Синдром Леффлера — варіант еозинофільного інфільтрату легенів з доброякісним перебігом.
Захворювання триває дві — чотири тижні, часто проходить самостійно. Може протікати безсимптомно і виявляється випадково при аналізі крові. При синдромі Леффлера відзначається еозинофілія крові (10-30%, при помірному лейкоцитозі) і кісткового мозку. Максимальна еозинофілія крові спостерігається на піку інфільтрації і на початку розсмоктування. Захворювання проявляється слабкістю, нездужанням, субфебрилитетом, розмите кашлем з відходженням жовтої ( «канарково») мокротиння, що зумовлено кольором розпалися еозинофілів. Можливі артралгії, кропив'янка.
Рентгенологічно при синдромі Леффлера в легенях виявляються поодинокі або множинні осередки інфільтрації різної величини з локалізацією в одному або декількох сегментах одного або обох легенів. Інфільтрати гомогенні, з нечіткими краями, за сприятливого перебігу безслідно розсмоктуються протягом двох-трьох тижнів.
Захворювання триває дві — чотири тижні, часто проходить самостійно. Може протікати безсимптомно і виявляється випадково при аналізі крові. При синдромі Леффлера відзначається еозинофілія крові (10-30%, при помірному лейкоцитозі) і кісткового мозку. Максимальна еозинофілія крові спостерігається на піку інфільтрації і на початку розсмоктування. Захворювання проявляється слабкістю, нездужанням, субфебрилитетом, розмите кашлем з відходженням жовтої ( «канарково») мокротиння, що зумовлено кольором розпалися еозинофілів. Можливі артралгії, кропив'янка.
Рентгенологічно при синдромі Леффлера в легенях виявляються поодинокі або множинні осередки інфільтрації різної величини з локалізацією в одному або декількох сегментах одного або обох легенів. Інфільтрати гомогенні, з нечіткими краями, за сприятливого перебігу безслідно розсмоктуються протягом двох-трьох тижнів.