Демпінг-синдром — стан, що характеризується виникненням різкої слабості, запаморочення, серцебиття, почуття жару через 10-15 хв після прийому їжі і розцінює як реакція адаптації організму на змінені процеси травлення.

Етіологія, патогенез демпінг-синдрому

Пусковим механізмом демпінг-синдрому є прискорене надходження зі шлунка в худу кишку недостатньо обробленої, концентрованих продуктів, переважно легкозасвоюваних вуглеводів. Виникає демпінг-синдром, як правило, у хворих після операцій на шлунку. Причому ступінь його тяжкості залежить від характеру перенесеної операції. При виключенні з пасажу дванадцятипалої кишки прояви демпінг-синдрому більш виражені, однак вони можуть виявлятися і у неоперованих хворих. У виникненні і розвитку демпінг-синдрому беруть участь нервово гуморальні механізми, що супроводжуються перерозподілом крові зі збільшенням її припливу до органів травного каналу та порушенням центральної гемодинаміки. Крім того, для нормалізації процесів всмоктування і створення изотонической середовища в тонку кишку надходить значна кількість рідини, що веде до гіповолемії. При демпінг-синдромі спостерігається ряд порушень травної функції шлунка, тонкої кишки, печінки і підшлункової залози, обумовлених їх функціональним станом і перенесеним оперативним втручанням.

Клініка демпінг-синдрому

Клініка демпінг-синдрому вельми характерна і проявляється через 10-15 хв після їжі. Клінічні прояви починаються з відчуття повноти в надчеревній області і супроводжуються неприємним відчуттям жару у верхній половині тулуба або у всьому тілі. Різко посилюється потовиділення. Потім настають слабкість, сонливість, запаморочення. У ряді випадків ці явища досягають такої сили, що хворий змушений лягти. Напади супроводжуються тахікардією, іноді задишкою, головним болем, парестезіями в верхніх і нижніх кінцівок, вазомоторний риніт, поліурією. Диспептичні явища під час нападу різноманітні: слинотеча, сухість у роті, печія, відрижка. Дуже часто буває бурчання в животі, пронос в кінці нападу або через деякий час після нього. Інтенсивність нападів може варіювати.

У горизонтальному положенні загальний стан хворого поліпшується, що змушує при важких проявах демпінг-синдрому приймати їжу в ліжку і лежати деякий час після їжі. Демпінг-синдром найчастіше провокується молочної та вуглеводною їжею.

В залежності від вираженості клінічних проявів виділяють 3 ступеня тяжкості захворювання:

I ( легка ) ступінь характеризується періодично виникаючими нетривалими (15- 20 хв) нападами після прийому молочної і вуглеводної їжі. Під час нападу пульс частішає на 10-15 в 1 хв, АТ може підвищуватися або знижуватися на 10-15 мм рт.ст. (1,3-2 кПа). Дефіцит маси тіла не перевищує 5 кг. Працездатність збережена. Медикаментозне лікування та виключення з харчування продуктів, що викликають демпінг-синдром, дає хороший ефект. 

II ( середньої тяжкості ) ступінь характеризується постійно виникаючими після їжі нападами слабкості, запамороченням, болем в області серця, пітливістю, проносом. Тривалість нападів 20-40 хв при будь-якому характері їжі. Під час нападу пульс частішає на 20-30 в 1 хв, АТ підвищується на 15-20 мм рт.ст. (2-2,7 кПа). Дефіцит маси тіла становить 5-10 кг. Працездатність знижена. Консервативна терапія'дает короткочасний ефект. 

III ( важка ) ступінь — постійні, різко виражені напади з коллаптоід- ним станом, проносом, які не залежать від характеру і кількості спожитої їжі, тривалістю близько 1 ч. Під час нападу пульс частішає на 20-30 в 1 хв, АТ знижується на 20-30 мм рт.ст. (2,7-4 кПа). Дефіцит маси тіла перевищує 10 кг. Хворі не працездатні. Лікування неефективно.

Прогноз і працездатність демпінг-синдрому

При легкому ступені тяжкості демпінг синдрому працездатність не порушена, при середній — знижена, а при тяжкій — хворі не працездатні.