Anti-SSA і anti-SSB антитіла (аnti- Sjogren's-syndrome-related antigen A або anti-Ro і аnti-Sjogren's-syndrome-related antigen B або anti-La) — показники наявності системного захворювання, найбільш специфічні для синдрому Шегрена і системного червоного вовчака .
Anti-SSA і anti-SSB — це
аутоантитіла проти компонентів ядра і цитоплазми клітини. Їх поява в крові пов'язано з порушенням процесу раcпознаванія імунною системою своїх і чужих клітин.
Anti-Ro і anti-La — це неоднорідний за структурою антигенний комплекс, утворений трьома різними білками — 52 кДа — Rо (в ядрі і полісом), 60 кДа — La (в цитоплазмі) і чотирма РНК частинками.
Anti -SSA і anti-SSB антитіла визначають разом. Якщо в крові є abnti-SSA, то проводиться аналіз на anti-SSB, без перших — другі відсутні. Причини появи даних антитіл точно не відомі. Сприятливі фактори: ультрафіолетові промені, оксидативний стрес, препарати TNF-альфа і естрадіолу , вірусна інфекція. Носії антигенів мають підвищений ризик розвитку синдрому подовженого інтервалу QT з більш частими аритміями.
Наявність антитіл anti-SSA, anti-SSB асоційоване з наступними симптомами і захворюваннями
Синдром Шегрена — системне хронічне захворювання з поступовимпорушенням функції слинних і слізних залоз, проявляється постійною сухістю в роті і сухими коньюнктивита.
Виділяють два види синдрому Шегрена:
первинний — самостійна патологія, при якій знаходять anti-SSA і anti-SSB в крові
вторинний — супроводжує інші аутоімунні захворювання — ревматоїдний артрит, системна червоний вовчак, синдром Шарпа, системні васкуліти, наявність антитіл необов'язково
визначення anti-SSA і anti-SSB у афроамериканців — вказівка на несприятливий прогноз і тяжкий перебіг системногозахворювання
часто виявляють у осіб з негативним аналізом на антиядерні антитіла
Причини появи в крові anti-SSA і anti-SSB
1. первинний синдром Шегрена — діагностичний маркер захворювання і критерій класифікації. Виявляють у 70-100% хворих.
Практично всі хворі з синдромом Шегрена і позитивними антитілами мають симптоми поза слинних і слізних залоз — збільшення лімфатичних вузлів, печінки, васкуліти, висип, змінену картину крові.
Виявляються раніше, ніж інші антитіла ( anti-dsDNA, anti-RNP, anti-SM) за 3-6 років до перших симптомів вовчака. Таким чином позитивний результат аналізу можна вважати позитивним щодо пізнього появи проявів хвороби.
2. системний червоний вовчак (40-90%) — мультисистемні аутоімунне захворювання з широким спектром поліклональних антитіл в крові.
3. неонатальна червоний вовчак (вроджений вовчаковий синдром) — захворювання плода та новонародженого придбане від матері з системним аутоімунним захворюванням і з позитивними anti-SSa і anti-La антитілами.
Антитіла SSA і SSB здатні проникати до плоду з моменту формування плаценти (приблизно 10-12 тиждень вагітності). Найбільш небезпечне ускладнення — повна блокада серцевої провідності в третьому триместрі вагітності і після народження з незворотною зупинкою серця (1-5% в перших пологах, до 25% — при повторних). Чим вище рівень антитіл, тим вище ризик блокади.
Симптоми неонатальної червоного вовчака
висип на шкірі
тромбоцитопенія
лейкопенія
анемія
порушення функції печінки
самостійно проходить через 6 місяців після народження
вроджена блокада серця — у 1-5%
4. ревматоїдний артрит (3-15%) — з симптомами синдрому Шегрена, більш часті ускладнення при лікуванні препаратами золота і Д-пеніциліном