Діагностика дифтерії заснована на клінічних даних з наступним підтвердженням діагнозу бактеріологічним дослідженням. Лабораторна діагностика дифтерії включає в себе ряд досліджень, основним з яких є мікробіологічне.

• Найчастіше для постановки діагнозу буває досить ретельно зібраного анамнезу захворювання і огляду ротоглотки. Будь-яка затримка при встановленні діагнозу і призначення адекватного лікування збільшує ймовірність несприятливого результату захворювання.
• Виділення культури збудників з подальшим визначенням у виділених збудників токсикогенні є основним і єдиним методом мікробіологічної діагностики дифтерії. Попередній результат виходить через 24 години, через 48 годин виходить результат дослідження дифтерійних паличок на токсикогенні, через 72 години визначається біовар збудника.
• Мікроскопічне дослідження при дифтерії нераціонально.
• Серологічна діагностика заснована на визначенні зростання титру антибактеріальних антитіл. Результати виходять на 2-му тижні захворювання.
• При діагностиці дифтерії застосовується генетичний метод (ПЛР), що дозволяє визначити ДНК бактерій.
• Реакція латекс аглютинації відноситься до експрес-методів. Результат виходить вже через дві години.
• Імунофлуоресцентний аналіз результативним. Однак його проведення має здійснюватися тільки висококваліфікованим персоналом.

Рис . 1. Плівка брудно-білого кольору і виражений набряк підшкірної жирової клітковини шиї «бичача шия» класичні ознаки дифтерії.

Лабораторна діагностика дифтерії

Завдяки застосуванню методики флуоресціюючих антитіл стало можливим проведення якісного та кількісного аналізу внутрішньоклітинних і поверхневих антигенів в зразках клітинних суспензій. Антигени візуалізуються за допомогою специфічних антитіл з флуоресцентними маркерами. Використання даної методики довіряється тільки висококваліфікованому персоналу.

до змісту ^

Діагностика дифтерії за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР)

Методика ПЛР застосовується для раннього виявлення дифтерійних паличок, підтвердження діагнозу і в випадках атипової ангіни. Виявлення гена токсикогенні методом ПЛР є найбільш швидким і надійним методом лабораторної діагностики дифтерії.

Мал. 6. ПЛР є найбільш швидким і надійним методом лабораторної діагностики дифтерії.

до змісту ^

Діагностика ускладнень при дифтерії

• при токсичне ураження серцевого м'яза відзначаються зміни на електрокардіограмі, фонокардиограмме і УЗД серця. Досліджується активність цілого ряду ферментів (лактатдегодрогіназа, креатинфосфокиназа, аспартатамінотрансфераза).
• Ураження нирок при дифтерії проявляється у вигляді токсичного нефроза. При підозрі на це ускладнення проводиться загальний аналіз крові і сечі, біохімічні дослідження (визначення креатиніну, сечовини, залишкового азоту), проводиться УЗД нирок.
• Токсичне ураження печінки протікає з явищами гіпоглікемії (зниження рівня глюкози в крові) і глюкозурии (наявність глюкози в сечі).
• Розвиток анемії пов'язано з гемолізом еритроцитів.

до змісту ^

Проба Шика

Наявність або відсутність протидифтерійного імунітету встановлюється за допомогою внутрішньошкірної проби Шика, яка проводиться з дифтерійним токсином.

У разі негативної реакції говорять про несприйнятливості до дифтерії. Реакцію Шику сьогодні використовують тільки за епідпоказаннями. На її проведення йде кілька днів. Однак незважаючи на це вона допомагає визначити ступінь сприйнятливості до дифтерії осіб, які перебували в контакті з хворим і уточнити їх імунний статус.

Рис. 7. Реакція Шика проводиться з дифтерійним токсином. Стандартний дифтерійний токсин в дозі 0,2 мл вводиться під шкіру в середню третину передпліччя туберкуліновим шприцом.