Home / Препарати / Сандостатин Лар: інструкція по застосуванню розчину

Сандостатин Лар: інструкція по застосуванню розчину

Зміст

Латинська назва: sandostatin
Код АТХ: Н01СВ02
Діюча речовина: октреотиду ацетат
Виробник: Сандоз ГмбХ, Австрія
Відпуск з аптеки: За рецептом
Умови зберігання: t 2-8
Термін придатності: 3 роки

Лікарський засіб застосовується при різних патологіях, пов’язаних з надмірним продукуванням соматотропіну та інших пептидних речовин.

Показання щодо застосування

Використання соматостатину лар показано при:

  • Акромегалія у деяких випадках: неефективність лікування інгібіторами пролактину і дофаминомиметиками, паралельне застосування променевої терапії, неоперабельні стану або повна відмова від хірургічних втручань з особистих причин
  • Придушення негативних проявів, пов’язаних з виникненням гастриноми, глюкагономы, будь-яких інших карціноідних пухлин, ВИПомы, соматолибериномы, інсуліноми
  • Рефрактерний пронос при діагноз ВІЛ/СНІД
  • Після перенесених хірургічних втручань на підшлунковій залозі
  • Як гемостатика з метою зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.

Склад препарату та форми випуску

В одному флаконі міститься 10 мг, 20 мг або 30 мг октреотиду ацетату. Допоміжні речовини: маніт, полилактид. Розчинник для приготування рідини: маніт, вода для ін’єкцій стерильна, натрію кармелоза.

У вигляді розчину для внутрішньовенного або підшкірного введення. У вигляді мікросфер для внутрішньом’язових уколів, щоб розвести суспензію. В одній упаковці продається 5 ампул.

завантаження…
Лікувальні властивості

Октреотид відноситься до аналогічних препаратів соматотропіну неприродного походження. Медикамент має соматостатиноподобными лікарськими властивостями, має пролонговану дію. Сандостатин проявляє антитиреоїдний властивості, знижує рівні соматотропіну і тиреотропного гормону, виявляє спазмолітичний ефект. Препарат знижує інтенсивність роботи шлунку, тим самим сповільнюючи травлення і виділення шлункового соку. Після введення лікарського засобу відбувається активне придушення пептидних речовин, серотоніну, соматотропіну, які продукуються гастроэнтеро-панкреатичної частини ендокринної системи.

Після введення октреопептида знижуються такі гормональні рівні за найменуваннями: соматотропіну, глюкагон, амінокислота аргінін, гастрин, інсулін під час прийому їжі, тиреотропин. Найактивніше впливу октреопептида піддається соматотропний гормон, ніж інсулін. Після введення ін’єкцій явище негативного зворотного зв’язки відсутня. При лікуванні акромегалії знижується значення somatomedin А і соматотропіну у плазмових концентраціях. Приблизно у половини пацієнтів референтні значення соматотропного гормону приходять в норму. У всіх без винятку виникає стійке зниження гормональних показників. При введенні медикаменту особам з карциноидными пухлинами виникає загальне поліпшення стану, а негативні наслідки, пов’язані безпосередньо з перебігом захворювання, згладжуються, а саме: падають показники серотоніну, через нирки відбувається активне виведення 5-гидроксииндолуксусной кислоти, епізодичні напади проносу проходять, а гіперемія шкірних покривів настає значно рідше.

Пухлини, що секретують надмірну кількість вазоактивних інтестинального пептидних показників, припиняють проявляти свій негативний вплив на організм, завдяки уколів сандостатина лар. Напади важкого перебігу секреторного проносу стають рідше, електролітний баланс приходить в норму, завдяки чому пацієнт може вже не знаходиться на парентеральному харчуванні і крапельницях з рідинами і електролітами. У деяких ситуаціях виникає не тільки уповільнення, але і припинення росту пептидних новоутворень, внаслідок чого печінкові метастази припиняються, а пухлини зменшуються в розмірах. Після зниження показників ВІП у хворих поліпшується якість життя. При лікуванні пухлин, що продукують виділення глюкагону, самостійне зниження гіпоглікемічних речовин та інсуліну робити не слід, так як ліки не впливає на процес лікування цукрового діабету, але зате знімає вираженість некротизирующих мігруючих висипань.

Так як сандостатин знижує частоту рецидивів проносу, то й що лікуються перестають втрачати масу тіла, а показники глюкагону в крові падають. При тривалому і регулярному застосуванні, настає значущий клінічний ефект, який вказує на покращення стану. Паралельно в період лікування медикаментом рекомендується застосовувати в обов’язковому порядку інгібітори протонового насоса (омепразол), блокатори Н-2 гистаминных рецепторів (ранітидин), завдяки чому рівні гастрину знижуються, надлишок соляної кислоти в шлунку не виникає, що сприятливо позначається на загальному самопочутті пацієнта.

У осіб з инсулиномами рівень иммунореактивного інсуліну знижується, але ефект не тривалий, близько двох годин. В осіб з пухлинами, що піддаються оперативному втручанню, можна з допомогою ін’єкцій ліки підтримувати нормогликемию. У осіб, У яких виникають рідкісні види пухлин, що продукують гормон росту у високих дозах, уколи препарату запобігають виникненню акромегалії. Даний ефект обумовлений зниженням вироблення соматотропіну, завдяки чому гіпофіз збільшений приходить в норму. Також сандостатин усуває такі негативні прояви, як знижена працездатність, занепад сил, головний біль, сильна пітливість, периферична невропатія, хворобливі відчуття в кістках і суглобах. При аденомі гіпофіза новоутворення також зменшується в розмірах.

Сандостатин Лар призначається разів в місяць, так як є довгою формою медикаменту з пролонгованою дією і повільним поступовим вивільненням, що забезпечує стабільне виведення активної речовини в кров хворого з жирового депо. Якщо вводити ліки в м’яз, то вивільнення буде ще повільніше.

Спосіб застосування

Акромегалія

Середня вартість сандостатина в Росії – 19710 рублів за упаковку.

Ліки вводиться внутрішньовенно крапельно, підшкірно або внутрішньом’язово. При акромегалії спочатку вводиться 20 мг протягом трьох місяців, три рази. Хворі, які лікуються швидкою формою, можуть почати використовувати пролонговану форму на наступний день після проведення останньої підшкірної ін’єкції короткого препарату. Наступні дози підбираються індивідуально під конкретного хворого, залежно від концентрацій гормону росту і інсуліноподібний фактор росту в плазмі крові. Важливо звернути увагу і на самопочуття пацієнта, турбують його прояви захворювання.

Якщо базової початкової дозування мало, і клінічні показники соматотропіну все одно виявляються підвищеними, то початкову дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться раз в місяць. Якщо і такий дозування виявляється мало через 3 місяці, то базова дозування сандостатина лар збільшується ще на 10 мг, що виходить, 40 мг кожні 4 тижні.

Особи, які одержували препарат у кількості 20 мг на місяць протягом кварталу року, і їх гормональні рівні соматотропіну і інсуліноподібний фактор росту виявилися задовільними, через зазначений часовий проміжок переходять на дозу в 2 рази нижче – 10 мг. При цьому клінічне діагностування гормональних показників повинно бути регулярним, щоб ГР і ІФР-1 не почала раптово зростати, адже шанс завжди є. Якщо доза підходить і концентрації гормонів стабільні, то перевірка здійснюється 2 рази на рік.

Ендокринні пухлини шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози

Базова рекомендована дозування така ж, як і при лікуванні акромегалії – 20 мг один раз на місяць, 3 рази поспіль. Якщо пацієнт йде на поправку і клінічна картина поліпшується, то рекомендована доза знижується в 2 рази, до 10 мг. Якщо базової рекомендації виявляється недостатньо для поліпшення клінічної картини, то вводиться 30 мг раз на місяць, 3 рази поспіль. Якщо пацієнта в перший час терапії сильно мучать симптоми, пов’язані з підвищеною активністю дії ендокринних новоутворень, то показано додаткове введення сандостатина підшкірно. Кількість речовини підбирається лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Нейроендокринні новоутворення з метастазами невідомої локалізації

Рекомендується вводити 30 мг раз на місяць. Лікування триває постійно, навіть якщо новоутворення припинило своє зростання.

Особам пенсійного віку та з недостатністю функції нирок не слід знижувати дози, а от хворим з цирозом печінки потрібні менші дози. Ліки вводить тільки лікуючий лікар в стаціонарі, для домашнього використання подібні ліки не надаються.

При вагітності та грудному вигодовуванні

В період лактації ліки не можна використовувати. При вагітності засіб призначається обережно, під ретельним наглядом. Базові дози такі ж, як і у не вагітних пацієнтів 20 мг – 30 мг раз в 4 тижні з наступною можливою корекцією кожні 3-6 місяців. У більшості випадків діюча речовина ліки не впливає на стан здоров’я дитини.

Протипоказання і запобіжні заходи

Медикамент протипоказаний до призначення особам, у яких виявляється індивідуальна непереносимість або надчутлива реакція на препарат, також заборонено використання препарату в період грудного вигодовування.

З обережністю призначається при: цукровому діабеті, період вагітності, холелітіазі.

Перехресні лікарські взаємодії

Ліки знижує засвоєння циклоспорину та циметидину. При одночасному прийомі глюкагону, бета-блокаторів, діуретиків, інсуліну і гіпоглікемічних ліків потрібна обов’язкова коригування дози. Активний компонент збільшує біодоступність бромокриптину. Паралельне призначення коштів, перетворення яких у печінці відбувається з взаємодією з ферментом цитохром Р450, показано з великою обережністю.

Побічні ефекти передозування і

Найчастіше виникають: почервоніння або хворобливе відчуття в місці уколу, пронос, болі в епігастральній ділянці, запор, здуття, підвищену кількість цукру в крові, холелітіаз, нудота, мігрень.

Іноді: диспепсичні розлади, блювота, метеоризм, зміна кольору калу в світлу сторону, потемніння в очах, недостатність функції щитовидної залози, зниження кількості гормонів щитовидної залози, тиреотропіну, тироксину, холецистит, утворення згустків в жовчному міхурі, підвищені показники білірубіну, зниження рівня цукру в крові, непереносимість глюкози (простих вуглеводів в тому числі), втрата апетиту, підвищені показники печінкових ферментів, облисіння, свербіж шкіри, висип по тілу, апное, зниження частоти ударів серця в хвилину, нижче 60.

Рідко: зневоднення організму, прискорене серцебиття.

Ознаки передозування лікарського засобу характеризуються відчуттям голоду, нудотою, гіпертермією шкірних покривів особи, короткими епізодичними урізанням частоти серцевого ритму, спазмами в епігастральній області. Терапія симптоматична, якщо можливо, то проводиться коригування призначеної дози.

Аналоги
Соматулин

Іпсен Фарма Біотек, Франція

Середня вартість медикаментів у Росії – 86425 рублів за упаковку.

Активна діюча речовина соматулина – ланреотид. Цей аналог призначається при акромегалії, будь-яких інших карціноідних пухлинах, після оперативного втручання на підшлункову залозу в профілактичних цілях, при рефрактерном розладі стільця у хворих на Снід, в стадії загострення запалення підшлункової залози. Соматулин вводиться тільки внутрішньом’язово. Перед початком застосування засобу для курсової терапії рекомендується провести пробу, щоб подивитися, як, загалом, реагує організм хворого на конкретний медикамент. Базова доза становить 30 мг 1 раз у два тижні. Якщо за референтними отриманим значенням, показники соматотропного гормону не задовільні, то рекомендується робити ін’єкції раз на півтора тижні.

Під час використання іноді спостерігаються такі побічні ефекти, розм’якшення калових мас, стеаторея, метеоризм, блювання і нудота, погіршення апетиту, болі в шлунку, безсимптомний холелітіаз. Внутрішньом’язові уколи іноді залишають після себе припухлості, почервоніння, свербіж, а під час самого уколу може виникати печіння. В самих рідкісних випадках розвивається гіперглікемія на тлі прийому ліків. Протипоказань медикамент практично не має, його не можна призначати вагітним та годуючим матерям, а також особам, у яких під час проведення діагностичного тестування виявилася непереносимість або підвищена чутливість до медикаменту або його компонентів.

Лікарський засіб характеризується тим, що пригнічує підвищену секрецію гормону росту, тиреотропіну, знижує секреторну активність підшлункової залози та залози кишечника, внаслідок чого знижується активність вазоактивних пептидних речовин – глюкагону, інсуліну, гастрину, шлункового соку та інших травних ферментів.

Плюси:

  • Доведена ефективність
  • Мало протипоказань і відносно невеликий перелік можливих побічних ефектів.

Мінуси:

  • Висока вартість лікарського засобу
  • Медикамент вводиться тільки в стаціонарі.

Джинтропин

Еврофарм, Великобританія

Середня вартість препарату в Росії становить – 5170 рублів за упаковку.

Джинтропин – екзогенний аналог людського гормону росту. Джинтропин призначається маленьким дітям для стимуляції лінійного подовження трубчастих кісток при відставанні у розвитку та уповільнення збільшення тіла, при наявності ниркової недостатності з подальшою затримкою в рості, остеопорозі, імунодефіцитах, що супроводжуються сильною втратою ваги тіла, у післяопераційний період, коли пацієнт переніс опіки або вимагає тривалого і інтенсивного відновлення організму. Перед тим, як призначати джинтропин в лікувальних цілях, пацієнти здають тести на онкомаркери. Якщо все в нормі, значить джинтропин можна призначати, інакше він може спровокувати ріст пухлин в організмі. Джинтропин випускається в прозорих ампулах, в кількості 10 МО в одній. Всього в упаковці продається 10 таких ампул. В одному флаконі знаходиться білий ліофілізований порошок для ін’єкцій. Джинтропин розводиться у воді для ін’єкцій і вводиться раз на добу на ніч. Тривалість терапії та конкретну дозу підбирає лікар індивідуально.

Плюси:

  • Ефективне і відновлюючий засіб мінімізації побічних ефектів, за умови грамотно підібраної дозування
  • Сприяє зниженню кількості підшкірних жирових відкладень.

Мінуси:

  • Дорого коштує
  • Не всім підходить.

Актрапид

Ново Нордіск, Данія

Середня вартість актрапида в Росії становить 618 рублів за упаковку.

Актрапид – ультракороткий інсулін, є синтетичним аналогом людського гормону. Засіб призначається при наявності цукрового діабету, але тільки в тих випадках, коли виникло сильне гликемическое порушення, і потрібне термінове введення медикаменту хворому. При грамотному використанні препарат рідко викликає побічні явища, до них відносяться: алергічні набряки, висипання на тілі, рідше – ліподистрофія. Іноді у деяких хворих може спостерігатися несприйнятливість в актрапиду. Актрапид протипоказаний до застосування при наявності гіпоглікемії і инсуломы. Згідно інструкції, короткий інсулін слід вводити підшкірно або внутрішньовенно. В залежності від конкретної ситуації, кожному хворому дозування призначається індивідуально, у межах 0.3 – 1 МО на кілограм ваги на добу.

Плюси:

  • Ефективний засіб
  • Відносно недорого коштує.

Мінуси:

  • Іноді буває резистентність
  • Не всім підходить короткий інсулін.

Завантажити інструкцію по застосуванню
Препарат «Сандостатин Лар»
Завантажити інструкцію «Сандостатин Лар»
64 кб

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *