Підвищення артеріального тиску у дітей старшого віку і у підлітків зустрічається, поданим різних авторів, в 5 — 10% випадків. Слід підкреслити, що підвищення артеріального тиску ще не дає підстави для діагнозу гіпертонічної хвороби, оскільки в багатьох випадках ці явища носять тимчасовий характер. Однак виявлення артеріальної гіпертензії має в обов'язковому порядку повести за собою всебічне обстеження дитини для встановлення її причини.
Етіологія і патогенез гіпертонічних станів
Артеріальна гіпертензія в дитячому віці може бути обумовлена різними захворюваннями: гломерулонефрит, феохромоцитомою, вродженими аномаліями розвитку серця (коарктація аорти), нирок і їх судин, у дітей раннього віку — інфекційними захворюваннями, що протікають з токсікоексікозом і сенсибілізацією організму, наслідками родової травми черепа. Грає роль спадкова схильність і нейрогуморальна дерегуляція тонусу судин. Відзначається активація функції симпатико-адреналової системи, підвищення чутливості адренорецепторів до катехоламінів (що може мати спадковий характер). Це призводить до збільшення систолічного викиду і хвилинного обсягу серця при нормальному периферичному судинному опорі (т. Е. При нормальному тонусі судин). У ряду хворих настає звуження судин з підвищенням периферичного судинного опору.
У дітей старшого шкільного віку та підлітків можуть мати значення нервово-психічне перенапруження і розумова перевтома при обмеженою фізичної активності (нераціональний режим дня), особливо при тривалому впливі перерахованих факторів. Зазначені моменти можуть бути причиною первинної артеріальної гіпертонії.
Класифікація гіпертонічних станів
Виділяють три форми артеріальної гіпертензії у дітей (М. Я. Студеникин): судинна вегетодістонія по гипертензивному типу, гіпертонічна хвороба і симптоматична (вторинна) гіпертензія.
Клініка гіпертонічних станів
У більшості випадків діти не пред'являють скарг, підвищення тиску виявляється випадково при масових профілактичних оглядах. Однак в ряді випадків відзначаються головний біль, підвищена дратівливість і стомлюваність, запаморочення. З боку серця виявляється резистентний верхівковий поштовх, прослуховується функціональний шум, іноді акцент II тону над аортою. Систолічний артеріальний тиск перевищує вікову норму, а при фізичному навантаженні підвищується на 2,7 — 5,4 кПа.
У розвитку гіпертонічної хвороби розрізняють три стадії: транзиторну, лабільну і стабільну. Зміни артеріального тиску з підвищенням систолічного, а потім і діастолічного паралельно зі змінами в органах (серце, нирках, на очному дні) поступово наростають.
Діагноз і диференційний діагноз гіпертонічних станів
Первинну артеріальну гіпертензію необхідно диференціювати з такими захворюваннями, при яких підвищення тиску є провідним симптомом (гломерулонефрит, пухлини гіпофіза і надниркових залоз та ін.). Типова клініка зазначених захворювань допомагає встановити правильний діагноз.
Прогноз гіпертонічних станів
Артеріальна гіпертензія частіше оборотна. В окремих випадках підвищення артеріального тиску стійке і є початковою фазою гіпертонічної хвороби.
Лікування гіпертонічних станів
При вторинної артеріальної гіпертензії необхідна терапія основного захворювання. Первинна артеріальна гіпертензія у ряді випадків при вегетодістоніческом генезі судинних розладів і невеликому підвищенні артеріального тиску вимагає тільки організації раціонального режиму дня, розширення рухової активності з обмеженням розумової праці. Слід дещо зменшити навчальне навантаження, забезпечити тривалий сон і перебування на свіжому повітрі. Корисні спорт і фізичні вправи, проте без участі в змаганнях. Показані призначення седативних препаратів (валеріана, броміди, седуксен, еленіум, триоксазин), антигістамінних засобів і інших, фізіопроцедури (електрофорез за методом Г. Кассиля з розчинами солей кальцію, магнію).
При відсутності терапевтичного ефекту і високих цифрах артеріального тиску хворого направляють у стаціонар і включають в схему лікування p-адреноблокатори (анаприлін, индерал, обзидан, тразикор, віскі). Починають лікування з мінімальних доз, а потім через 10 днів дозу збільшують (анаприлін, тразикор 0,01 — 0,02 г 2 рази на день, потім — 0,03 г 2 рази на день). Продовжують лікування 2 — 3 місяці і більше. Препарати раувольфії у таких хворих неефективні. В-адреноблокатори не можна застосовувати при бронхіальній астмі, ознаках ураження міокарда (за даними ЕКГ). При відсутності ефекту, особливо у підлітків, а також при II і III стадії артеріальної гіпертонії застосовують препарати раувольфії — раунатін (0,002 — 0,003 г 1 — 2 рази на добу), резерпін (0,1 — 0,15 мг 3 рази на добу) . Паралельно застосовують дихлотиазид — гіпотіазид (1 раз в 2 — 3 дні).
Лікування препаратами раувольфії проводять до отримання явного ефекту (зниження артеріального тиску), після чого переходять на підтримуючі дози (2 — 3 місяці). Якщо зазначена терапія не дала ефекту, хворим з високим артеріальним тиском призначають гангліоблокатори — пентамін, ізопрін і інші з обов'язковим контролем гемодинаміки і дотриманням відповідного режиму.
Профілактика гіпертонічних станів
Правильний режим дня, фізкультура, спорт, досить тривалий сон.
Новини по темі:
До такого висновку прийшли американські вчені в рамках недавно завершився дослідження. У своєму коментарі, фахівці відзначили, що на даний момент підвищений артеріальний тиск нерідко призводить хворого до передчасної кончини, причиною якої є інфаркти і інсульти. Дослідження проводилися за участю 1057 пар доб 
Багаторічна світова медична практика сформувала у свідомості людей певні нормальні показники. Як правило, знайомі ми з ними в тій мірі, в якій вони стосуються нас самих. Однак нормальний рівень тиску знаком майже всім — у здорової людини середньої вікової групи він становить 120/80. А ось для профілактики розвитку 
Недавні дослідження дозволили вченим виявити ще одну з імовірних і вельми поширених причин гіпертонії . З огляду на той факт, що відповідний діагноз сьогодні звучить все частіше, викладена у виданні Journal of Periodontology інформація може представляти чималий інтерес. Публікація містить в собі результати роботи групи вчених з