Синдром Клейн — Левіна був виведений як термін американським вченим, і на даний момент це є самостійний, повноцінний діагноз.

Синдром має на увазі під собою патологію, супроводжувану постійною сонливістю, яка поєднується з сильним почуттям голоду і розладами нервової системи.

Захворювання в медичній практиці зустрічається досить рідко, навіть сказати в самих крайніх, клінічних випадках. Представлений синдром більшою мірою діагностується у хлопчиків в перехідному віці, але до 18-20 років ремісії стабілізуються.

При загостренні пацієнт може спати близько 18-20 годин на добу, а після пробудження є в необмежених кількостях, при цьому в силу того, що людина не розуміє, що з ним відбувається, він стає нервовим.

Першопричини розвитку синдрому

На сьогоднішній день медики відзначають, що причини виникнення та розвитку, а також механізми самого захворювання до даних пір невідомі і не встановлені.

Багато фахівців вважають, що основною першопричиною розвитку даного синдрому є дисфункція в роботі і ретикулярної формації мозку, а також гіпоталамусі і лімбічної системи.

Нарівні з цим основною передумовою, активатором розвитку синдрому є гормональні перебудови, які відбуваються в організмі в підлітковому віці — саме тому його діагностують в більшості своїй у пацієнтів 12-16 років.

Крім цього, лікарі відзначають і те, що спровокувати розвиток патології можуть і віруси, травми голови , а також підвищення температурного режиму тіла, викликане неясною природою.

Як провокатор розвитку синдрому Клейн — Левіна багато фахівців називають і спадкову схильність пацієнта, коли настільки рідкісною патологією страждали в родині багато чоловіків.

Багато вчених сьогодні в один голос стверджують, що в основі патології лежить певний дефект в генах — саме він і є першопричиною того, що йде збій в роботі гіпоталамуса і лімбічної системи мозку. Саме такого роду і характеру зрив і запускається при гормональної перебудови в організмі в підлітковому віці.

Клінічна картина і характеристика пацієнта

Основні симптоми, які можуть вказувати на синдром Клейне — Левіна:

1. Тривалість сну досить довга — за часом сон варіює в межах 18-29 годин . Весь інший час пацієнт витрачає на задоволення власних потреб, таких як їжа, причому її споживання йде у величезних кількостях і відвідування туалету.
2. Такі тривалі за часом напади сну можуть тривати протягом 3-4 днів , іноді розтягуючись до декількох тижнів — на практиці медики описують випадки, коли пацієнта спали по 6 тижнів.
3. Тривалий сон не дає пацієнтові повноцінного відпочинку — після пробудження людина не відчуває почуття бадьорості, відпочинку. Після пробудження пацієнт через пару годин знову хоче спати — якщо він висипається, то після пробудження його турбує велике почуття голоду.
4. Саме величезне почуття голоду, в поєднанні з тривалим сном і є головним симптомом синдрому Сплячої Красуні. При цьому пацієнт їсть все, без розбору, не віддаючи перевагу тим чи іншим продуктам, страв, поєднуючи в одній тарілці копчене м'ясо і цукерки — вгамувавши власний голод, людини знову тягне до сну.
5. Коли людина страждає синдромом і довгий час не спить, то для нього будуть характерні напади нервозності і агресії , пацієнт стає дратівливим і збудженим, при цьому збудження може носити як позитивний забарвлення піднятою ейфорії і відчуття щастя, так і носити негативний окрас — в цьому випадку пацієнт може нагадувати шизофреніка.
6. а така ознака як галюцинації і надмірна гіперсексуальність проявляє себе за кілька годин до першого патологічного засипання, а також в процесі загострення патології.
7. Для пацієнта характерні і такі вегетативні симптоми як підвищена пітливість і посиніння нижніх і верхніх кінцівок, губ і носогубного трикутника .
8. При синдромі падає рівень цукру крові , а після того, як напади проходять — пацієнт просто не пам'ятає того, що з ним було в цей час.

у перервах між нападами у пацієнта не діагностують ніяких відхилень — в цей час він абсолютно здоровий, а єдиний мінус в перервах є велике і неконтрольоване почуття голоду, виступаючи компенсацією за час сну.

Залишається просто чекати

Оскільки лікарі досі не встановили причини, що провокують дане захворювання, то і в щодо лікування говорити про адекватної та ефективної схеми лікування не доводиться.

Вся справа в тому, що сам синдром Клейне — Левіна та його симптоматика самостійно проходить через деякий час, після того, як пацієнт переступить 20-річний рубіж, то мова йде про немедикаментозних способі біологічного самолікування.

Як відзначають самі медики — цей синдром пацієнт повинен перерости, а в періоди пробудження, при сильних нападах занепокоєння і психічного розладу, пацієнтові показано приймати заспокійливі, седативні препарати. В цілому ж прогноз сприятливий, люди, уражені цим синдромом, повністю виліковуються до 30 років.