Грибковий кератит (keratitis candidae), або кератомікоз.

Етіологія грибкового кератиту

Захворювання викликається пліснявими, променистими і дріжджовими грибками. Кератити грибкового походження часто виникають при травмуванні рогівки гілочкою дерева, колоском, травичкою, землею. До сприяючих чинників належать хронічні запальні процеси в кон'юнктиві, слізних канальцях, слізному мішку. Розвитку грибкового кератиту також сприяє тривале застосування інстиляцій антибіотиків, кортикостероїдів, що пригнічують активізацію нормальної бактеріальної флори.

Клініка грибкового кератиту

Характерними особливостями грибкового кератиту є: підгострий перебіг, незначна реакція з боку рогівки навіть при наявності досить великого вогнища ураження, вираженість суб'єктивних симптомів кератиту (світлобоязнь, блефароспазм, біль в оці , сльозотеча).

Діагностика утруднена. При біомікроскопії вогнище ураження рогівки має білу або жовтувату забарвлення, чіткі межі, іноді рогівка горбиста або творожистая через наявність інфільтрату з крошковідние (пухкої) поверхнею. Діагноз встановлюють тільки за допомогою бактеріоскопічного дослідження матеріалу, отриманого з вогнища запалення, в ньому виявляються нитки міцелію. При торпидном перебігу кератиту і підозрі на грибкову етіологію процесу скребком видаляють вміст виразки і піддають бактеріоскопії. 

Лікування грибкового кератиту

Всередину призначають ністатин, леворин, кетоконазол. Місцеве застосовують нестероїдні протизапальні (Дікло-Ф, індоколлір,

діфталь, уніклофен) і протигрибкові препарати (5% спиртовий розчин йоду, ністатин, флуконазол (дифлюкан)). З метою профілактики вторинної інфекції призначають сульфаніламідні препарати і антибіотики в краплях і мазях. Також показана діатермокоагуляція, кріотерапія.

При глибоких ураженнях рогової оболонки для відновлення зору виконують пошарове кератопластики.