Вегето-судинна дистонія (ВСД) — це клінічний синдром, що включає найрізноманітніші за походженням і проявів порушення роботи внутрішніх органів, пов'язані з непостійним розладом їх нервової регуляції.

В організмі людини робота всіх внутрішніх органів контролюється периферичної (вегетативної) нервової системою, яка складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної. Вони мають протилежний вплив на серце, тонус судин, показник артеріального тиску, роботу інших органів. Наприклад, симпатична система прискорює частоту серцевих скорочень, а парасимпатична — уповільнює.

У нормі обидві частини вегетативної нервової системи перебувають у стані рівноваги без переваги однієї з них. Але при ВСД провокуючі фактори призводять до того, що цей баланс порушується і в організмі починає активізуватися або симпатична, або парасимпатична система. В такому випадку симптоми хвороби будуть залежати саме від того, дія якої з частин більш сильне.

Частота народження вегето-судинної дистонії у дітей може досягати 25% і з віком поступово збільшується. Серед дорослого населення ВСД страждають до 70% людей.

Прискорюваний темп життя, стреси, несприятливі екологічні умови стали причиною того, що в останні десятиліття відзначається стійке зростання кількості виявлених випадків даного захворювання.

Причини виникнення ВСД

У дитячому віці причинами розвитку ВСД можуть бути спадкові чинники або невідповідність темпів фізичного розвитку рівню зрілості нервово-гормонального апарату.

У дорослих спровокувати розвиток вегето-судинної дистонії можуть:

• Виснаження організму внаслідок перенесених гострих або хронічних інфекційних захворювань або інтоксикацій.
• Порушення сну у вигляді безсоння , раннього пробудження або утрудненого засинання.
• Хронічна втома, пригнічений настрій, депресія .
• Нерегулярне незбалансоване харчування.
• Занадто активні фізичні навантаження або гіподинамія.
• Гормональні перебудови організму в період статевого дозрівання у підлітків, вагітності або клімаксу у жінок.
• Зміна клімату або часового поясу.

Вплив зазначених факторів на фоні зниженої адаптації організму призводить до дисбалансу діяльності периферичної (вегетативної) нервової системи. Це стимулює активацію вироблення біологічно активних речовин і порушення обміну речовин в тканинах серця і судин, які починають неадекватно реагувати навіть на звичайну навантаження.

Симптоми ВСД і її основні прояви

Прояви і симптоми захворювання можуть мати найрізноманітніший характер і імітувати інші важкі хвороби. Але найчастіше вони зустрічаються у вигляді декількох синдромів:

1. Серцево-судинний синдром характеризується появою порушень серцевого ритму (тахікардія, брадикардія або аритмія), перепадами рівня артеріального тиску, неадекватними реакціями периферичного судинного русла (блідість, мармуровість шкірних покривів, приплив крові до обличчя, мерзлякуватість кінцівок).
2. Кардіалгіческій синдром, основним симптомом якого є виникнення почуття дискомфорту, печіння і болю в області серця або за грудиною зліва. Такі відчуття не пов'язані з фізичною активністю і можуть з'являтися навіть в стані спокою.
3. Синдром гіпервентиляції, що виявляється збільшенням частоти дихання з утрудненням вдиху і відчуттям нестачі повітря.
4. Синдром роздратованого кишечника, який проявляється болями в нижніх відділах живота, нестійкістю стільця з здуттям живота і частими нерегулярними позивами на дефекацію. Так само може бути розлад травлення у вигляді нудоти і блювоти, відсутності апетиту.
5. Синдром порушеного потовиділення, що характеризується посиленим відділенням поту в області долонь і стоп.
6. Синдром зміненої сечовипускання, при якому на тлі відсутності ознак запалення хворі відзначають часте і хворобливе сечовипускання.
7. Синдром порушення терморегуляції, що виражається в стійкому незначному підвищенні температури тіла без погіршення загального самопочуття і ознак інфекції або в зниженні температури до 35-35,50С. Зазначені симптоми можуть носити періодичний (нападоподібний) характер або бути постійними. Тривалий перебіг захворювання без відповідної терапії призводить до вторинної астенізація хворого, розвитку у нього депресії, різних фобій і до обваження перебігу ВСД.

Типи вегето-судинної дистонії

Захворювання може протікати в декількох клінічних формах, що мають свої відмінні риси:

• Гіпертонічний тип . Характеризується нестійким і нестабільним підвищенням рівня артеріального тиску без зміни загального самопочуття. У деяких випадках хворі можуть відзначати наявність головного болю, слабкості, підвищеної стомлюваності.
• Гіпотонічний тип . Проявляється зниженням артеріального тиску нижче позначки 100 мм рт. ст., запамороченням, різкою слабкістю, підвищенням пітливості.
• Змішаний тип . Для нього характерні нестійкий рівень артеріального тиску, періодично виникають болі в області серця або за грудиною, збільшення або зменшення частоти серцевих скорочень, різка слабкість і запаморочення.
• Кардіальний тип . При ньому пацієнти найчастіше скаржаться на наявність болю в ділянці серця або в грудній клітці, які не мають зв'язку з будь-якої активної фізичним навантаженням. Характерні минущі порушення серцевого ритму, що проходять без медикаментозного втручання.

Діагностика ВСД

Діагноз вегето-судинної дистонії виставляється тільки після всебічного обстеження пацієнта і виключення іншої патології, що має подібні прояви з ВСД.

Перелік діагностичних заходів включає:

1. Лабораторне дослідження загального аналізу крові, біохімічного складу плазми, показників згортання, рівнів гормонів. При необхідності проводять аналізи сечі. Найчастіше, показники даних досліджень не виходять за межі нормальних значень.
2. Функціональні методики, що включають ультразвукове дослідження внутрішніх органів і судин голови і шиї, ЕКГ, моніторинг рівня артеріального тиску.
3. рентгенографію хребетного стовпа, томографію головного і спинного мозку.
4. Консультації фахівців суміжних спеціальностей.

Тільки після підтвердження відсутності інших захворювань може виставлятися діагноз вегето-судинної дистонії.

Лікування вегето-судинної дистонії

Велика частина пацієнтів з ВСД не потребує медикаментозної терапії. Основу лікування для них складають методи, спрямовані на зміну способу життя хворого і нормалізацію роботи нервової системи.

1. Дотримання стабільного режиму дня з обов'язковим повноцінним відпочинком. Нормальна тривалість нічного сну для кожної людини індивідуальна. Але для більшості цей показник не повинен бути менше 8-9 годин. Важливе значення мають і умови для сну. У спальній кімнаті не повинно бути душно, необхідно регулярне провітрювання і вологе прибирання. Ліжко має бути зручним, підходити до зростання і комплекції людини. Краще віддати перевагу ортопедичному матрацу і подушці.
2. Оптимізація періодів праці і відпочинку. Для того, що б позбутися симптомів ВСД, слід рівномірно чергувати заняття розумовою і фізичною працею, максимально скоротити час перебування перед монітором комп'ютера і телевізором. При відсутності такої можливості кожні 60-90 хвилин робити перерву, проводити гімнастику для очей, розминку для спини.
3. Адекватне фізичне навантаження. Оптимальними є заняття, які проходять на свіжому повітрі або в воді, але при цьому не дають значне навантаження на м'язову і серцево-судинну системи. Найбільше хворому, який страждає вегето-судинну дистонію, підходять плавання, аквааеробіка, танці, катання на лижах і велосипеді. При таких навантаженнях відбувається дбайлива тренування серця, нормалізується психоемоційний стан. Одночасно слід уникати видів спорту, при яких необхідно здійснювати різкі рухи, високі стрибки або тривалий час перебувати в статичному напрузі. Це створює додаткове навантаження на судини і може привести до погіршення перебігу захворювання.
4. Дієта з включенням в раціон продуктів багатих калієм і магнієм. Саме ці мінерали беруть участь в передачі імпульсів в нервових закінченнях, покращують діяльність серця і судин, відновлюють рівновагу в роботі нервової системи. Тому, при ВСД рекомендовано вживання гречаної і вівсяної каш, бобових культур, сухофруктів, горіхів, зелені, картоплі, моркви та баклажанів.
5. При ВСД по гіпотонічному типу необхідно вживати продукти, які підвищують тонус судин: зелений чай, натуральна кава, молоко. При гіпертонічному варіанті захворювання з раціону слід виключити продукти, які провокують підйом артеріального тиску: міцний чай і каву, соління і гострі страви.
6. Методи фізіотерапії мають позитивну дію при вегето-судинної дистонії завдяки нормалізації взаємодії різних відділів нервової системи, судинного тонусу. Такі процедури покращують кровообіг в органах і тканинах, активізують процеси обміну речовин. Перелік використовуваних методик досить великий: електрофорез з лікарськими розчинами на шийний відділ хребта, аплікації озокериту або парафіну на комірцеву область, лазерне опромінення в комбінації з магнитотерапией. Відмінна дія надають водні процедури. При всіх видах ВСД показані контрастні ванни, циркулярний і віяловий душ, підводний масаж, плавання.
7. Голкорефлексотерапія і масаж сприяють релаксації, усунення тривожності, нормалізації рівня артеріального тиску, відновленню сну. При гіпертонічному типі показані масажні руху в повільному темпі з посиленим впливом на комірцеву зону. При гіпотонічній варіанті ВСД навпаки масаж повинен бути швидким і інтенсивним.
8. Застосування препаратів рослинного походження. При ВСД з підвищенням артеріального тиску підходять трави з седативним і гіпотензивну дію (настоянка валеріани, півонії, собачої кропиви). Гіпотонічний варіант захворювання вимагає прийому препаратів із стимулюючим і активізує ефектом (елеутерокок, аралія, женьшень).

У разі, якщо перераховані методи не приводять до позитивної динаміки в перебігу захворювання, виникає необхідність в прийомі лікарських засобів:

1. Препаратів калію і магнію (Магнефар, Магвіт , аспаркам, панангін), які покращують провідність нервових імпульсів, нормалізують тонус судинного русла.
2. натрапив (фезам, пірацетам, піроцезін) — засобів для поліпшення кровообігу в нервовій системі, активації обмінних процесів і відновлення рівноваги в роботі різних органів.
3. Бета-блокаторів (анаприлін, атенолол, метапролол) — препаратів для зниження артеріального тиску при його підйомі.
4. транквілізаторів (фенозепам, діазепам) — коштів з вираженим седативною дією, усувають епізоди паніки і тривожні стани при ВСД.
5. Антидепресантів (амітриптилін, лерівон, Ципралекс, прозак) — препаратів, що регулюють роботу центральної нервової системи і усувають симптоми депресії при ВСД.

До вибору лікарських засобів слід поставитися з обережністю, щоб не викликати у хворого звикання і потреби в постійному використанні з метою досягнення полегшення стану. Звертає на себе увагу вітчизняний препарат Елтацін, який знімає зайву напруженість, сприяє стабілізації тиску, поліпшенню сну, підвищує енергетичний потенціал організму і стійкість тканин до кисневого голодування, і таким чином впливає на причину вегетосудинної дистонії, а не тільки лише на її симптоми.

Профілактика ВСД

Профілактику розвитку вегето-судинної дистонії необхідно починати ще в дитячому віці. Нерідко можна почути думку, що ВСД у дитини є захворюванням, яке навіть без лікування проходить з віком. Однак доведено, що у більшості дорослих пацієнтів уже в ранньому дитинстві були ті чи інші клінічні прояви дистонії, які з плином часу лише посилилися.

Для того, що б попередити розвиток захворювання необхідно:

• Нормалізувати режим дня, повноцінно відпочивати не менше 8 годин на добу.
• Правильно, регулярно і різноманітно харчуватися.
• Відмовитися від усіх шкідливих звичок і вживання кави.
• Вести активний спосіб життя, уникати стресів і нервових перевантажень.

Таким чином, вегето-судинна дистонія є захворюванням, яке не створює загрози для життя людини, але при цьому істотно знижує її якість. Наявність будь-яких ознак ВСД є приводом для консультації лікаря. Адже тільки своєчасне і правильне лікування є гарантією поліпшення стану або повного одужання.