Опіки і опікова хвороба — різні поняття. Невеликі за площею ураження і глибині опіки розглядаються як місцевий запальний процес. Мінімальною за розмірами площею і глибиною опікових ран, які є причиною опікової хвороби, вважаються: у дітей — 5% глибокого опіку або 10% поверхневого опіку, у дорослих — 10% глибокого опіку або 15-20% поверхневого опіку. Опіки, площа яких менше цих величин, трактуються як місцевий процес. При опіках, площа яких відповідає цим величинам або перевищує їх, у потерпілого розвивається опікова хвороба різного ступеня тяжкості.

Опікова хвороба — це відповідь організму на важку опікову травму, внаслідок якої дратуються, пошкоджуються і гинуть численні шкірні рецептори з наступною зміною життєдіяльності всіх внутрішніх органів і систем і порушенням всіх видів обміну речовин. В її розвитку виділяють наступні періоди: опікового шоку (від 1 до 5 діб після травми), гострої опікової токсемії, обумовленої опіковим струпом на рані (в середньому 14 діб), септикотоксемии (від 15-17 діб до повного відновлення втраченого шкірного покриву і ліквідації інфекційних ускладнень), реконвалесценції (настає після відновлення втраченого шкірного покриву і триває аж до відновлення функції опорно-рухового апарату потерпілого і набуття ним здатності до самообслуговування), відновлення або значного поліпшення функцій внутрішніх органів і систем. Такий поділ, з одного боку, є умовним, а з іншого — дозволяє цілеспрямовано призначати потерпілому лікарські препарати і лікувальні маніпуляції.