Система травлення відіграє велику роль у підтримці гомеостазу, тому захворювання органів цієї системи і оперативні втручання на них змінюють основні показники гомеостазу. Особливості догляду за хворими цієї категорії залежать від виду оперативного втручання на кожному з органів. Так, в разі неможливості виконання одномоментної операції при рубцевої стриктури стравоходу або неоперабельного раку стравоходу хворим накладають гастростому для введення через неї їжі.
З огляду на те, що з шлункового свища може виділятися вміст шлунка, необхідно ретельно оглядати шкіру навколо свища. Кожен день вранці і ввечері ці ділянки шкіри слід обмивати теплим розчином слабкого антисептика і змащувати вазеліном, при появі мацерації — спеціальною пастою. Стан хворих з шлунковими свищами, як правило, важке, тому вони мають потребу в самому ретельному догляді. При видаленні епітеліального куприкового ходу положення хворого на животі вимагає пильної уваги через ризик появи пролежнів.
Оперативні втручання на шлунку і дванадцятипалої кишці виконують при ускладненнях виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (резекція шлунка, селективна проксимальна ваготомія з гастродуоденоанасто- мозом і без нього і т. П.), При пухлинних захворюваннях і наявності дивертикулів ( резекція шлунка, гастректомія, висічення дивертикула, гастроентероанастомоз і т. п.).
після операцій на шлунку хворого кладуть в положення лежачи на спині при злегка піднесеному головному краї ліжка, а після резекції шлунка оптимальним вважається становище в позі напівсидячи. Після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалої кишці зазвичай проводять постійну або фракційну декомпресію шлунка.
Для постійної декомпресії шлунка під час операції в нього вводять зонд, де він знаходиться протягом перших 2-3 днів післяопераційного періоду.
Медична сестра видаляє вміст шлунка за допомогою шприца Жане. Про появу домішок крові у вмісті шлунка медсестра зобов'язана негайно сповістити лікаря.
Якщо в післяопераційний період хірург вирішує проводити фракційну декомпресію шлунка, то це передбачає введення шлункового зонда в шлунок 2 рази на добу (або частіше) для видалення його вмісту. При цьому медична сестра зобов'язана реєструвати час проведення декомпресії, обсяг і характер шлункового вмісту. Для декомпресії шлунка можна застосовувати тонкий або товстий шлунковий зонд. Перед введенням зонда його змочують водою або змащують вазеліном. Зонд тримають на відстані 10-13 см від округленого кінця (рис. 17). Хворому пропонують відкрити рот і кладуть на кінчик язика зонд. Після цього хворий повинен зробити кілька ковтальних рухів. Незважаючи на рефлекторні (блювотні) позиви у хворого, зонд просувають йому в стравохід і пропонують зробити кілька глибоких вдихів, продовжуючи просувати зонд до позначки 40 см.
Якщо ввести зонд не вдається, можна скористатися пропозицією Гюнтера: вказівний палець вводять хворому безпосередньо в глотку, притискають мову і разом з пальцем вводять зонд. Якщо, незважаючи на багаторазові спроби, ввести зонд через рот не вдається, вводять тонкий зонд через нижній носовий хід.
Декомпресія шлунка після операції на шлунку і дванадцятипалої кишці — основна маніпуляція при догляді за цими хворими, і від своєчасного її проведення багато в чому залежить кінцевий результат оперативного втручання.
Оперативні втручання на тонкій і товстій кишці найчастіше виконують при кишкової непрохідності або пухлинах. Це важка категорія хворих, і догляд за ними в післяопераційний період має свої особливості. Дуже часто у цих хворих операція закінчується интубацией кишок для їх постійної декомпресії. Медична сестра веде облік обсягів вмісту, що виділяється з кишок, а також обсягів і частоти діурезу хворого.
При операції на товстій кишці з накладенням штучного заднього проходу загальні принципи хірургічного супроводу хворих такі ж, як і при інших операціях на органах черевної порожнини, однак тут існує деяка специфіка. Пов'язку на виведеної петлі кишок змінюють на наступний день після операції. Просвіт кишки розкривають зазвичай на 3-4-й день після операції за допомогою електроножа.
Освіта калового свища потребує ретельної ізоляції лінії шва і прилеглої шкіри від калових мас. В цьому випадку перев'язки, як правило, роблять двічі на день: вранці і ввечері з обробкою лінії швів шкіри антисептиками. Шви навколо штучного заднього проходу знімають поступово: з 9-го по 12-й день післяопераційного періоду.
До каловому свищу прикріплюють калоприемник. Після заповнення целофанового мішечка калопріемні- ка калом його замінюють новим. Шкіра навколо калового свища часто мацеріруется, тому її необхідно регулярно обмивати теплою водою і змащувати вазеліном або пастою.
Перитоніт будь-якої етіології — це дуже важка недуга хворих хірургічних стаціонарів. Хворі з перитонітом потребують постійного спостереження і ретельного догляду. Медичні сестри повинні особливо уважно ставитися до виконання лікарських призначень хворим цієї категорії. Лікування перитоніту грунтується на призначенні антибактеріальних препаратів і адекватному коригуванні основних порушень гомеостазу.
У загальній хірургії розроблено ефективний спосіб лікування перитоніту шляхом постійного зрошення черевної порожнини максимальними дозами антибіотиків в поєднанні з розчинами нітрофу- нів. При цьому медична сестра зобов'язана постійно стежити за функціонуванням всіх систем організму хворого. Якщо хворому була проведена інтрана- зальних інтубація кишок, необхідно ретельно спостерігати за стеканием кишкового вмісту.
У хворих перитонітом ведуть спостереження в динаміці за показниками артеріального тиску, пульсу, дихання та діурезу. Цей контингент хворих повинен бути оточений постійною увагою всього медичного персоналу.
У період після холецистектомії, видаленням грижі і інших щодо нескладних операцій на черевній порожнині важливо строго виконувати загальні положення по догляду за хворими в післяопераційний період, а саме стежити за ротовою порожниною і шкірою, виконувати інші гігієнічні процедури, дихальну гімнастику, лікувальну фізкультуру.
Незалежно від травматичності операції, виконаної на органах травлення , хворі повинні перебувати під постійним наглядом медичного персоналу. Динамічне дослідження артеріального тиску, пульсу, дихання, діурезу і чітка реєстрація виділень з шлунка, обсягу виділеної жовчі з дренажу після холецистектомії дають можливість лікарю спостерігати за перебігом післяопераційного періоду і якомога раніше виявляти ускладнення.