Класифікація
Ендемічний зоб — це патологічне збільшення щитовидної залози, обумовлене малою кількістю йоду, що надходить в організм. Як правило, захворювання виникає у пацієнтів, які проживають в тих областях, де відзначається нестача даного елемента в проточній воді і продуктах харчування. Йод потрібен для продукування тиреоїдних гормонів — Т3 (трийодтироніну) і Т4 (тироксину).
Важливо: максимальний обсяг щитовидної залози приблизно дорівнює 18 см 3 у жінок і 25 см 3 у чоловіків. Перевищення зазначених розмірів може говорити про патологію.
Відповідно до сучасної класифікації виділяють такі різновиди ендемічного зобу:
- гіпотиреоїдних;
- еутиреоїдний.
При гіпотиреоїдного зобі відзначається паралельне зниження функціональної активності органу (т. е. має місце
Еутиреоїдний зоб характеризується розростанням ендокринного органу на тлі нормального рівня біосинтезу гормонів.
За структурою (консистенції) розрізняють такі види зоба:
- дифузний (з рівномірним розростанням тканини);
- вузловий (з наявністю одного або декількох більш щільних утворень);
- змішаний (при рівномірному розростанні з окремими ущільненнями).
За локалізацією патологія підрозділяється на:
- односторонню;
- двосторонню.
За ступенем збільшення:
-
- 1 — зоб визначається при пальпаторно дослідженні, розмір трохи більше фаланги великого пальця;
- 2 — розростання не тільки пальпується, але і помітно візуально.
Симптоми ендемічного зобу
Патологія може вважатися мультифакторній, оскільки крім нестачі йоду певна роль в його розвитку належить генетичним факторам.
Клініка ендемічного зобу обумовлена дисфункцією щитовидної залози.
До числа найбільш поширених симптомів відносяться:
- підвищена стомлюваність;
- періодичні головні болі;
- дискомфорт за грудиною;
- відчуття здавлювання в районі горла;
- утруднене ковтання;
- порушення дихання;
- напади задухи;
- сухий кашель (при істотному розростанні).
Зверніть увагу: у жінок ця ендокринна патологія діагностується в середньому в 3-4 рази частіше , ніж у чоловіків, що пов'язано з особливостями гормонального фону.
Причини появи захворювання
Ендемічний зоб розвивається внаслідок нестачі йоду в організмі. Збільшення залози — це своєрідна компенсаторна реакція на брак йоду, що не дозволяє виробляти потрібну кількість тиреотропного гормонів.
До провідних причин виникнення і розвитку патології відносять:
- низький вміст йоду у питній воді певного регіону;
- незбалансований раціон харчування (мале споживання морепродуктів, молока, деяких круп та інших багатих йодом продуктів);
- регулярний прийом фармакологічних засобів, що утруднюють засвоєння йоду;
- генетична схильність (спадково обумовлене порушення синтезу гормонів щитовидної залози) .
Важливо: до регіонів, де в питній воді міститься мало йоду, відноситься Середня смуга Росії, Урал, Алтайський край, практично весь кавказький регіон, а також Московська область.
Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує прийом наступних доз препаратів йоду:
вікові періоди | Потреба в йоді |
Діти до року | 90 мкг |
Діти 2-6 років | 110 — 130 мкг |
Діти 7-12 років | 130 — 150 мкг |
Підлітки і дорослі | 150 — 200 мкг |
250 — 300 мкг |
ускладнення зоба
Збільшення щитовидної залози, обумовлене нестачею йоду, може стати причиною розвитку серйозних порушень з боку інших органів і систем.
До числа можливих ускладнень ендемічного зобу відносяться:
- малигнизация (злоякісна трансформація патологічного розростання органу);
- запалення залози;
- «зобное серце» (розширення правого шлуночка і передсердя внаслідок стискання судин);
- здавлення стравоходу і порушення ковтання;
- здавлення трахеї і утруднення дихання.
Діагностика захворювання
Зверніть увагу: диференціальну діагностику ендемічного зобу проводять зі спорадичним зобом, аутоімунний тиреоїдит,
Діагноз ставиться на підставі даних зовнішнього огляду, а також додаткових інструментальних і лабораторних досліджень.
Основним методом інструментальної діагностики ендемічного зобу є ультразвукове дослідження залози. Воно дозволяє встановити форму патології — диференціювати вузловий зоб від дифузного. Якщо в ході дослідження виявлено вузли, то пацієнту додатково показана соноеластографія. Це дослідження дає можливість встановити ступінь щільності новоутворень, а також зробити припущення про наявність злоякісної природи вузлів. При необхідності може також проводитися біопсія органу.
З метою уточнення діагнозу кров пацієнта досліджують на рівень вмісту тиреоїдних гормонів. При еутиреоїдного зобі баланс даних біологічно активних сполук — в межах норми або дещо порушений (може мати місце збільшення Т3 при тенденції до зниження рівня Т4).
На тлі гіпотиреозу знижений рівень Т3 і Т4 і збільшена концентрація тиреотропіну.
У ході лабораторного дослідження крові при діагностиці ендемічного зобу обов'язково визначається концентрація тиреоглобуліну. Його рівень змінюється обернено пропорційно надходженню йоду. Таким чином, чим менше надходження мікроелемента, тим вище рівень тиреоглобуліну.
При дослідженні сечі визначається зменшення рівня екскретіруемого йоду.
Лікування ендемічного зобу
Якщо має місце ускладнення ендемічного зобу гіпотиреоз, то необхідна замісна терапія із застосуванням препаратів тиреоїдних гормонів.
Вузлова форма на пізній стадії вимагає оперативного втручання з подальшою замісною терапією.
Зверніть увагу: народна медицина пропонує застосовувати для лікування неускладнених форм ендемічного зобу порошок з листя водорості ламінарії. Порошок «морської капусти» потрібно споживати по 1 ч. Л. у вечірній час перед сном. Препарат призначають курсами по 20-30 днів.
Профілактика
В регіонах, де відзначається дефіцит йоду, для попередження розвитку ендемічного зобу рекомендується вживати профілактичних заходів.
Для приготування їжі потрібно використовувати йодовану кухонну сіль замість звичайної. Доцільно додавати її вже в готові страви, оскільки життєво необхідний елемент має властивість руйнуватися під час термічної обробки.
У раціон повинні входити наступні продукти:
- риба (особливо — морська);
- морепродукти (молюски, ракоподібні);
- ламінарія ( «морська капуста»);
- волоські горіхи;
- насіння (гарбузове та соняшникове) ;
- морква;
- капуста (всі види);
- цибуля;
- буряк;
- часник;
- хурма;
- кисломолочні продукти (не менше 200 мл на добу);
- сир;
- сухофрукти;
- фруктові та овочеві соки (обов'язково — свіжовичавлені);
- плоди шипшини;
- натуральний мед.
ПЛІС Володимир, медичний оглядач