Слід звернутися за допомогою до фахівця, у разі виникнення мігруючої болі в спині або шиї, характеризується онімінням, поколюванням або слабкістю. Методи лікування, що використовуються при виявленні міжхребцевої грижі, засновані на медикаментозної терапії, що включає знеболюючі засоби, виконання спеціальних фізичних вправ, які полегшують симптоми людей з цим захворюванням. Не рекомендується застосування способів оперативного втручання з установкою різноманітних металевих фіксаторів, т. к. в майбутньому пацієнту необхідні повторні операції, що підвищують ймовірність інвалідизації.
Грижі міжхребцевих дисків частіше з’являються внаслідок поступового дегенеративного зміни хрящової тканини, пов’язаного зі старінням, зносом і втратою еластичності диска. З віком міжхребетні диски стають менш гнучкими більш схильними до розривів навіть при невеликій деформації. Це відбувається в результаті їх дегідратації, тобто втрати частини міститься в них рідини. Більшість людей не можуть встановити справжню причину появи грижі міжхребцевого диска. Іноді застосування м’язів спини при піднятті важких предметів може призвести до грижі міжхребцевого диска, т. к. міжхребетні диски здійснюють обертання і скручуються в момент підйому.
Міжхребцева грижа може не проявлятися ніякими клінічними симптомами і найчастіше виявляється випадково. Однак, деякі міжхребетні грижі мають хворобливими відчуттями, що утворюються в нижній частині спини або в шийному відділі хребетного стовпа. Найбільш часто зустрічаються симптомами міжхребцевої грижі є:
1. Сильні болі в руках і ногах, стегнах, плечах і литках, що виникають при певних рухах.
2. Оніміння або поколювання в частини тіла, забезпеченою ураженими нервами.
3. М’язова слабкість, втрата здатності піднімати і тримати предмети.
Факторами, приумножающими ризик виникнення міжхребцевої грижі, є надлишкова вага, заняття важкою фізичною працею і спадкова схильність до розвитку захворювання.
Лікування міжхребцевої грижі ґрунтується на застосуванні нерецептурних знеболюючих засобів, залежно від характеру випробовуваної болю. При неефективності такої терапії лікар може прописати наркотичні засоби, прийняті протягом нетривалого часу. Препарати від невралгії мають менше побічних ефектів, ніж наркотичні ліки, тому частіше застосовуються в якості медикаментів першої лінії. Для придушення запалення уражених спинномозкових нервів за допомогою методів візуалізації використовують прямі ін’єкції кортизону. У виняткових випадках для зниження набряків і запальних процесів прописують пероральні кортикостероїди.
Фізіотерапевт може порадити пози і вправи, розроблені для граничного зменшення болю від грижі диска. Призначається застосування теплових або холодових компресів, УЗ-терапія і електростимуляція. Лікар може порадити оперативне лікування, якщо консервативні методи не показали свою ефективність протягом декількох тижнів, особливо якщо хворий відчуває:
— слабкість або оніміння в ураженій області;
— проблеми з функціями сечового міхура;
— різні порушення при рухах;
В цьому випадку може бути рекомендовано хірургічне втручання, що полягає у видаленні виступаючій частині диска або фіксації хребців металевою пластинкою для забезпечення стійкості хребетного стовпа.