Коли кашель з мокротою, що супроводжується задишкою, утрудненим диханням, турбує дитину, потрібно звертатися до педіатра. А який лікар допоможе, якщо аналогічні симптоми з'являються у дорослих? Хто терапевт або вузький фахівець, і який саме? На лікуванні хвороб органів дихання спеціалізуються різні медики: лор, пульмонолог, фтизіатр. До кого з них звертатися, якщо розвинулося гостре запалення бронхів або загострився хронічний бронхіт, більш типовий для дорослих?
Перший крок — візит до терапевта
Терапевт — це лікар широкого профілю, що спеціалізується на профілактиці, діагностиці та лікуванню внутрішніх хвороб дорослих пацієнтів. Такий же фахівець, обслуговуючий дітей, називається педіатром.
До терапевта слід звертатися, якщо з'явилися такі симптоми:
- кашель, сухий або продуктивний, з відділенням мокротиння;
- загальна слабкість, зниження працездатності, погіршення апетиту;
- субфебрильна або фебрильна температура;
- болю за грудиною;
- задишка на видиху після фізичного навантаження.
Такими ознаками найчастіше проявляється бронхіт, але деякі з них типові і для інших захворювань. Так, сухий кашель в поєднанні з хворобливими відчуттями в горлі, утрудненим диханням, підвищеною температурою може бути симптомом гострого ларингіту — запалення гортані та голосових зв'язок або фарингіту запалення глотки. Діагностикою та лікуванням цих захворювань займається лор. Ларингіт з бронхітом тісно взаємопов'язані, слизова гортані може запалитися внаслідок болісного сухого кашлю, характерного для ранньої стадії бронхіту. Ларингіт, в свою чергу, нерідко провокує хронічний бронхіт.
Затяжний вологий кашель, велика кількість мокротиння, болю в грудях, висока температура можуть сигналізувати про те, що бронхіт ускладнився пневмонією. Це захворювання лікує або терапевт, або пульмонолог — лікар, який спеціалізується на захворюваннях легенів і дихальних шляхів — . Проводити первинний огляд дорослих пацієнтів, призначати додаткові лабораторні та інструментальні дослідження повинен терапевт. Основними методами діагностики бронхіту є:
- опитування пацієнта, аналіз скарг;
- вивчення анамнезу (слід звернути увагу на наявність факторів ризику — часті простудні захворювання, куріння, професійні шкідливості, атопия) ;
- фізичне обстеження, при бронхіті особливо важлива роль відводиться вислуховування.
Важливість диференціальної діагностики при бронхіті
Кашель супроводжує не тільки запалення слизової бронхів, а й ряд інших захворювань:
- гострий синусит, синдром постназального затека;
- гострі або хронічні патології легень пневмонія, плеврит, саркоїдоз, альвеоліт, рак легенів, ХОЗЛ та інші;
- бронхіальна астма;
- серцева недостатність (проявляється кашлем в нічний час);
- гастроезофагеальний рефлюкс.
Якщо після опитування і фізикального обстеження пацієнта терапевт сумнівається, що той страждає саме бронхітом, він призначає інструментальні дослідження і лабораторні аналізи. Для постановки точного діагнозу можуть знадобитися:
- рентген органів грудної клітки або КТ — для диференціальної діагностики з пневмонією, туберкульозом легень, саркоїдоз;
- загальний, біохімічний аналіз крові , дослідження мокротиння для виявлення типу і форми бронхіту, виключення туберкульозу, раку легенів;
- дослідження функції зовнішнього дихання, бронходілатаціонного проба — при підозрі на бронхіальну астму;
- ЕКГ — при підозрі на серцеву недостатність;