Проникнення промислових та інших екзогенних отрут в організм найчастіше відбувається через органи дихання. Важливе значення кмеет і зіткнення шкіри з рідкими токсичними речовинами (тетраетилсвинець і його суміші, амідонітросоедіненія бензолу, різні розчинники та ін.). Вплив отрут на периферичні нерви визначається ступенем розчинності цих речовин в ліпоїдами, якими багаті оболонки нервів, і особливостями самих нервів, станом їх кровообігу, здатністю абсорбувати отруйні речовини. Важливу роль відіграє порушення ферментативних процесів, до якого вкрай чутлива нервова система. Механізм отруєння деякими отрутами пов'язаний з їх блокуючим впливом на сульфгідрильні групи. Такі отрути, як миш'як, ртуть та інші метали, є інгібіторами ферментів. При отруєнні миш'яком, свинцем, ртуттю, трикрезилфосфат підвищується вміст в крові піровиноградної кислоти, порушуються баланс вітаміну B1, змінюється активність холінестерази.
Під впливом токсинів настає первинний розпад мієліну, який, будучи аутоаллергенов, стає причиною ряду аутоімунних реакцій, включаючи і аутоагресивні. Мікроскопічно при гострій інтоксикації знаходять набухання або зморщування гліозних клітин, а в нервових провідниках — набухання мієлінових волокон і демієлінізацію. При хронічних отруєннях мають значення тривалість впливу отрут і вираженість ураження внутрішніх органів, особливо печінки.
Під впливом токсинів настає первинний розпад мієліну, який, будучи аутоаллергенов, стає причиною ряду аутоімунних реакцій, включаючи і аутоагресивні. Мікроскопічно при гострій інтоксикації знаходять набухання або зморщування гліозних клітин, а в нервових провідниках — набухання мієлінових волокон і демієлінізацію. При хронічних отруєннях мають значення тривалість впливу отрут і вираженість ураження внутрішніх органів, особливо печінки.