Онкомаркери — це особливі речовини, які є результатом життєдіяльності клітин раку. Існує безліч онкомаркерів різних за своєю природою, проте велика частина з них є білком або його похідними.
Зазвичай їх можна виявити в крові і сечі хворих на рак пацієнтів, і на основі кількісно-якісних показників зробити висновок про наявність, вигляді і стадії розвитку раку.
Здавалося б онкомаркери здатні дати відповідь на всі питання, але до жалі на практиці це не завжди так.
Справа в тому, що точність даних, отриманих з їх застосуванням, безпосередньо залежить від двох характеристик: специфічність і чутливість.
Специфічність онкомаркера — це зв'язаність маркера з одним конкретним онкозахворюванням. Наприклад, якщо маркер не володіє специфічністю, то з його допомогою можна виявити онкозахворювання, проте не можна зробити висновок про його різновиди: рак чи це легких, печінки або будь-якої іншої.
Чутливість онкомаркера — здатність маркера виявляти захворювання і відображати його розвиток. Слабка чутливість маркера означає його нездатність дати інформацію про присутність і ступеня розвитку пухлинних процесів в організмі пацієнта. Тобто саме по собі наявність такого маркера в крові або сечі не говорить про те, що людина хвора.
В даний час специфічність і чутливість маркерів різна для різних видів раку, однак жоден з них не володіє 100% показниками.
Онкомаркери раку легенів
Оскільки більшість злоякісних пухлин легенів гетерогенних за гістологічної структурі, Європейська група по онкомаркерів (EGTM) рекомендує для діагностики і контролю застосовувати наступні онкомаркери раку легенів :
недрібноклітинному карцинома (НДКРЛ): Cyfra 21-1 і РЕА
аденокарцинома: Cyfra 21-1
плоскоклеточная карцинома: Cyfra 21-1 і РЕА
крупноклеточная карцинома: Cyfra 21-1, NSE і РЕА
Зазначені вище маркери можуть використовуватися при діагностиці пацієнтів, які отримують спеціальне лікування або перенесли операцію налегких.
Лікарі, використовуючи їх інформацію в комплексі з іншими методами діагностики, здатні розпізнати прогресування хвороби ще до появи виражених клінічних ознак і відповідно скоригувати схему лікування.
Так збільшення показника маркера вдвічі протягом нетривалого періоду часу (1-2 місяці) найчастіше свідчить про злоякісному рості. Однак слід враховувати, що якщо тести проводилися під час або після хіміотерапії, зростання онкомаркерів не завжди свідчить про розвиток хвороби.
Справа в тому, що успішне лікування супроводжується масовою і швидкою загибеллю пухлинних клітин, в результаті чого в кров надходить значна кількість онкомаркерів. В такому випадку підвищення показників є сприятливою ознакою та свідчить про вдале виборі комбінації препаратів для хіміотерапії.
Проводячи дослідження на основі онкомаркерів , для правильної інтерпретації їх результатів, необхідна консультація відповідного лікаря. Під час такої консультації не зайвим буде з'ясувати його думку щодо наступних питань:
виявлено чи підвищене значення рівня маркерів?
які конкретно маркери мають підвищений рівень?
що може означати таке підвищення?
приймається до уваги при виборі методів лікування дані такого дослідження?
чи слід внести корективи в схему лікування , покладаючись на отримані дані?