Фенилкетонурия (фенилпировиноградная олігофренія, хвороба Фелінга) -Спадкові захворювання обміну амінокислот, в основі якого лежить порушення переходу фенілаланіну в тирозин. Частота захворювання серед новонароджених 1:10 000, в популяції 1-4: 100 000, серед хворих на олігофренію — 2,4-4,2% випадків. Успадковується по аутосомно-рецесивним типом.

Патологоанатомічно виявляють мікроцефалію, мікрогірія, порушення мієлінізації пірамідних і мозочкових шляхів, асоціативних і комісуральних волокон зорових нервів. 

Патогенез фенілкетонурії

Основний метаболічний блок при фенілкетонурії є в реакції переходу фенілаланіну в тирозин, що є результатом спадково обумовленої інактивації ензиму фенілаланінгідроксилази. Недостатнє утворення тирозину обумовлює порушення мієлінізації [Poser, 1962, Prensy et al., 1968]. Порушується також синтез адреналіну, норадреналіну і меланіну з тирозину. У походження неврологічних розладів велике значення надається також токсичного впливу недоокислених продуктів метаболізму фенілаланіну-фенилпировиноградной, фенілмолочная і фенилуксусной кислот [Goldstein, 1962]. С. А. НЕЙФІЛА і А. М. Шапошников (1965, 1969) відзначають також переважна дію кетокислот на ензими, які беруть участь у метаболізмі триптофану. У плазмі крові хворих на фенілкетонурію знижений вміст ряду основних амінокислот на тлі різкого підвищення фенілаланіну [Лебедєв В. Б., 1970]. Гіперфенілаланінемія призводить до підвищеної екскреції фенілаланіну з сечею. 

Клініка фенілкетонурії

Захворювання проявляється на першому році життя відставанням в нервово-психічному розвитку, нерідко — судорожними припадками, порушенням пігментації шкіри. Затримка психічного розвитку виявляється вже до 3-5 міс. життя: діти стають байдужими до навколишнього, не впізнають батьків, не стежать за іграшками. Судомні напади носять поліморфний характер (поряд з малими припадками відзначаються великі розгорнуті напади) і характеризуються стійкістю до звичайної антиконвульсивної терапії. У більш пізньому віці звертають на себе увагу підвищена збудливість і дратівливість хворих: діти постійно перебувають у русі, перекидають предмети, ламають іграшки. Становлення рухових функцій відбувається зі значним запізненням, особливо у дітей з судорожними пароксизмами. Ще більшою мірою виражена затримка мовних функцій, словниковий запас у дітей у віці 2-4 років обмежений окремими простими словами. У неврологічному статусі виявляються зміни м'язового тонусу по спастичному або екстрапірамідними типу з феноменом «зубчастого колеса» (у частини хворих м'язовий тонус знижений), різноманітні гіперкінези. Відзначається також порушення координації і плавності рухів. Іноді у дітей спостерігаються млявість, загальмованість, коли вони годинами залишаються в одному положенні.

Найбільш характерним є поєднання деменції із змінами м'язового тонусу і гіперкінезами, у частині хворих- з судорожними припадками. Своєрідний ознака фенілкетонурії — запах цвілі або «мишачий» запах в палаті або кімнаті, де знаходиться хворий, обумовлений наявністю фенілоцтової кислоти в сечі. Недолік пігменту проявляється світлим забарвленням волосся, шкіри та блакитним кольором райдужної оболонки очей. Слабка пігментація пояснюється недостатнім утворенням меланіну з тирозину. Виділенням аномальних метаболітів з шкірою можна пояснити розвиток екзематозних проявів у частини хворих на фенілкетонурію. Недостатнє утворення адренергічних гормонів з тирозину призводить до млявості дітей, артеріальної гіпотонії. 

Лабораторні дослідження фенілкетонурії

Для уточнення діагнозу захворювання, особливо на ранніх стадіях, проводиться дослідження амінокислот в 2 етапи: на першому використовують експрес-тести, зокрема з трихлористе залізом на кетокислот сечі, на другому — хроматографическое дослідження амінокислот плазми крові і сечі. Якісні проби на фенілпіровиноградну кислоту позитивні у 2/3 нелікованих хворих на фенілкетонурію. У всіх хворих виявлено різке підвищення вмісту фенілаланіну в сечі: його добова екскреція в окремих випадках перевищує 300 мг (у здорових дітей 2,8-19 мг / добу). Діагностика фенілкетонурії повинна включати не тільки експрес-тести, але і хроматографічні методи. Це дає можливість простежити в динаміці рівень природних амінокислот в плазмі, оскільки гіперфенілаланінемія може виявитися вторинної і бути пов'язаною з порушеннями метаболізму тирозину. Концентрація фенілаланіну в крові визначає також показання до дієтотерапії у випадках атипової і прихованій фенілкетонурії. 

Лікування фенілкетонурії

Призначають дієту з обмеженим вмістом фенілаланіну і препарати цімогран, Лофеналак і вітчизняний препарат гіпофенат. Дієта містить головним чином овочеві страви, мед, фрукти і вітаміни. Під впливом лікування у всіх хворих відзначається певне покращення стану, що виражається в уповільнені, а потім припинення судомних нападів, нормалізації м'язового тонусу, збільшення рухової активності, поліпшення розумового розвитку. Одночасно спостерігаються більш інтенсивна пігментація шкірних покривів, потемніння волосся.

Негативних реакцій на прийом зазначених препаратів зазвичай не відзначається, за винятком блювоти в перші дні прийому у окремих хворих.

Слід зазначити, що лікування фенілкетонурії, розпочате дитині після 1 року, усуває ряд клінічних проявів хвороби, проте інтелект повністю не нормалізується, що, мабуть, пов'язано з розвитком незворотних змін в мозку. Kang з співавт. (1970) вважають, що дієтичне лікування, розпочате хворим на фенілкетонурію віком 8 міс і старше, не приводить до збереження нормального інтелекту, однак у половини дітей спостерігалося зменшення неврологічних симптомів. Скасування дієти до 6-7-річного віку хворих не впливає на показники їх подальшого розвитку [Johson, 1972].

Новини по темі:

Навіть в тому випадку, якщо людина регулярно приймає душ і в іншому не чужий правилам і основам гігієни, запах його тіла (а саме поту) може посилюватися або послаблюватися і в цілому змінюватися. Цей процес відповідає певним процесам в організмі — природним і нормальним або не зовсім. Якщо запах явно неприємний, це може говорити