лікування подібного подібним. Тобто на гомеопатичному підході: в крові хворого людини є мікроорганізми, їх токсини, які при введенні в малих дозах стимулюють процес одужання.

Як і гомеопатія, методика аутогемотерапії відноситься до емпіричній медицині. Це галузь, де лікар застосовує дані чужого або власного досвіду без наукового дослідження. При цьому результат лікування буває позитивним, нульовим або від’ємним.

До показань для аутогемотерапії відносяться:

  • довгостроково поточні хронічні запалення органів дихання, суглобів, жіночих статевих органів;
  • виразкова хвороба шлунка і кишечника;
  • повільно загоюються рани, трофічні виразки на шкірі;
  • гнійничкові висип, акне (вугрі), фурункульоз, псоріаз, бородавки, папіломи;
  • анемія;
  • зниження імунітету;
  • алергія, бронхіальна астма, кропив’янка;
  • часті вірусні та бактеріальні інфекції, герпес, цитомегаловірус;
  • безпліддя, патологічний перебіг клімактеричного періоду;
  • запобігання раннього старіння організму.

Одним з варіантів застосування є використання процедури для провокації – загострення прихованої інфекції, млявої процесу. Це допомагає не тільки виявити захворювання, але і прискорити лікування.

Протипоказання

Як показання, так і протипоказання до методу недостатньо розроблені. Процедуру не рекомендується проводити при малярії і гострому нефриті.

До небажаних станів для аутогемотерапії відносять:

  • декомпенсований цукровий діабет;
  • важкий ступінь ниркової та печінкової недостатності;
  • порушення кровообігу в термінальній стадії;
  • пухлинні процеси;
  • підвищення температури тіла вище 38 градусів;
  • активний туберкульоз;
  • ВІЛ-інфекція;
  • вагітність, лактація, діти до 5 років (ефективність і безпека не встановлена).

Велика і мала: відмінності, особливості

Для посилення ефекту аутогемотерапію проводять одночасно з введенням медикаментів, гомеопатичних препаратів і озону. Остання методика може бути у варіанті малої – взяту кров з вени змішують з рівною частиною суміші озону і кисню і вводять назад у венозну мережу.

Для великої аутогемотерапії з вени кров спочатку надходить у контейнер. Її об’єм коливається від 50 до 150 мл, потім в нього подається киснево-озонова газова суміш (50 — 300 мл). Після ретельного перемішування вміст вводиться шляхом інфузії у вену.

Додавання озону має крім імуномодулюючої, ще й антиоксидантний ефект, покращує живлення тканин, допомагає виводити токсини з організму.

Дивіться на відео про методику проведення великої аутогемотерапії:

Схема проведення аутогемотерапії у дорослих і дітей

Існує стандартний метод використання власної крові для лікування. У перший день з вени беруть 2 мл і відразу ж її вводять внутрішньом’язово у сідницю. На наступний день або через день дозу збільшують на 2 мл, так поступово доводять до 10. Після цього в такому ж темпі знижують або переходять на підтримуючі 5 мл і доводять загальна кількість процедур до 10.

Дітям починають терапію з 1 мл, додають по 1 мл до 5 і плавно знижують до одного. При підвищенні дози орієнтуються на реакцію організму: якщо відзначається сильне погіршення симптомів, то роблять перерви на 2 — 3 дні, знижують темпи збільшення кількості разового об’єму крові.

Як часто можна проходити лікування

Кратність процедур і тривалість курсу визначається в кожному випадку індивідуально. За рік їх можна пройти не більше 3 разів. При цьому перерви між двома не повинні бути менше 3 місяців.

Це пов’язано з тим, що занадто часта стимуляція імунної системи призводить до розвитку аутоімунних патологій. Так як організм починає сприймати частини власних клітин, як чужорідний генетичний матеріал, то починає посилено виробляти антитіла проти них.

Можливі ускладнення

Аутогемотерапія передбачає реакцію загострення на початку лікування. Вона супроводжується:

  • підвищеною температурою тіла;
  • посиленням симптомів основного захворювання;
  • суглобовими і м’язовими болями.

При незначній вираженості таких симптомів лікування триває. При введенні крові під шкіру часто утворюються гематоми.

Тому від такого способу практично всі лікарі відмовляються, воліючи внутрішньом’язовий шлях надходження крові. Це також може супроводжуватися появою болючих ущільнень, при уповільненому розсмоктуванні може бути нагноєння в місці ін’єкцій.

Для профілактики рекомендується локальне нанесення йодної сітки після уколу.

Чому допомагає не всім

Так як метод не є універсальним, то його терапевтичні можливості обмежені загальної стимуляцією організму. Він допомагає збільшити захисні сили при боротьбі з хронічними, млявими інфекційними процесами.

При цьому аутогемотерапія не впливає на:

  • роботу серця, легень, нирок;
  • активність ендокринної системи;
  • швидкість очищення організму печінкою, нирками, кишечником;
  • регулювання життєдіяльності з боку центральної нервової та вегетативної систем.

При всіх своїх достоїнствах (відносна нешкідливість, відсутність хімічних сполук в класичному варіанті) метод вважається допоміжним.

Його не можна рекомендувати при критичних порушення пацієнтам, яким показана термінова медикаментозна терапія, а особливо операція.

Можна провести в домашніх умовах

Спосіб взяття крові з вени і введення в м’яз зовні виглядає абсолютно простим. Але будь-яке лікування повинен проводити виключно лікар або медсестра в умовах повної стерильності.

Категорично забороняється застосовувати людям без спеціальної освіти, так як при ін’єкціях можливий розвиток гострих станів, що потребують екстреної допомоги.

Кров має властивість досить швидко згортатися, а недотримання правил ін’єкцій і забору крові призводить до швидкого інфікування, що дуже небезпечно при введенні в організм.

Наскільки реальним буде результат

Метод аутогемотерапії спрямований на активізацію власних ресурсів, що допомагають боротися із захворюваннями. Тому ці можливості повинні бути присутніми (потрібно мати те, що потрібно стимулювати). Процедури можна проводити відносно здоровим людям з косметологічними дефектами (вугрі, фурункульоз), які пов’язані з ослабленою імунною захистом.

Запровадження власної крові допомагає при хронічних патологіях з млявим перебігом і при ізольованому ураженні органів (наприклад, запалення придатків у жінок без супутніх хвороб). У таких випадках можна, образно кажучи, стимулювати імунітет.

При гострому або підгострому варіанті захворювань, гострих нападах болю, порушення кровообігу, поліорганної недостатності застосування аутогемотерапії не тільки не дасть результату, але і може істотно збільшити ризик декомпенсації і ускладнень.

Особливо небезпечно проходити аутогемотерапію в косметологічних установах без попереднього повного обстеження організму. Навіть банальна гнійничкові висипання буває першим проявом цукрового діабету, дисбалансу статевих гормонів. Ці захворювання не мають нічого спільного зі слабкою імунною захистом і не лікуються аутогемотерапією.

Якщо процедури проводяться, як загальнозміцнюючі або омолоджуючі, то результат від них не виявиться без зміни стилю харчування, дозованої фізичної активності, водних процедур, нормалізації функції кишечника, повної відмови від куріння і алкоголю.

Вартість процедури

Одна процедура за класичною методикою варто в різних клініках від 65 до 400 гривень, або від 300 до 2000 рублів. Відповідно, повний курс з 10 процедур обходиться досить значну суму.

Поєднання аутогемотерапії з медикаментами або озонуванням ще підвищує вартість приблизно в 1,5 — 2 рази. Тому в багатьох випадках за рекомендацією лікаря можна пройти інший курс лікування за такі ж гроші, але з більш прогнозованими наслідками.

Рекомендуємо прочитати статтю про процедуру склеротерапія геморою. З неї ви дізнаєтесь про суть методу, переваги і недоліки склеротерапії, показання і протипоказання, а також про відновлення і можливі наслідки після.

А тут детальніше про гіпербаричної оксигенації.

Аутогемотерапія передбачає введення внутрішньом’язово власної крові, взятої з вени. Може застосовуватися як неспецифічний стимулятор імунної захисту при хронічних захворюваннях шкіри або внутрішніх органів. Протипоказана при гострих і декомпенсованих станах. Використовується в класичній методиці, в поєднанні з медикаментозною терапією, озонуванням крові. Не завжди результативна, особливо при непрофесійному призначення та проведення.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *