Психолог – одна з найпоширеніших професій медичного напряму. В спеціалізацію входить діагностика психічного, ментального стану людини, оцінка поведінкових особливостей, знаходження шляхів коригування емоційного стану пацієнта та попередження розвитку кризових, прикордонних станів.

У чому особливості даної медичної діяльності?

Психолог – це не лікар, це фахівець з певним освітою, спеціалізацію якого входить:

• діагностика психологічних відхилень;
• корекція пограничних станів;
• ведення наукової та дослідницької діяльності;
• заняття навчально-виховною роботою.

Сьогодні це одна з найбільш затребуваних професій, яка необхідна в багатьох сферах діяльності, спорті, бізнесі, мистецтві, соціальній сфері. Психологія має кілька відгалужень, які виділяються в залежності від того, де застосовується дана наука. До них відносяться наступні:

• загальна психологія;
• медичний напрям;
• дитяча сфера;
• педагогічне спрямування;
• психологія праці;
• особистісна психологія;
• політична;
• юридична;
• соціальна психологія;
• корекційна сфера.

Фахівці в області психології займаються тестуванням людей на рівень інтелекту, визначенням їх професійної придатності. Даний фахівець проводить консультації людей, у яких є особистісні проблеми, кризи у сімейному житті.

У чому відмінності від психіатра і психотерапевта?

Психолог – спеціальність, для отримання якої немає необхідності отримувати медичну освіту. Цей фахівець не ставить діагноз, не призначає лікування, не виписує прийом лікарських препаратів.

У його завдання входить допомога людям, які заплуталися у своїх проблемах, не можуть знайти вихід з важких ситуацій і потребують того, щоб їх вислухали, допомогли розібратися в собі, їм потрібно отримати життєвий орієнтир. Людина, яка звертається до фахівця, називається клієнтом, люди, які звертаються до психіатра або психотерапевта – пацієнти.

Психотерапевт і психіатр – медичні спеціальності, які вимагають отримання лікарської кваліфікації. Дані професії займаються постановкою діагнозів, призначають лікування, виписують медичні препарати.

Яким вимогам має відповідати фахівець?

Психолог повинен володіти найважливішим для його професії умінням слухати і чути свого клієнта. Щоб працювати у цьому напрямку, необхідно отримати вищу освіту. Для роботи з вузької спеціалізації необхідно отримання відповідної кваліфікації.

Періодично необхідно проходити курси перепідготовки, вивчати і впроваджувати у своїй діяльності нові методики.

Якими душевними та емоційними станами займається?

В спеціалізацію психолога входять:

• комплекси;
• проблеми з соціальною адаптацією;
• труднощі у спілкуванні з людьми;
• стан тривоги;
• стрес;
• проблеми в інтимній сфері, які мають психологічну основу;
• неможливість впоратися з втратою близької людини;
• криза в сімейних відносинах;
• знижена самооцінка;
• проблеми з пошуком супутника життя;
• неможливість контролювати свої емоції;
• вікові кризи.

Займається спеціаліст і душевними переживаннями людей, допомагає зрозуміти, які вчинки оточуючих призвели до розвитку у нього комплексів.

Коли є необхідність звернутися до фахівця?

Звернутися до психолога рекомендується в тих випадках, коли у людини в житті не складаються особистісні, сімейні відносини. На прийом до фахівця люди приходять, коли у них в житті виникають певні проблеми та труднощі, але вони не можуть зрозуміти, що не дає їм досягти гармонії з собою і навколишнім світом.

До психолога варто звернутися в наступних випадках:

• сильний стрес. Це може бути втрата близької людини, розлучення;
• погані стосунки в родині;
• постійно пригнічений стан;
• небажання жити;
• неможливість отримати бажане, отчого виникають депресивні стани, злість.

Показанням до звернення до даного фахівця є будь-які складні ситуації в житті, з яких людина не може самостійно знайти вихід, бажання почати життя з чистого аркуша, перестати злитися на оточуючих і знайти гармонію в житті.

Як проходить консультація?

Йдучи на перший прийом до психолога, людина повинна бути готовий говорити гранично чесно з фахівцем і максимально відверто, тільки при таких умовах психолог зможе допомогти своєму клієнтові.

Консультація проходить у вигляді діалогу. Спочатку клієнту необхідно розповісти, що його гризе, з якою проблемою він прийшов до психолога. Мета першого візиту – виявлення проблеми, прояснення ситуації з промальовуванням точних меж того, що заважає людині знайти себе в цьому житті, побудувати приблизний план вирішення виниклих проблем.

Психолог буде опитувати свого клієнта про те, як пройшло дитинство, які у нього були мрії і плани, вдалося реалізувати їх. Буде хвилювати психолога соціальна життя клієнта – як він спілкується з оточуючими людьми, чи є шкідливі звички, страхи, прихильності.

Щоб глибше зрозуміти внутрішній світ клієнта, проводяться різні тести, спрямовані на оцінку пам’яті і концентрації, розумових здібностей.

Залежно від стану людини та клінічного випадку, вибирається вид консультацій з побажанням клієнта – це можуть бути індивідуальні заняття або ж колективні тренінги. Найчастіше колективні прийоми проводяться з людьми, які мають однакові шкідливі звички і прихильності.

Спеціалізації психологічної науки

Психолог може працювати в наступних напрямках:

• клінічний спеціаліст;
• робота з дітьми;
• педагог – психолог;
• психолог у школі;
• робота в дитячому садку;
• сімейний спеціаліст

Клінічний психолог

Даний фахівець займається відновленням особистості людини. В спеціалізацію входять такі клініки – психіатрична, соматична і неврологічна. Клінічний психолог працює в таких галузях – трудова дисципліна, військову справу, проведення судової експертизи, педагогіка.

Дитячий спеціаліст

Психолог, що працює з дітьми, займається коригуванням їх емоційного стану, який порушується при наявності таких патологічних станів:

• енурез;
• аутизм;
• відставання в психічному розвитку;
• гіперактивність;
• синдром нестачі уваги.

Звертаються до дитячого фахівця з такими явищами і звичками, як дитина гризе нігті, смокче палець, скрегоче зубами. Фахівець допомагає прибрати поширені дитячі страхи – перед темрявою, тваринами, незнайомими людьми.

Психолог-педагог

У функції фахівця даного напрямку входить:

• поліпшення умов навчання;
• виявлення причин неуспішності в навчанні;
• робота з дітьми, які не хочуть вчитися.

Шкільний напрямок

Фахівець, який працює в школі, займається розвитком індивідуальних здібностей кожної дитини, допомагає планувати подальше життя, ставити цілі і знаходити шляхи їх досягнення.

У функції шкільного психолога входить навчання правильному налагодженню контакту і спілкування з однолітками, допомога учням у визначенні професійної орієнтації. Психолог повинен вчасно помічати зміни в поведінці дітей і займатися їх коригуванням.

Психолог в дитячому саду

Спеціаліст стежить за дітьми, які тільки прийшли в дошкільний заклад, дивиться, як вони себе ведуть, як проходить їх адаптація і спілкування з іншими дітьми. Фахівець допомагає дитині легше пройти адаптаційний період, скоректує стан при гіперактивності.

Сімейний спеціаліст

Звертаються до сімейного психолога в наступних випадках:

• криза у відносинах;
• відсутність взаєморозуміння між подружжям;
• неадекватна реакція одного з пари на труднощі, які виникають в сімейному житті та побуті;
• тотальні розбіжності в методах виховання дітей.

Важливо розуміти, що психолог – це не маг, який вирішить всі проблеми свого клієнта. Отримати реальну допомогу можна тільки в тому випадку, якщо людина хоче «копатися» в собі, займатися самоаналізом, визнавати свої помилки і вміти з них робити правильні висновки.

Медична психологія

Даний напрямок в психології займається вивченням психічних процесів, які змінюються під впливом різних захворювань, і навпаки. Мета медичної психології – лікувати не захворювання, а лікувати самого пацієнта.

Медичний психолог встановлює взаємозв’язок між виниклим захворюванням і емоційним станом людини. Медики, що займаються практикою, нерідко стикаються з необхідністю отримання знань в психології, щоб легше спілкуватися з пацієнтами.

Звертатися до психолога необхідно відразу, як тільки людина зрозумів, що сам не зможе вийти з цієї ситуації і позбутися своїх проблем. Психолог – це не спеціаліст, який «полагодить» поламану деталь. Він зробить так, що його клієнт сам зрозуміє, як і що потрібно робити, щоб поліпшити якість свого життя, знайти шляхи вирішення своїх проблем, перестати зациклюватися на минулих образах.

Профпатолог – медичний спеціаліст, про існування якого у сфері діяльності відомо не всім. В спеціалізацію даного лікаря входить діагностика, лікування і профілактика різних захворювань і патологій, виникнення яких пов’язане з професійною діяльністю людини.

Чим займається лікар і особливості лікарської спеціалізації

Профпатолог – лікар, який має такі обов’язки:

• створення профілактичних програм по зниженню ризиків виникнення професійних захворювань;
• організація заходів, що попереджають і запобігають отримання інвалідності працівниками важкої і небезпечної праці;
• видача направлень на проходження медичних комісій;
• оформлення диспансеризації;
• проведення медичних експертиз для визначення профпридатності людей;
• діагностика та лікування професійних захворювань.

В спеціалізацію профпатолога входить консультація людей, сфера професійної діяльності яких пов’язана з шкідливими речовинами і високими ризиками травмування.

Які захворювання відносяться до спеціалізації профпатолога?

Дана медична спеціальність займається хворобами і патологічними процесами в організмі, поява яких пов’язана з впливом шкідливих і небезпечних факторів професійної діяльності людини:

• поразка кровоносної системи під впливом шкідливих речовин;
• ураження органів дихальної системи, що виникають у людей, які постійно контактують з небезпечними летючими хімікатами, пилом;
• захворювання, викликані механічним впливом на організм. Виникають у людей, що працюють за промисловим обладнанням;
• патології, спровоковані психічним та емоційним перенапруженням;
• дегенеративно-дистрофічні стану хребта та порушення у функціонуванні опорно-рухового апарату, спровоковані фізичним навантаженням;
• інфекційні хвороби.

Основні захворювання, з якими найчастіше мають справу лікарі-профпатологи, наступні:

• бронхіт астматичного типу;
• алергічний бронхіт;
• вібраційне захворювання;
• інтоксикація важкими металами та їх сполуками, смолами;
• дерматити;
• приглухуватість нейросенсорного характеру;
• радикуліт;
• варикоз;
• периартроз;
• обмороження;
• опіки;
• туберкульоз;
• енцефаліт.

Профпатолог повинен діагностувати захворювання, визначити причину його появи, призначити пацієнту відповідне лікування і забезпечити програму профілактичних та відновлювальних заходів.

Коли виникає необхідність звернутися до профпатолога?

Ознаки, що виникають у людей з причини розвитку професійних захворювань, мають різний характер, в залежності від того, які органи і системи життєдіяльності вражені.

При появі таких клінічних ознак і станів потрібно звернутися до медичного фахівця:

• якщо умови праці передбачають постійний контакт з пилом, летючими речовинами, у людини виникає частий кашель, сухий, задушливий, болить грудна клітка;
• ураження шкіри і слизових оболонок;
• ознаки хронічної або гострої інтоксикації – нудота та блювання;
• загальне нездужання;
• постійне відчуття сонливості;
• зниження гостроти слуху, зору;
• поява тремору в руках;
• при стоячій роботі – відчуття важкості і біль в ногах, посилюються до вечора, сильні набряки на нижніх кінцівках;
• розвиток неврозів, підвищення агресії, істеричні стани;
• прояв ознак геморою;
• часті перепади тиску.

Кожна людина, зайнятий на шкідливому виробництві, або у якого сфера професійної діяльності пов’язана з певними ризиками, добре обізнаний про ті ускладнення в роботі організму, які характерні для його спеціальності.

Як проходить прийом у профпатолога?

На жаль, більшість людей, зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах, виявивши у себе перші ознаки нездужання, не поспішають звернутися до лікаря з тієї причини, що бояться отримати висновок про професійну непридатність.

Важливо розуміти, що профпатолог – це фахівець, який працює на пацієнта. У його завдання входить не тільки діагностика професійних захворювань і їх лікування, але і складання індивідуальних профілактичних заходів, спрямованих на зменшення ризиків подальшого розвитку патологій.

На першій консультації лікар-профпатолог вислуховує пацієнта щодо основних симптомів. Проводиться огляд пацієнта. В залежності від специфіки захворювання, медик може направити людину на консультацію до інших вузьким фахівцям.

Призначається медичне обстеження. Виходячи їх тяжкості клінічного випадку та інтенсивності симптоматичної картини, пацієнту оформляється лікарняний лист.

Діагностичні заходи

Поставити точний діагноз тільки з огляду та опитування пацієнта практично неможливо. Щоб отримати повну картину стану здоров’я людини, проводиться детальний медичний огляд, який включає здачу лабораторних аналізів і проходження інструментальних методів діагностики. До них відносяться:

• загальноклінічний та розгорнутий аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• бактеріологічний аналіз урини;
• спірографія – вимірювання об’єму легенів;
• магнітно-резонансна томографія;
• ультразвукове дослідження внутрішніх органів;
• ангіографія (з контрастом);
• рентген;
• флюорографія;
• електрокардіограма;
• проби на виявлення алергічних факторів.

При розшифровці результатів діагностики лікар-профпатолог тісно співпрацює з безліччю профільних медичних фахівців – гастроентерологом, пульмонологом, ревматологом, дерматологом, терапевтом.

Особливості лікування

Терапією захворювань професійного характеру займаються вузькопрофільні медичні фахівці в тісній взаємодії з профпатологом. Лікування не є основним завданням даного медичного спеціаліста.

У завдання профпатолога входить діагностика хвороби і, що особливо важливо, виявлення шкідливих чинників, які спровокували розвиток патології. Лікування проводиться стаціонарно або амбулаторно, в залежності від ступеня тяжкості клінічного випадку.

Після проведеної терапії підключається профпатолог, завдання якого – складання індивідуальної профілактичної програми. Даний медичний фахівець займається питаннями напрямки та оформлення необхідних медичних документів для організації санітарно-курортного лікування пацієнта.

Після діагностики професійного захворювання та проведеної терапії ходити на прийом до лікаря-профпатолога пацієнту необхідно не менше 1-2 разів на рік. Лікар буде проводити огляд, призначати діагностику, спрямовану на своєчасне виявлення рецидиву хвороби або виникнення ускладнень.

Якщо стан пацієнта критичне, що перешкоджає подальшому виконанню його професійних захворювань, профпатолог оформляє документи на медичну комісію, де виступає спостерігачем і консультантом щодо питання про визнання непрацездатності у хворого.

Всім людям, які зайняті на шкідливих та важких виробництвах, необхідно регулярно відвідувати фахівця. Тільки при своєчасному виявленні патологічного процесу, його можна вилікувати на ранніх стадіях розвитку, попередивши важкі, часом незворотні, ускладнення.

Проктологія – медична галузь, спеціалізацію якої входить діагностика і лікування захворювань і патологічних станів, що виникають в прямій кишці і прилеглих до неї внутрішніх органів. Проктолог – лікар, який добре розбирається в клінічних проявах, чинники виникнення, діагностування та терапії патологій прямого кишечника.

Лікуванням яких захворювань займається лікар-проктолог?

Даний медичний фахівець займається діагностикою, підбором терапії та виявленням причин виникнення таких захворювань:

• механічні травми прямої кишки і анального проходу;
• поліпи;
• геморой;
• випадання назовні прямої кишки;
• тріщини анального проходу;
• коліт;
• проктит;
• виразкові утворення на слизовій оболонці прямої кишки;
• онкологічні новоутворення;
• парапроктит;
• свищі.

Займається проктолог і вилучення сторонніх предметів з анального проходу. Крім лікування вищезазначених захворювань, лікар займається профілактикою і готує для пацієнта індивідуальну програму терапевтичних процедур, спрямованих на попередження подальших рецидивів.

Головні напрямки діяльності

Проктологія має 2 напрямки, які займаються лікуванням різних хвороб, використовуючи певні методики лікування. До них відносяться:

Методи лікування терапевтичної проктології – медикаментозна терапія і використання фізіотерапевтичних процедур.

Коли необхідно звернутися до фахівця?

Захворювання та патологічні стани, що розвиваються в прямій кишці, якщо їх вчасно не лікувати, призводять до важких ускладнень. На жаль, більшість людей не поспішають на прийом до проктолога, виявивши у себе неприємні ознаки, а вважають за краще займатися самолікуванням і доводять до такого стану, коли вилікувати захворювання можна вже тільки операцією.

Звернутися до лікаря необхідно при наявності таких симптомів:

• порушення стільця – людину мучать часті запори або діарея;
• біль в анальному проході;
• свербіж шкіри навколо анального проходу;
• набряклість біля ануса;
• промацування вузлів, ущільнень;
• біль і відчуття дискомфорту під час дефекації і після походу в туалет;
• анальна кровотеча;
• наявність в калових масах кров’яних згустків;
• виділення слизу з анального проходу;
• почуття заповненого кишечника, яке залишається після випорожнення.

Затягувати з візитом до проктолога не можна. Як тільки людина виявив свербіж біля анального проходу або з’явився дискомфорт під час і після дефекації, займатися самолікуванням, використовуючи народні методи, категорично заборонено. Необхідно негайно відвідати медичного спеціаліста.

Необхідність профілактичного огляду

Люди звертаються до проктолога тільки в тих випадках, коли в них виникли неприємні, тривожні ознаки. Але є категорія людей, яким необхідно відвідувати даного медичного фахівця в цілях профілактики, навіть якщо ніяких скарг немає. У цю групу входять:

• жінки після пологів. Під час вагітності і пологів значно збільшується ризик розвитку геморою, який на ранніх стадіях може давати нечітку, розмиту симптоматику. Консультація лікаря необхідна в цілях профілактики, щоб вчасно діагностувати патологію і провести її терапію;
• період менопаузи – через гормональних змін в організмі, збільшується ймовірність розвитку онкології органів сечостатевої системи і прямої кишки;
• малорухомий спосіб життя – одна з основних причин розвитку геморою;
• генетична схильність до раку прямої кишки. Наявність даного захворювання в сімейному анамнезі.

Регулярно відвідувати лікаря з метою профілактики необхідно тим пацієнтам, які перенесли операцію на прямій кишці або раніше лікували геморой – захворювання, що має високі ризики рецидиву.

Підготовка до візиту

Враховуючи ті органи, які оглядає проктолог, пацієнту необхідно правильно підготуватися до консультації. За 2-4 дні до візиту до лікаря необхідно скорегувати раціон харчування, виключити з щоденного меню продукти з високим вмістом клітковини, прянощі, жирні і смажені страви.

Заборонено вживати алкогольні напої. Обідня прийом їжі напередодні візиту повинен бути легким, вечеряти не рекомендується. Обов’язковою підготовчої заходом напередодні візиту до проктолога є прийом проносних препаратів. Який засіб використовувати для очищення кишечника, краще заздалегідь дізнатися у лікаря, записуючись до нього на прийом.

Проносний засіб приймається ввечері, вранці. За 2-3 години до походу до проктолога необхідно зробити клізму з 2 літрами чистої кип’яченої води. Також безпосередньо перед прийомом необхідно прийняти душ, провести ретельну гігієну сечостатевих органів і одягти чисту білизну.

Як проходить консультація?

На першому прийомі проктолог проводить опитування пацієнта, фахівцю необхідно розповісти, які симптоми турбують, як давно вони виникли, яка їх інтенсивність і періодичність їх прояви. Складається анамнез. Лікар буде розпитувати про спосіб життя, наявності або відсутності фізичної активності, як харчується людина.

Після опитування проктолог приступає до огляду пацієнта. Причина, чому більшість людей навмисно відтягують час візиту до даного медичного фахівця – забобони щодо огляду прямої кишки. Багато хто впевнені, що ця процедура заподіє біль і сильний дискомфорт, але це не так. Нічого страшного і хворобливого в огляді прямої кишки немає.

Найпростіший спосіб огляду прямої кишки – пальпація. Пацієнт лягає на кушетку, лікар проводить промацування прямої кишки через передню черевну стінку. Друга частина огляду – ректальна пальпація. Медик вводить в задній прохід пацієнта палець, промацує стінки прямої кишки.

Третій етап огляду – аноскопия. Даний метод інструментального дослідження являє собою введення в анальний прохід спеціального приладу на довжину 12 див. прилад Оснащений підсвічуванням і розширювачем, що дозволяє лікарю побачити стан прямої кишки.

Після огляду проктолог призначає медичні обстеження, які необхідно пройти пацієнту.

Діагностична програма

Для постановки точного діагнозу лікар призначає пацієнтові проходження ряду інструментальних методів діагностики. Основні методики наступні:

Проводиться колоноскопія (ректоманоскопія) з використанням місцевої анестезії. В задній прохід вводиться спеціальний прилад, який має вигляд гнучкої трубки, на кінці оснащеної мікроскопічної камерою і підсвічуванням. Лікар починає повільно просувати прилад по прямій кишці, одночасно випускається газ для розпирання стінок кишки.

Процедура малоприємна, під час її проведення пацієнт відчуває дискомфорт, біль незначної інтенсивності, присутнє почуття сильного розпирання кишечника. Колоноскопія – єдиний метод обстеження прямої кишки, що дає максимально інформативний результат.

Які аналізи призначають?

Крім інструментальної діагностики, пацієнту необхідно здати ряд лабораторних аналізів, які покажуть стан організму, наявність або відсутність запальних процесів, супутніх захворювань:

• загальний і розгорнутий аналіз крові;
• аналіз калу на приховану кров;
• аналіз калових мас на наявність паразитів;
• бактеріологічний посів калових мас;
• ДНК метод, для визначення поліпів.

Не варто боятися візиту до проктолога і затягувати з лікуванням. Всі інструментальні методи діагностики добре переносяться, головне, правильно до неї підготуватися і виконувати всі рекомендації лікаря.

Реаніматолог — лікар інтенсивної терапії, що спеціалізується на наданні екстреної допомоги по відновленню основних функцій організму в критичних ситуаціях, що загрожують життю хворого.

До компетенції реаніматолога входить також усунення негативних наслідків патологічних процесів, ведення пацієнтів, які перенесли тяжкі хірургічні втручання, коматозні стани.

Особливості роботи реаніматолога

Основне завдання лікаря-реаніматолога — відновити і підтримати життєво важливі функції організму хворого. Цей фахівець володіє навичками в області анестезіології та реаніматології.

Реаніматолог займається пацієнтами як дитячого, так і дорослого віку. Але робота дитячого реаніматолога передбачає наявність певних знань і навичок щодо особливостей функціонування організму маленьких хворих.

Що лікує фахівець?

Компетенція реаніматолога включає в себе відновлення життєвих процесів, нормалізацію функціонування організму при термінальних, коматозних станах, клінічної смерті.

Лікар інтенсивної терапії надає екстрену медичну допомогу хворим у наступних випадках:

• порушення дихальної функції;
• розлади у функціонуванні ендокринної системи;
• порушення серцевої діяльності;
• збої в процесах обмінного характеру;
• порушення у функціонуванні центральної нервової системи.

У більшості випадків до лікаря-реаніматологія потрапляють люди в шоковому вкрай важкому стані, викликаному токсичною, больовим, емоційним, травматичним шоком.

Допомога реаніматолога потрібно людям, які перебувають в термінальному стані, що супроводжується супутнім згасанням усіх систем життєзабезпечення:

• колапс — різке зниження показників артеріального тиску з супутнім порушенням припливу крові до головного мозку, серця;
• клінічна смерть — припинено функціонування органів дихання та серцево-судинної системи, відсутність будь-яких ознак життя. Цей стан носить оборотний, тимчасовий характер;
• агонія — стан крайнього ступеня згасання організму, коли всі функції і процеси практично припиняються, настає глибока гіпоксія тканин, у рідкісних випадках явище оборотно, як правило, це передсмертний стан;
• предагония — важкий, тривалий стан з супутнім використанням компенсаторних механізмів.

При яких станах необхідна допомога реаніматолога?

Грамотна допомога фахівця в області реанімаційних заходів необхідна пацієнтам при:

• порушення серцевого ритму, що протікають в гострій формі;
• перенесених інфарктах, інсультах;
• шокових, критичних станах, спровокованих травматичними ушкодженнями, інтоксикацією, реакціями алергічного характеру, сепсисом.

Терміново звертатися до реаніматологія слід при прояві тривожних клінічних симптомів:

• надмірному потовиділенні;
• різке побледнении шкірних покривів;
• зниження показників кров’яного тиску до критичних показників;
• прискореному серцебитті;
• поверхневому слабкому подиху;
• дезорієнтації;
• сильної задишки;
• порушення мовленнєвої функції;
• непритомному стані, що триває більше 20 хвилин;
• сильних больових відчуттях, локалізованих в області живота, серця;
• травматичних пошкодженнях з супутнім яскраво вираженим больовим синдромом, кровотечею;
• нитевидном пульсі.

Перерахована вище симптоматика свідчить про важкому, критичному стані хворого, загрозливому його життя і вимагає проведення заходів інтенсивної терапії.

Які методи застосовує фахівець?

У своїй практиці реаніматолог використовує методи інтенсивної терапії:

• электрокардиостимуляцию;
• діаліз;
• плазмаферез;
• корекцію серцевої діяльності;
• штучне вентилювання легенів;
• переливання крові і окремих її компонентів;
• дезинтокикационную терапію;
• прямий та непрямий масаж серця;
• штучне дихання.

Методи надання екстреної допомоги визначаються індивідуально, залежно від особливостей конкретного випадку.

Область анестезіології

До компетенції реаніматолога входить також забезпечення анестезії (місцевого чи загальної дії) в період проведення хірургічних втручань. Даний фахівець підбирає препарати і їх дозування з урахуванням стану здоров’я і віковій категорії хворого, тривалості операції, результатів попередніх діагностичних досліджень.

Крім того, реаніматолог веде спостереження пацієнтів, що перенесли хірургічні втручання під дією загального наркозу, розробляє для них оптимальні програми відновлення.

Обов’язки спеціаліста інтенсивної терапії

Обов’язки лікаря-реаніматолога включають в себе наступне:

Методи додаткової діагностики

Для того щоб надати пацієнту максимально грамотну, адекватну, професійну допомогу, реаніматологія можуть знадобитися додаткові відомості і стан його здоров’я. Для отримання необхідної інформації проводяться наступні види діагностичних обстежень:

• лабораторні загальноклінічні аналізи сечі і крові;
• електрокардіограма;
• виявлення інфекційних процесів в гострій стадії (гепатит, сифіліс, ВІЛ та ін);
• аналізи, що допомагають визначити групу крові і +/- резус-фактор;
• імунограма — визначення стану імунної системи;
• коагулограма — дослідження для виявлення швидкості згортання крові;
• тести на гормони, показники рівня цукру;
• дослідження на наявність онкомаркерів;
• обстеження за допомогою ультразвуку;
• магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія;
• ехокардіографія.

Поради реаніматолога

У деяких випадках велике значення має грамотне, своєчасне надання догоспітальної допомоги хворому. Рекомендації доктора дозволять врятувати життя людині в таких екстрених ситуаціях:

При появі тривожних симптомів краще не займатися самолікуванням, а терміново звертатися до фахівця інтенсивної терапії, оскільки життя пацієнта знаходиться в небезпеці.

Радіолог – медична спеціальність, яка займається діагностикою різних захворювань і патологічних станів в організмі людини, використовуючи метод радіологічного дослідження. В спеціалізацію лікаря входить проведення інструментальної діагностики і розшифровка отриманих даних.

Специфіка професії радіолога

Дане медичне напрям з’явилося порівняно недавно з розвитком методик обстеження, які передбачають використання рентгенівського випромінювання і різних ізотопів.

Займається радіолог і лікуванням пацієнтів з діагнозом – рак, застосовуючи метод променевої терапії. До компетенції медичного фахівця входить розробка курсу терапії і точне визначення безпечної та ефективної дозування.

Радіолог повинен бути добре знайомий з багатьма медичними напрямками і мати глибокі знання людської анатомії. Ця професія вважається досить небезпечною, так як лікар, постійно працюючий на рентгені, відчуває на собі дозу опромінення, але з удосконаленням діагностичного обладнання ці ризики значно знижені.

З якими захворюваннями і патологічними стану звертаються до радиологу?

Дана медична спеціальність займається не тільки діагностикою, але й лікуванням різних патологій. В спеціалізацію радіолога входять наступні захворювання:

• онкологічні новоутворення злоякісного та доброякісного характеру;
• ракові пухлини шкірних покривів;
• рак молочних залоз; органів травної системи, лімфатичних вузлів, крові та інших органів;
• радикуліт;
• п’яткові шпори;
• метастази онкологічних новоутворень;
• гідраденіт;
• бурсит;
• лімфома.

Займається радіолог також відновленням пацієнтів, які перенесли променеву терапію.

Радіолог – дуже відповідальна професія. Лікар розписує пацієнту курс лікування, підбирає необхідну глибину проникнення променів, їх правильний напрямок, щоб випромінювання було направлено строго на ракову пухлину, не зачіпаючи сусідні здорові тканини і внутрішні органи.

Лікарська помилка може коштувати пацієнту не тільки ускладнень, але і здоров’я, а часом і життя. Крім того, в компетенцію лікаря-радіолога входить проведення такого виду лікування, як введення безпосередньо в м’які тканини, уражені пухлинним процесом, ізотопних препаратів, які пригнічують ріст ракового новоутворення.

Дана лікарська спеціалізація знаходиться в тісній взаємодії з іншими фахівцями – онкологами, хірургами та терапевтами.

Особливість лікарської кооперації

Радіолог – медична професія, яка лікує різні онкологічні захворювання, використовуючи сучасне високоточне обладнання. Лікар повинен досконало володіти сучасними методиками дослідження, постійно проходити курси підвищення кваліфікації, впроваджувати у свою діяльність нові методи діагностики.

Крім лікування пацієнтів променевою терапією, в обов’язки радіолога входить проведення діагностики для підтвердження попередніх діагнозів інших лікарів.

Разом з онкологами та терапевтами радіолог розписують схеми лікування пацієнта, займається підбором необхідної дози лікарських препаратів, проводить, за необхідності, їх коригування.

Діагностичні методи

Для підтвердження первинного діагнозу радіолог використовує наступні інструментальні методики:

• ультразвукове дослідження;
• рентген;
• комп’ютерна томографія;
• магнітно-резонансна томографія;
• ехокардіографія;
• комп’ютерна томографія багатошарового, спірального виду;
• ендоскопічне обстеження;
• бронхоскопія;
• ангіографія.

Метод радіоізотопного дослідження – один з найбільш інформативних в діагностиці. Суть методики – проведення сканування тих органів, які пошкоджені патологічними процесами, з використанням мічених речовин – радіоізотопів.

Радіоізотопний метод діагностики являє собою процедуру виведення з організму пацієнта речовин, що використовувалися під час процедури. Для лікування ракових новоутворень застосовуються такі методики:

Який метод лікування вибрати, вирішує лікар-радіолог і онколог. Вибір методики залежить від інтенсивності симптоматичної картини, тяжкості клінічного випадку, стадії розвитку патології та віку пацієнта.

Напрямки в радіології

Дана медична спеціалізація дуже обширна, тому для лікування захворювань і патологій різних органів внутрішніх існують кілька радіологічних спеціалізацій:

• томографія молочних залоз – напрям в радіології, яка займається діагностикою та лікуванням захворювань грудей. Використовувані методи діагностики – магнітно-резонансна томографія, УЗД, КТ, біопсія;
• радіологія серця і судин – дослідження серцевого м’яза і кровоносних судин. Методики обстеження – ангіографія; КТ, МРТ;
• радіологія травм – даний напрямок займається діагностикою різних переломів з використанням МРТ, КТ, рентгена;
• радіологія сечостатевої системи – в спеціалізацію входить візуалізація, діагностика і лікування патологій, які вражають органи сечовивідної системи. Методики діагностики – КТ, МРТ, ультразвукове дослідження;
• радіологія шийного відділу і голови – дослідження патологічних процесів, що вражають м’які тканини головного мозку та шийного відділу хребта;
• нейрорадиология – відгалуження радіології, яка займається вивченням нервових закінчень в головному мозку та хребетному стовпі. Використовувані методики – рентген, МРТ, КТ, УЗД;
• интервенционное напрям в радіології – займається діагностикою та лікуванням захворювань з використанням малоінвазивних методик інтервенційного типу. В спеціалізацію входять патології кровоносних судин, видалення пухлини в маткової порожнини, встановлення дренажів, проведення біопсії м’яких тканин;
• радіологія дитячого напрямку – діагностика і лікування патологій онкологічного характеру у дітей. Методи візуалізації ідентичні застосовуються у дорослих пацієнтів.

Направляє пацієнта до фахівця – радиологу певного профілю лікар-онколог, виходячи з характеру симптоматичної картини і того, в якому органі підозрюється розвиток онкологічного новоутворення.

Прийом у спеціаліста

Потрапляють на консультацію до радиологу пацієнти за направленням від лікаря-онколога з результатами аналізів. Якщо є необхідність підтвердити первинний діагноз, медичний фахівець призначить додаткове медичне обстеження.

Радіолог детально розповідає пацієнту про його діагноз, пояснює суть обраних методик лікування, і які результати очікуються після проведеної терапії.

Під час лікування пацієнт буде приходити на прийом до радиологу досить часто. Використовуючи різні методи дослідження, лікар буде відслідковувати наявність позитивної динаміки від призначеної терапії, при необхідності проводиться коригування лікарських препаратів.

Після закінчення терапевтичного курсу радіолог дає пацієнтові рекомендації щодо якнайшвидшого відновлення організму, пояснює, які виконувати профілактичні заходи, щоб попередити рецидив захворювання.

Запалення паренхіми, мисок і чашечок нирок називають пієлонефритом. При захворюванні уражаються нирки, іноді обидві, іноді одна. Пієлонефрит захворювання нирок у чоловіків і жінок протікає по-різному і причиною є різне будова сечостатевої системи. У жінок пієлонефрит виникає як самостійне захворювання, збудником якого є кишкова паличка, а також стафілококи і стрептококи. У чоловіків, запалення нирок протікає як вторинне захворювання, як ускладнення іншої інфекційної хвороби.

Причини виникнення пієлонефриту

· Інфекція проникає через сечовипускальний канал як у чоловіків, так і у жінок. Також може занестись у нирки з током крові або лімфи.

· Початок статевого життя може бути причиною його виникнення.

· Безладне статеве життя призводить до інфікування сечостатевих органів.

· Сечокам’яна хвороба – одна з причин пієлонефриту. При виході конкрементів з чашечок нирок травмується паренхіма і виникає захворювання.

· Вагітність. Хвороби нирок виникає у 50% вагітних за рахунок зниження імунітету.

· Простатиту у чоловіків.

Симптоми пієлонефриту

Пієлонефрит поділяється на гострий і хронічний. Картина захворювання при цих формах абсолютно різна.

Гострий пієлонефрит, для цієї форми характерні підвищення температури, іноді до 39-40 градусів. Сильний біль, що з’являється в попереку, а також в області нирок. Нудота і блювота – одні із симптомів при гострому пієлонефриті, виникають однаково і у чоловіків, і у жінок. Сеча у таких хворих стає тягуча і мутна, дуже часто забарвлюється в червоний колір.

Хронічний пієлонефрит, на відміну від гострого протікає мляво. Він не викликає сильного підвищення температури. Вона може залишатися субфебрильною або взагалі не підвищуватися. Біль у попереку може бути незначною, злегка тягне. Іноді про наявність хронічного пієлонефриту можна дізнатися, зробивши ультразвукове дослідження нирок або здавши загальний аналіз сечі.

Діагностика пієлонефриту

Діагноз ставиться за одним і тим же ознаками. Лікарем збирається анамнез захворювання. Проводяться аналізи сечі: загальний і по Нечипоренко. А також робиться креатинін крові і залишковий азот. При перших ознаках захворювання аналізи будуть видозмінені. Особливо це буде видно за загальним аналізом сечі: у ньому буде підвищена кількість лейкоцитів, з’явиться білок і еритроцити, яких не повинно бути в сечі здорової людини.

Безсумнівно, ультразвукове дослідження сечовидільної системи дає точний і остаточний висновок. При гострому і хронічному пієлонефриті будуть розширені чашечки і балії нирок.

Лікування

Лікування залежить від форми захворювання. Для лікування гострого пієлонефриту застосовуються антибіотики та препарати, що знижують температуру тіла. При гострому пієлонефриті обов’язково дотримується постільний режим і в ідеалі – госпіталізація.

Хронічний пієлонефрит лікується швидше і містить в собі також антибактеріальну та протизапальну терапію. Добре себе зарекомендувала і народна медицина.

З лікарських трав рекомендуються настої і відвари: кукурудзяних рилець, хвоща польового, м’яти перцевої, звіробою, пол-пали. Їх можна застосовувати окремо, а можна в трав’яних зборах.

Дієта важлива при лікуванні. З харчування слід негайно виключити гострі, кислі і солоні страви. Також прибрати гриби, бобові, обмежити себе у вживанні м’яса. Обов’язково велике споживання рідини. Це може бути вода, трав’яні чаї і морси.

Ускладнення пієлонефриту

Що стосується ускладнень, існують однакові як для чоловіків, так і для жінок. Але є і характерні для кожної категорії. Не лікований пієлонефрит може призвести до абсцесу (нагноєння в нирці). Та в деяких випадках до летального результату.

Неправильне лікування або зовсім не лікування захворювання, для чоловіків загрожує імпотенцією. Для жінок запальними захворюваннями в плані гінекології і надалі безпліддям.

Профілактика запальних захворювань нирок

Насамперед слід уникати переохолоджень, різного роду інфекцій. Не варто переносити на ногах респіраторні захворювання, які можуть призвести до запалення нирок. Захищений секс і лікування запальних захворювань сечостатевої системи. Правильне харчування і повна відмова від алкоголю та куріння.

Теги: пієлонефрит захворювання нирок у чоловіків і жінок