Зміст

• 1 Які гормони підвищують тиск
• 2 Ознаки гіпертензії ендокринного генезу
• 3 Хвороби гіпофіза
• 4 Патологія надниркових залоз
  • 4.1 Надлишок кортизолу
  • 4.2 Підвищення альдостерону (синдром Конна)
  • 4.3 Посилення утворення гормонів стресу
• 5 Захворювання щитовидної залози

Збій гормональної регуляції тонусу периферичних артерій, затримка натрію і води в організмі ведуть до підвищення артеріального тиску. Ендокринна гіпертензія виникає при захворюваннях гіпофізу, наднирників, ураженні щитовидних і паращитовидних залоз. Лікування проводиться шляхом усунення причини високого тиску і призначення гіпотензивних препаратів.

Які гормони підвищують тиск

Для підтримки потрібного тонусу артерій в організмі виробляються і надходять у кров гормони. До залоз ендокринної системи, які задіяні у регуляції цього процесу, належать:

• наднирники (кортизол, альдостерон, адреналін, норадреналін і дофамін);
• гіпофіз (гормон росту соматотропін, тиреотропин);
• щитовидна залоза (тироксин, трийодтиронін).

Найбільш відчутний вплив на тиск мають гормони надниркових залоз. Вони підвищують активність симпатичної нервової системи.

Серце і судини відповідають на надлишок гормонів стресу прискоренням і посиленням серцебиття, звуженням просвіту артерій. Всі ці фактори збільшують рівень системного тиску крові. Другий механізм несприятливого впливу при гормональній формі гіпертензії полягає в затримці виділення натрію і води.

Рекомендуємо прочитати статтю про злоякісної артеріальної гіпертензії. З неї ви дізнаєтесь про причини появи патології, симптомах, проведення діагностики та можливі ускладнення.

А тут детальніше про аналізах при гіпертонії.
Ознаки гіпертензії ендокринного генезу

Гіпертонічна хвороба або первинна гіпертонія зустрічається в 95% випадків, а вторинна займає всього 5%. З них на частку ендокринної патології відводиться всього 0,5%. Тому у лікарів часто відсутня настороженість з приводу гормональної природи підвищення тиску.

Якщо діагноз не поставлений вчасно, то виникають ускладнення – ураження сітківки очей, нирок, судин головного мозку, зміни в серці. Ознаками, які вимагають виключення ендокринних хвороб, бувають:

• виникнення гіпертензії до 20 років чи після 60-річного віку;
• раптове підвищення тиску до дуже високих значень;
• швидке прогресування ускладнень;
• кризовою перебіг;
• слабка реакція на гіпотензивні препарати.

Хвороби гіпофіза

Пухлина гіпофіза призводить до надмірного утворення гормону зростання – соматотропіну. Він перешкоджає виведенню натрію з організму, затримує воду, що викликає зростання об’єму циркулюючої крові і стійку гіпертензію. Захворювання, яке при цьому виникає, називається акромегалія. До зовнішніх ознак хвороби відносяться:

• високий зростання;
• розростання тканин губ, носа;
• потовщення надбрівних дуг, виличні кісток;
• збільшення кистей і стоп.

Пацієнти скаржаться на сильну слабкість, порушення статевої функції, головні болі, зниження слуху. У багатьох хворих акромегалія є причиною не тільки артеріальної гіпертензії, але і цукрового діабету, ураження печінки і легенів. Нерідко утворюються пухлини в щитовидній залозі, матці і яєчниках.

Для постановки діагнозу потрібно визначення соматотропіну в крові і інсуліноподібний ростового фактора. Побачити пухлину можна при рентгенографії черепа, КТ і МРТ. Лікування проводиться аналогами соматотропного гормону (Октреотид), антагоністами дофаміну (Парлодел), опроміненням гіпофіза. Найкращі результати можуть бути отримані при ранній діагностиці і видаленні пухлини гіпофіза.

Дивіться на відео про види гіпертензії, причини розвитку та лікуванні:

Патологія надниркових залоз

Ці залози виробляють ряд гормонів, які надають пресорну (звужуючий) дія на артерії.

Надлишок кортизолу

Синдром Кушинга виникає у пацієнтів при наявності пухлини в наднирниках, яка викидає в кров велику кількість кортизолу. У пацієнтів підвищується тиск за рахунок різкої активізації симпатичних впливів на судини. Результатом надлишку цього гормону є такі прояви:

• психічні розлади;
• помутніння кришталика;
• ожиріння, локалізований в області живота, грудей і шиї;
• місяцеподібне обличчя з яскравим рум’янцем;
• надмірне оволосіння рук, ніг, обличчя;
• розтяжки (стрії) на животі і стегнах;
• втрата м’язової сили;
• часті переломи;
• порушення статевої функції.

Діагноз ставиться на підставі дослідження концентрації кортизолу в крові, проб з дексаметазоном, УЗД або КТ надниркових залоз. Лікування передбачає видалення пухлини, інші методи (променева і лікарська терапія) мають низьку ефективність.

Підвищення альдостерону (синдром Конна)

У наднирниках пухлина коркового шару може посилено продукувати альдостерон. Цей гормон виводить калій і утримує натрій, вода при цьому залишається в судинах і тканинах. Це призводить до формування таких симптомів:

• артеріальна гіпертензія з важкими кризами, що не піддаються корекції медикаментами;
• м’язова слабкість;
• судомний синдром;
• оніміння кінцівок;
• підвищена спрага;
• переважно нічний виділення сечі;
• недостатність кровообігу і її наслідки – серцева астма, набряк легеневої;
• порушення кровотоку в головному мозку;
• параліч м’яза серця з-за різкої нестачі калію.

Виявити первинний гіперальдостеронізм можна за допомогою аналізу крові на електроліти і альдостерон. Для уточнення діагнозу хворим призначається УЗД надниркових залоз.

Лікування – оперативне видалення пухлини. До проведення операції рекомендується безсольова дієта і прийом Спіронолактону.
Посилення утворення гормонів стресу

Якщо в наднирниках безконтрольно виробляються гормони стресу, то найчастіше причина цього – пухлина мозкового шару, яку називають феохромоцитомою. Основна особливість хвороби – це виникнення кризів. Вони супроводжуються сильним порушенням, тривогою, пітливістю, тремтінням тіла, судомами, різким підвищенням тиску, з’являється головний та серцевий біль, серцебиття, нудота і блювота.

Діагноз можна поставити після визначення катехоламінів в сечі і крові, УЗД і КТ зони наднирників. Єдиним шансом на порятунок від феохромоцитоми є операція з видаленням пухлини.

Захворювання щитовидної залози

Якщо підвищується викид гормонів в кровоносне русло, то прискорюється пульс, зростає викид крові з шлуночків в артеріальну мережу, підвищується периферичний опір судин. Ці зміни призводять до стійкого зростання тиску крові.

Пацієнти з тиреотоксикозом відзначають дратівливість, тривожність, порушення сну, припливи жару, тремтіння в кінцівках, схуднення при підвищеному апетиті.

Діагноз ставиться після дослідження крові на рівень гормонів. На початкових стадіях хвороби можуть бути рекомендовані медикаменти, радіоізотопні методи лікування, у важких випадках щитовидну залозу видаляють.

Схильність до затримки рідини в організмі при низькій функції щитовидної залози (гіпотиреозі) викликає ізольоване підвищення діастолічного показника артеріального тиску.

Такі пацієнти апатичні, загальмовані, у них набрякають повіки, обличчя, кінцівки. Характерними змінами з боку серцево-судинної системи є брадикардія і накопичення рідини в навколосерцевої сумці, блокада проведення імпульсів по міокарду.

Постановка діагнозу включає виявлення дефіциту гормонів за аналізом крові. Лікування проводиться L-тироксином.

Рекомендуємо прочитати статтю про систолічної гіпертонії. З неї ви дізнаєтесь про патології та її класифікації, причини розвитку, методи діагностики у молодих і літніх людей, лікування та заходи профілактики.

А тут детальніше про скачках тиску.

Ендокринні артеріальні гіпертензії виникають при надмірній вироблення гормонів гіпофіза, надниркових залоз, зміну функції щитовидної залози. Причина підвищення тиску – активізація симпатичних впливів на міокард і артерії, затримка рідини та натрію в організмі.

Проявляються стійкою гіпертензією, яка не знімається звичайними гіпотензивними препаратами. Для постановки діагнозу потрібно дослідження гормонів в крові, УЗД, КТ і МРТ. Лікування в більшості випадків передбачає оперативне видалення пухлини залози, променеву та медикаментозну терапію.

Зміст

• 1 Причини появи аритмії вночі
• 2 Симптоми нападів під час сну
• 3 Прояву в лежачому положенні
• 4 Чому нічна аритмія поєднується з безсонням
• 5 Так небезпечно стан
• 6 Діагностика стану
• 7 Лікування аритмії вночі

Порушення серцевого ритму у нічний час пов’язано з неврозом, порушенням діяльності вегетативної нервової системи, синдромом апное (зупинки дихання), підвищенням артеріального тиску, захворювання системи травлення. Аритмія вночі може бути у вигляді брадикардії, блокади провідності, екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії. Для лікування потрібен пошук і корекція фонової патології, прийом медикаментів.

Причини появи аритмії вночі

Головним фактором переважно нічного порушення ритму серця є порушення балансу між симпатичною і парасимпатичною регуляцією скорочень міокарда. Ніч називають «царством вагуса», тобто блукаючого нерва, який відноситься до парасимпатическому відділу. Саме завдяки йому в цей період знижується артеріальний тиск, сповільнюється пульс.

Якщо активність вагуса падає, то це посилює симпатичні впливу на провідну систему. Під дією гормонів стресу прискорюється пульс, частота дихання, зростає серцевий викид і тиск крові. Тахікардія, екстрасистолія і напади мерехтіння або фібриляції виникають, як правило, на тлі симпатикотонії.

При підвищеному тонусі парасимпатичної системи у пацієнтів діагностують брадикардію і гальмування проходження імпульсів по міокарду у вигляді блокади атріовентрикулярного вузла.

Захворювання, при яких виникають нічні форми аритмії:

• невроз, панічна атака, депресія;
• нейроциркуляторна дистонія;
• артеріальна гіпертензія з нічним підвищенням тиску;
• синдром нічного апное (зупинки дихання при хропіння);
• ішемічна хвороба серця;
• цукровий діабет;
• кардіоміопатія;
• порушення вмісту калію і магнію в крові;
• захворювання щитовидної залози;
• нікотинова і алкогольна залежність;
• анемія;
• інфекції;
• інтоксикації, в тому числі і лікарськими препаратами.

Найчастіше причиною нічного порушення ритму буває синдром нічного апное. Він виникає при слабкості м’язів або збільшення обсягу м’якого неба. Ця патологія діагностується переважно у чоловіків, які страждають надлишком ваги, що приймають снодійні або зловживають алкоголем.

Кожен епізод зупинки дихання сигналізує головному мозку про небезпеку, відбувається викид гормонів стресу. Це призводить до прискорення серцевого ритму, а в період апное він різко сповільнюється. Такі коливання частоти серцевих скорочень викликають різні форми аритмії, напади стенокардії, перепади рівня артеріального тиску, які погіршують кровопостачання міокарда та головного мозку.

Рекомендуємо прочитати статтю про напад миготливої аритмії. З неї ви дізнаєтесь про симптоми нападах, способи відновлення синусового ритму, надання допомоги в домашніх умовах.

А тут детальніше про причини і симптоми миготливої аритмії.
Симптоми нападів під час сну

Перепади частоти пульсу викликають у пацієнтів відчуття серцебиття, тривоги або раптової паніки, дискомфорт або біль в області серця, утруднення при диханні. Раптові нічні пробудження і кошмари можуть бути ознаками порушення ритму серця. При виникненні екстрасистолії можуть бути поштовхи в грудях або «перевертання» серця.

Вранці у хворих з’являється типові прояви низької якості сну:

• сильна слабкість, розбитість;
• запаморочення при підйомі з ліжка;
• дратівливість;
• порушення пам’яті;
• труднощі при виконанні роботи, що вимагає концентрації уваги.

До цих ознак може приєднатися блідість шкіри, похолодання кінцівок, порушення зору у вигляді миготіння крапок перед очима, непритомні стани з-за неефективного серцевого викиду при серйозних порушеннях ритму серця.

Прояви в лежачому положенні

Не завжди пацієнти повністю усвідомлюють свої відчуття в період нападів порушення ритму. Тому потрібно враховувати і непрямі ознаки, які можуть означати наявність нічний аритмії:

• неспокійний сон з частими пробудженнями;
• хропіння;
• підвищена рухова активність уві сні;
• відчуття недосипання, денна сонливість;
• пітливість;
• часті позиви на сечовипускання, нетримання сечі.

Чому нічна аритмія поєднується з безсонням

Порушення серцевого ритму призводить до того, що відділи серця втрачають здатність до координованих скорочень, у шлуночки надходить недостатня кількість крові, її викид в артеріальну мережу зменшується. При уповільнення провідності у разі атріовентрикулярної блокади або при брадикардії знижується хвилинний об’єм серця.

Низьке надходження крові, особливо при поєднанні із зупинкою дихання, розпізнається головним мозком як сигнал небезпеки, що викликає пробудження від сну. Поверхневий і переривчастий сон порушує роботу нервової і серцевої системи, приводячи до виникнення замкнутого кола. Нічна аритмія і синдром апное є факторами ризику раптової зупинки серця.

До виникнення безсоння та порушення ритму можуть призводити також і прийом тонізуючих напоїв, алкоголю, кави у вечірній час, стресові ситуації, перевтома, порушення гормонального фону, часті нічні зміни, переїзд в місцевість з іншим часовим поясом.
Чи Так небезпечно стан

Нічна аритмія може трансформуватися в фібриляцію шлуночків і зупинку кровообігу, що рівнозначно настання клінічної смерті. У пацієнтів з ураженням міокарда або вадами серця, тяжкою формою стенокардії у період нападу може розвинутися набряк легень.

При повній блокаді проведення серцевих імпульсів різко падає викид крові з шлуночків і артеріальний тиск, це небезпечно припиненням живлення головного мозку і серця з незворотними наслідками.

Миготлива аритмія, ризик якої зростає при синдром нічного апное, часто стає причиною утворення кров’яних згустків в серці і їх просування по артеріальної мережі. Тромбоемболія головного мозку закінчується інсультом, а закупорка вінцевих артерій серця викликає інфаркт.

Діагностика стану

Для виявлення нічний аритмії найбільш інформативний метод добового моніторування за Холтером. Ця методика дозволяє зафіксувати напад порушення ритму і зміни міокарда, які він викликає.

Крім цього, пацієнтам показано дослідження основних параметрів гемодинаміки для оцінки впливу аритмії на системний кровообіг. Для цього використовують:

• черезстравохідна електричну стимуляцію для визначення прихованих форм аритмії, порушення провідності при дії подразника;
• УЗД серця допомагає вивчити структуру камер, клапанів, оцінити внутрішньосерцевої кровообіг;
• аналізи крові на вміст холестерину, глюкози, згортальну активність;
• тілт-тест визначає порушення ритму при зміні горизонтального положення на вертикальне.

Дивіться на відео про причини аритмії вночі і її лікуванні:

Лікування аритмії вночі

Для ефективного позбавлення від нічних порушень ритму серця потрібно усунення синдрому апное, підвищення рівня артеріального тиску, звільнення від неврозу, кардіологічної та ендокринної патології.

Пацієнтам рекомендуються прогулянки перед сном, обмеження перегляду телепередач і використання електронних гаджетів у вечірній час, виключення з дієти гострих, солоних страв, напоїв з кофеїном і алкоголем.

При наявності хропіння необхідна консультація отоларинголога і використання спеціальних пристосувань, масок для сну. Для полегшення стану можуть бути призначені і антиаритмічні засоби (Аймалін, Изоптин, Лідокаїн, Кордарон), заспокійливі медикаменти (Alora, Ново-пасит, Персен).

Якщо порушення ритму виникає на тлі захворювань травної системи, полегшення його проявів досягається при відновленні нормальної роботи шлунка, жовчного міхура і кишечника, виявленої при ваготонії застосовують Ізадрін або Атропін.

Відсутність ефекту від медикаментозної терапії може бути приводом для проведення радіочастотної абляції, встановлення кардіостимулятора або дефібрилятора.

Рекомендуємо прочитати статтю про аритмії та брадикардії. З неї ви дізнаєтесь про види аритмії на фоні брадикардії, ознаки та причини патології, методи діагностики і лікування, прогноз для хворих.

А тут детальніше про аритмії після інсульту.

Аритмія в нічний час виникає при зміні тонусу парасимпатичного відділу нервової системи, на тлі нічного апное, гіпертонії. Провокуючими факторами можуть бути стреси, перевтома, вживання кофєїнсодержащих і алкогольних напоїв. Проявами нічного порушення ритму є часті пробудження, зниження якості сну, відчуття перебоїв або болі в серці.

Для діагностики проводиться добове моніторування ЕКГ. Ефективність лікування зростає, якщо вдається усунути причину аритмії. Пацієнтам рекомендується провести медикаментозну терапію, при слабкому результаті показано оперативне втручання.

Зміст

• 1 Політопні екстрасистолії — що це?
• 2 Причини появи политопных екстрасистолій
• 3 Види
  • 3.1 Одиночні і часті
  • 3.2 Шлуночкові
  • 3.3 Наджелудочковые (суправентрикулярні)
  • 3.4 Передсердні
  • 3.5 Поліморфні
• 4 Симптоми политопных екстрасистолій
• 5 Методи діагностики
• 6 Лікування екстрасистолії

Позачергові скорочення серця, сигнали для яких виникають в різних зонах міокарда, називаються политропными экстрасистолами. Вони можуть бути поодинокими, частими і залповими. Їх діагностують як при хворобах серця, так і без них. При важкому ураженні серцевого м’яза екстрасистолія супроводжується порушенням кровообігу і може перерости в фібриляцію із загрозою для життя хворого.

Політопні екстрасистолії — що це?

Виникнення передчасних скорочень провокує ектопічний вогнище. Так називається зона збудження, яка розташована поза синусового вузла – основного джерела нормального ритму. Якщо патологічний джерело, то екстрасистоли однакові по формі, їх називають мономорфными, монотопными (монофокусными).

При множинному ураженні міокарда або істотні порушення нервової та ендокринної регуляції серця позачергові систоли утворюються в декількох місцях – вузлах і волокнах провідної системи, передсердях, перегородки між камерами серця, шлуночкової частини серцевого м’яза. На ЕКГ такі екстрасистоли мають різну форму, черговість появи, амплітуду. Вони названі политопными.

Якщо подальше збудження м’язових клітин йде по одному шляху, то екстрасистоли можуть бути однаковими за формою – політопні (полифокусные) мономорфние. При різних напрямках серцевих імпульсів з ектопічного вогнища всі позачергові комплекси різні – політопні поліморфні. Останній вид аритмії свідчить про серйозну поразку міокарда, дисбаланс вегетативної нервової системи, зміни гормонального фону, електролітного складу крові.

Рекомендуємо прочитати статтю про передсердної екстрасистолії. З неї ви дізнаєтесь про причини і симптоми патології, ознаки у дітей, методи діагностики і лікування, заходи профілактики.

А тут детальніше про лікування екстрасистолії.
Причини появи политопных екстрасистолій

Виявлення екстрасистол можливо і у здорових людей, але найчастіше вони є мономорфными і виникають при:

• розумовому і фізичному перенапруженні;
• хвилюванні;
• надлишковому прийомі напоїв з кофеїном або алкоголем;
• курінні.

Порушення ритму найбільш вірогідні, якщо всі ці чинники поєднуються. Рефлекторним збудженням міокарда пояснюються передчасні скорочення при хворобах органів травлення, легеневої системи, хребта, нирок і статевих органів.

До нейрогенним причин аритмії відносяться невроз, панічні атаки і вагоинсулярные кризи, тривалі стресові ситуації.

Политопная екстрасистолія зазвичай відзначається при наявності таких патологічних змін у серцевому м’язі:

• ішемії (стенокардія, інфаркт);
• запаленні (міокардит, ендокардит, перикардит);
• перевантаження об’ємом (вади клапанів, гіпертонія, дилатаційна кардіоміопатія);
• слабкості серцевої діяльності (недостатність кровообігу);
• зниження швидкості обмінних процесів – міокардіодистрофія, в тому числі синдром патологічного спортивного серця;
• рубцях після запалення або на тлі атеросклерозу.

Міокардит — одна з причин политопных екстрасистол

Аритмію з різноманітними вогнищами збудження можуть викликати:

• інтоксикації серцевими глікозидами, хімікатами, засобами для наркозу, гормональними препаратами;
• передозування сечогінних, антидепресантів;
• падіння вмісту калію і магнію в крові;
• надлишок тиреоїдних гормонів (тиреотоксикоз), глюкози в крові (цукровий діабет);
• анемія;
• затримка натрію і води в організмі (гіперальдостеронізм);
• ожиріння;
• електроімпульсна терапія (зовнішній або імплантований кардіостимулятор);
• операції на серці, коронарографія і катетеризація порожнин.

Види

Для того щоб визначити форму порушення ритму при наявності екстрасистолії, проводиться ЕКГ-діагностика. З її допомогою аналізують частоту появи позачергових скорочень, розташування вогнища ектопії.

В залежності від отриманих даних призначається лікування і оцінюється небезпека порушення ритму.
Одиночні і часті

Рідкісні екстрасистоли називаються одиничними, їх можна побачити на електрокардіограмі від однієї до 5 за одну хвилину. Часті екстрасистоли з’являються від 15 разів за хвилину, вони порушують заповнення шлуночків кров’ю в період розслаблення і призводять до недостатнього надходження крові в артеріальну мережу. Така аритмія загрожує падінням мозкового кровообігу, виникненням інсульту.

Слабке живлення серцевого м’яза і нирок стає причиною формування вогнищ інфаркту в цих органах.

Шлуночкові

Імпульс, який виник у міокарді, викликає зміни хвилі скорочення, що реєструється на ЕКГ. Такі позачергові комплекси мають аномальну форму, так як за серцевому м’язі того відділу, де виникає імпульс, він просувається швидко, а другий шлуночок збуджується і скорочується з запізненням.

Перед шлуночкової экстрасистолой немає передсердного зубця з-за того, що сигнал не може пройти атріовентрикулярний вузол у зворотному напрямку, а передсердя скорочуються від хвиль синусового вузла, як і в нормі.

Найчастіше шлуночкові екстрасистоли при політопної формі аритмії є передвісником пароксизмальної тахікардії та небезпечної для життя фібриляції у пацієнтів з інфарктом міокарда, важким міокардитом або декомпенсованою недостатністю кровообігу.

Наджелудочковые (суправентрикулярні)

Якщо джерелом екстрасистол є атріовентрикулярний вузол або волокна провідної системи серця, які знаходяться в передсердях, то порушення ритму відноситься до різновиду суправентрикулярної форми аритмії. У винятково рідких випадках частина імпульсів виникає в синусовом сайті. В цьому випадку хвилі на ЕКГ мають правильну форму, але виникають з різною періодичністю.

Наступним місцем утворення сигналу буває атріовентрикулярний вузол. Екстрасистола може сформуватися у верхній, середній або нижній частині. Чим далі вона розташована по відношенню до синусовому вузлі, тим більше змін на ЕКГ.

Найголовнішим ознакою вузлових і передсердних екстрасистол є нормальний шлуночковий комплекс, так як міокард цих відділів отримує сигнали (як і в нормі) від верхніх відділів. Змінюється форма і напрямок зубця Р з-за того, що передсердя збуджуються пізніше шлуночків або одночасно з ними, до них хвиля збудження приходить зворотним шляхом (знизу-вгору).

Передсердні

Локалізація патологічного осередку в міокарді передсердь найчастіше зустрічається при захворюваннях серця. Особливо схильні до такого порушення ритму пацієнти з вадою мітрального клапана.

Часті позачергові скорочення, які викликані предсердными стимулами, можуть перерости в мерехтіння і тріпотіння цих відділів серця.

Після усунення нападу передсердної екстрасистолії синусовий ритм сповільнюється, що є несприятливою ознакою, оскільки збільшує ризик розвитку пароксизмальної форми миготливої аритмії або передсердної форми тахікардії.

При дуже ранньому появі позачергового імпульсу скорочуються тільки передсердя, так як в шлуночках в цей час спостерігається період нечутливості (рефрактерний) після чергової систоли. Такі екстрасистоли називають блокованими.

Поліморфні

Зустрічається різні поєднання форм екстрасистолії при наявності декількох ектопічних вогнищ сигналів:

• право — і левопредсердные скорочення;
• правопредсердные і левожелудочковые;
• вузлові і передсердні;
• шлуночкові і суправентрикулярні.

Всі ці і подібні їм поєднання істотно порушують послідовність скорочення камер серця. Прогноз у таких випадках вважається несприятливим, оскільки підвищується ризик фібриляції шлуночків і зупинки скорочень серця.

Фібриляція шлуночків може наступити в результаті политопных екстрасистол
Симптоми политопных екстрасистолій

Як правило, пацієнт описує появу поштовху в області серця при появі екстрасистоли. Чим емоційніший хворий, тим детальніше і образніше опис. Особливо це характерно для нейрогенного характеру аритмії.

Органічні екстрасистоли не завжди супроводжуються суб’єктивними відчуттями, але після їх виявлення на ЕКГ лікар дає рекомендації по самодіагностики, пульс стає джерелом підвищеної уваги, психологічного і фізичного дискомфорту.

Провокуючим фактором для розвитку екстрасистолії може бути напруга, прийом їжі, втома, безсоння, у частини хворих вони виникають у спокої, після нічного сну.

Політопні, часті та ранні екстрасистоли призводять до виражених гемодинамічних порушень. Вони пов’язані з низьким серцевим викидом через нескоординованою роботи відділів серця. Ознаками таких змін є:

• періодичні запаморочення, які виникають у період паузи після екстрасистоли;
• головний та серцевий біль стискаючого характеру;
• утруднене дихання;
• непритомні стану.

Екстрасистоли можуть викликати порушення мозкового кровотоку у вигляді порушення мови і слабкості в кінцівках при атеросклеротичних змінах судин.

Дивіться на відео про причини екстрасистолії та її лікування:

Методи діагностики

При визначенні пульсу у пацієнтів з политопными экстрасистолами випадає хвиля або з’являється передчасний слабкий удар з довгою паузою після нього. При прослуховуванні серця виявляється сильний перший тон і слабкий другий.

Основний метод діагностики – це електрокардіографія. Ознаками політопние (безлічі аномальних осередків) є екстрасистоли мають:

• вариабельную форму і напрям зубців;
• неоднакову амплітуду хвиль;
• відсутність послідовності виникнення передсердних і шлуночкових комплексів;
• різні за тривалістю інтервали зчеплення (між нормальним і аномальним комплексом);
• Р і QRS реєструються у випадковому порядку, зливаються між собою і зубцем Т;
• паузи після екстрасистоли бувають повними і неповними.

Лікування екстрасистолії

Для нормалізації серцевого ритму всім пацієнтам незалежно від причини виникнення показано:

• дотримання режиму праці і відпочинку;
• прийом їжі по годинах невеликими порціями;
• щоденні заняття лікувальною фізкультурою і дихальною гімнастикою;
• прогулянки на природі.

З раціону харчування потрібно повністю виключити каву, міцний чай, алкоголь, гострі, солоні та жирні страви. У меню повинні переважати овочі, відварна риба, кисломолочні продукти, фрукти. При надмірній вазі необхідно докласти зусиль до його зниження, уникати запорів і метеоризму.

З немедикаментозних методів хорошою результативністю при екстрасистолії мають заспокійливі процедури – хвойні ванни, електрофорез магнію на комірцеву зону, електросон, релаксуючий масаж, рефлексотерапія.

Политопная екстрасистолія, особливо на тлі хвороб міокарда, є показанням до призначення медикаментозної терапії. Подбор препаратів відбувається емпіричним шляхом, їх міняють до отримання стійкого ефекту. Рекомендовані наступні засоби:

• бета-блокатори – Анаприлін, Бісопролол, Вазокардин, Локрен;
• антагоністи кальцію – Изоптин, Дилтіазем.

З них починають лікування, уникаючи форм продовженого дії, оскільки є загроза розвитку брадикардії і зниження провідності міокарда. Якщо у пацієнта є схильність до уповільнення ритму або нічним экстрасистолам, то замість перерахованих медикаментів призначають невеликі дози Теопека або Ніфедипіну.

Антиаритмічні засоби при неефективності препаратів першого ряду вибирають з наступних найменувань:

• Соталекс,
• Ритмилен,
• Аллапинин,
• Пропанорм,
• Етацизин,
• Кордарон.

При слабкому результаті проводиться комбіноване лікування. Для зниження тривожності і дискомфортних відчуттів в області серця додатково застосовують заспокійливі засоби на рослинній основі (Персен, Фітосед), а також Діазепам, Гидазепам. Якщо відома причина виникнення екстрасистолії, то обов’язково потрібно спробувати повністю усунути або компенсувати протягом фонових захворювань.

Рекомендуємо прочитати статтю про парасистолії на ЕКГ. З неї ви дізнаєтеся причини і механізм розвитку патології, клінічних проявів, методів діагностики та лікування.

А тут детальніше про функціональних екстрасистолах.

Політопні екстрасистоли виникають при наявності декількох вогнищ збудження в міокарді. Найчастіше вони розвиваються у пацієнтів із захворюваннями серця. Прояви хвороби варіюють від безсимптомних форм до виражених порушень коронарного і мозкового кровообігу.

Для визначення місця виникнення позачергового скорочення і ризику його переходу в жизнеугрожающую аритмію використовують ЕКГ. Терапія проводиться антиаритмічними засобами шляхом індивідуального підбору препарату або комбінації медикаментів.

Зміст

• 1 Особливості асистолії шлуночків
• 2 Фактори ризику проблем з серцем
• 3 Симптоми асистолії правого або лівого шлуночків, фібриляції
• 4 Методи діагностики
• 5 Лікування асистолії шлуночків
• 6 Ускладнення
• 7 Профілактика

Якщо серце переростає скорочуватися, тобто виникає асистолія, то це означає настання клінічної смерті. При цьому кровообіг припиняється, пульс на сонних артеріях зникає, відсутня свідомість, зіниці не реагують на світло. Якщо протягом 5 хвилин не відновиться ритм, то зміни в головному мозку стають незворотними.

Особливості асистолії шлуночків

Найбільш поширеним захворюванням, яке провокує асистолию, є інфаркт міокарда. Але зупинка серцевої діяльності та припинення кровопостачання серцевого м’яза не є рівнозначними поняттями.

Важкий серцевий напад виникає при пошкодженні м’язи серця (некрозі), а асистолія – якщо в міокарді розвивається електрична нестабільність, тобто волокна не підпорядковуються єдиному ритму, а працюють хаотично з частотою, яка загрожує життю, або взагалі перестають функціонувати.

Інфаркт міокарда здатний привести до асистолії шлуночків

На ЕКГ при асистолії не завжди відсутні скорочення повністю. Вони можуть бути занадто слабкими, щоб проштовхнути кров в артерії, або зовсім рідкісними (ритм вмираючого серця). Такі зміни стають причинами смерті у третини пацієнтів при раптовій зупинці серця.

Прогноз при настанні неефективних або рідкісних систол вважається вкрай несприятливим. При небезпечних формах порушення ритму – тріпотіння і фібриляції шлуночків вчасно надана допомога може перезапустити серце і зберегти життя.

Рекомендуємо прочитати статтю про шлуночкової екстрасистолії. З неї ви дізнаєтесь про патології та її класифікації, причини розвитку, симптоми, проведення діагностики та лікування.

А тут детальніше про напади Морганьї-Адамса-Стокса.
Фактори ризику проблем з серцем

Зупинка серцебиття може бути пов’язана з серцевими та внесердечными причинами. До захворювань з високим ризиком асистолії відносяться:

• ішемія міокарда – миттєва, гостра, хронічна, ускладнення інфаркту (недостатність кровообігу, повна блокада провідності, фібриляція шлуночків), розрив стінки. Загроза смерті зростає при породженні декількох коронарних артерій, гіпертрофії або перерастяжении міокарда, вживанні алкоголю, куріння, високий холестерин крові, атеросклерозі периферичних судин, гіпертонії;
• тампонада серця при скупченні рідини в перикарді;
• тромбоз порожнин, пухлина;
• порушення роботи протезированного клапана;
• низький викид крові при дистрофії міокарда, кардіоміопатії (при алкоголізмі, гіпертонії, патологічному спортивному серце);
• важке запалення при міокардиті або ендокардиті.

Тампонада серця — одна з причин асистолії шлуночків

Рідше до асистолії призводить звуження аорти, пряма електростимуляція, зондування серця і коронарографія. Також зупинка скорочень виникає при шокових станах, сильної втрати крові, травмі, закупорці легеневих артерій, переохолодженні організму, різкий викид гормонів стресу в кров.

Рефлекторне припинення серцевої діяльності можливо після удару по животу, задухи, ураження електричним струмом.

Зміна складу крові також може запустити ланцюг біологічних реакцій, що ведуть до асистолії. Найбільш небезпечними є:

• недолік кисню,
• надлишок вуглекислоти,
• підвищення калію і кальцію,
• зрушення реакції в кислий бік.

Важка передозування серцевих глікозидів, снодійних, наркотиків, засобів для наркозу, антиаритмічних препаратів може мати фатальні наслідки у вигляді пригнічення серцевої діяльності.

Симптоми асистолії правого або лівого шлуночків, фібриляції

Навіть якщо зупинка серця є раптовою, то у більшості пацієнтів їй передують такі провісники, як:

• біль за грудиною,
• порушення ритму,
• непритомні стани,
• часті запаморочення,
• утруднене дихання.

У решти пацієнтів асистолія є результатом важких хвороб. При цьому часто виявляється поєднання серцевої і внесердечной патології. Погіршення самопочуття, при якому можлива зупинка серця, що проявляється:

• падінням рівня артеріального тиску;
• частим і неритмічним серцебиттям;
• наростанням набряків;
• скупченням рідини в грудній клітці та черевній порожнині;
• больовим синдромом;
• лихоманкою;
• порушенням дихання – вдихи стають рідкими, короткими, судорожними, потім слабшають і припиняються.

Методи діагностики

Головний ознаки клінічної смерті – відсутність пульсу на сонній артерії, його виявити простіше всього. Крім цього, у хворого зіниці розширені, дихання слабке, практично не визначається.

При виявленні цих симптомів подальша діагностика не проводиться, а починаються реанімаційні заходи. Якщо в перші 5 хвилин не відновити кровообіг і дихання, то клітини головного мозку гинуть. По закінченню цього часу повторний перезапуск серця, навіть якщо і відбудеться, буде нестабільним, так як починається набряк мозку.

ЕКГ записують в тому випадку, якщо вдалося відновити хоча б мінімальне кровообіг і потрібно уточнити механізм порушення ритму.

При настанні клінічної смерті на ЕКГ немає шлуночкових комплексів, а можуть реєструватися малоамплітудні і рідкісні хвилі.
Лікування асистолії шлуночків

Перша допомога пацієнту надається негайно при виявленні асистолії. Вона полягає в проведенні непрямого масажу серця і штучного дихання. У тому випадку, якщо причина зупинки – фібриляція, то допомогти може прекардіальний удар з подальшою дефибрилляцией і штучною вентиляцією легень.

Ці дії можливі лише на етапі спеціалізованої допомоги. Лікарі-реаніматологи забезпечують доступ до центральної вени і вводять по 1 мг Адреналіну і Атропіну. Якщо немає можливості внутрішньовенних ін’єкцій, то ці препарати і Лідокаїн можуть надійти через ендотрахеальну трубку в подвійній дозі.

Якщо з’явилися навіть самі слабкі скорочення, то приступають до кардіостимуляції. Вона показана при складних порушеннях ритму та проведення електричних імпульсів, інфаркті і слабкості міокарда. Якщо виявлена причина зупинки, то одночасно намагаються її вирішити. Припиняють реанімацію, якщо за півгодини не відновилися (хоча б на мінімальному рівні) дихання, свідомість, скорочення серця, реакція зіниць на світло.

При сприятливому результаті продовжаться лікування в палаті інтенсивної терапії. Там контролюють показники гемодинаміки, дихання, електролітний склад крові, реєструють ЕКГ. Тиск повинен бути помірно підвищеним, проводиться інфузійна терапія плазмозамінниками та засобами для розрідження крові.

Дивіться на відео про проведення серцево-легеневої реанімації:

Ускладнення

Етап настання клінічної смерті вважається потенційно оборотним. Своєчасний масаж серця при блокаді провідних шляхів відновлює свідомість на достатній час для проведення подальшої реанімації. При закупорки легеневої артерії реакція на надання першої допомоги слабка, потрібне більш тривале відновлення. У пацієнтів з тампонадою серця досягнення навіть короткого поліпшення проблематично.

Найбільш оптимістичний прогноз буває при фібриляції, якщо вчасно поставлено діагноз і вдалося перезавантажити серце.

Без хірургічного втручання досягти стійкого ефекту неможливо при проникненні повітря в грудну клітку (пневмоторакс), порушення роботи штучного клапана, наявність тромбу або пухлини в серце.

Значно падає ймовірність відновлення роботи головного мозку, якщо на тлі появи скорочень і примусової вентиляції легень немає свідомості більше шести годин, після доби коми шанси на успіх слабкі, а після двох вони нульові.

Профілактика

Для запобігання зупинки серця треба своєчасне лікування захворювань, які можуть до неї призвести. При цьому особливо важливо не допустити наявності декількох факторів ризику (наприклад, куріння при стенокардії). Частою ситуацією, погіршує шанси на життя, є відмова хворого від госпіталізації при підозрі на інфаркт міокарда або затримка його надходження в стаціонар.

Рекомендуємо прочитати статтю про пароксизмальної шлуночкової тахікардії. З неї ви дізнаєтесь про захворювання, його симптоми і ознаки, проведення діагностики та методи лікування.

А тут детальніше про укол в серце.

Асистолія шлуночків означає припинення кровообігу в артеріях і настання клінічної смерті. Найпоширеніша причина – це ішемічна хвороба та її ускладнення. Найбільш складно відновити роботу серця при настанні слабких і рідкісних скорочення.

У разі фібриляції шлуночків своєчасний непрямий масаж серця і дефібриляція часто призводять до нормалізації ритму. Головний ознака асистолії – це відсутність пульсу на сонній артерії. Шанси на життя можуть бути тільки при успішної реанімації протягом 5 хвилин від часу зупинки скорочень.

Зміст

• 1 Чому виникають шлуночкові аллоритмии
• 2 Класифікація за типом
  • 2.1 Бігемінії
  • 2.2 Трігемінія
  • 2.3 Квадригеминии
• 3 Симптоми епізодів аллоритмии
• 4 Методи діагностики
• 5 Варіанти лікування
  • 5.1 Медикаментозний
  • 5.2 Хірургічний

Порушення ритму серця, при якому відбувається регулярне чергування (через один, два або три скорочення) нормальних і позачергових хвиль (екстрасистол), називається аллоритмией. Її образно називають впорядкованим хаосом. Ектопічний вогнище може перебувати в передсерді, атриовентрикулярном сайті, а також в міокарді шлуночків (найчастіше). Для лікування призначають медикаменти або операцію.

Чому виникають шлуночкові аллоритмии

Якщо поява рідкісних позачергових скорочень виникає у здорових людей, воно не потребує медикаментозної корекції, то алоритмія означає наявність в міокарді сталого джерела патологічних імпульсів, істотне порушення збудливості і провідності міокарда. Причинами цієї патології можуть бути:

• інфаркт серцевого м’яза;
• рубцеві зміни (кардіосклероз) після міокардиту або на тлі атеросклерозу коронарних артерій, операції, травми;
• інтоксикація серцевими глікозидами;
• вади клапанів серця;
• бактеріальний ендокардит;
• ревматизм;
• імплантований кардіостимулятор (пейсмекерная алоритмія).

Рекомендуємо прочитати статтю про функціональних екстрасистолах. З неї ви дізнаєтесь про причини виникнення патології, класифікації, симптоми і методи діагностики, а також про те, що призначають при екстрасистолах.

А тут детальніше про парасистолії на ЕКГ.
Класифікація за типом

Алоритмія являє собою впорядкований варіант екстрасистолії, при якому є чергування аномальних і нормальних комплексів на ЕКГ. Залежно від їх співвідношення виділено кілька форм порушення ритму.

Бігемінії

Після кожної нормальної хвилі збудження на ЕКГ реєструють передчасне скорочення з патологічного вогнища.

Часто зустрічається при передозуванні серцевих глікозидів та проведенні хіміотерапії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями.
Трігемінія

Існує два варіанти появи екстрасистол:

• два нормальних скорочення серця і одна екстрасистола;
• один правильний комплекс і два позачергових.

Ця форма аритмії, як правило, відображає порушення електричної стабільності міокарда при інфаркті, міокардиті, ендокардиті.

Квадригеминии

Виникають, якщо після трьох звичайних систолічних хвиль виникає одна екстрасистола. Більш важким варіантом є зворотне співвідношення – три аномальних скорочення і одне нормальне. Квадригеминии зустрічаються рідше, ніж бігемінії і трігемінія, з плином часу вони можуть трансформуватися у тріпотіння передсердь або шлуночків.

Тріпотіння передсердь як наслідок аллоритмии
Симптоми епізодів аллоритмии

Порушення ритму при аллоритмической формі екстрасистолії проводять до кардіологічним та неврологічним проявам. Пацієнти відзначають періодичні поштовхи в лівій половині грудної клітини, які чергуються з відчуттям завмирання серцевої діяльності. Як правило, з’являється біль ниючого або коле характеру, утруднення при диханні.

Імпульс для позачергових скорочень може виникати в будь-якій частині провідної системи, він досягає частин серця з неоднаковою швидкістю. З-за цього послідовність збудження волокон і синхронна діяльність серця порушується. У шлуночки надходить недостатня кількість крові, що зменшує серцевий викид. Слабке живлення головного мозку проявляється:

• запамороченням,
• загальною слабкістю,
• потемнінням в очах,
• непритомністю.

У літніх пацієнтів з атеросклеротичними змінами в артеріях, що живлять головний мозок, можуть спостерігатися ішемічні атаки та ознаки інсульту.

Дивіться на відео про аритмії, її види та лікуванні:

Методи діагностики

Виявлення на ЕКГ аллоритмии зазвичай не становить складності. При рідкісних епізодах порушення ритму можна зафіксувати при добовому моніторуванні за Холтером. Але на цьому діагностичний пошук не закінчується, якщо невідома причина цієї аритмії. Тому пацієнтам із вперше діагностованою екстрасистолією проводиться:

• УЗД для виявлення вад, ендокардиту;
• ЕКГ з навантажувальними пробами або стрес-Ехокг для визначення переносимості фізичної активності і можливих проявів недостатності кровообігу, ішемії міокарда;
• аналіз крові для визначення активності запалення, стану холестеринового обміну;
• КТ і МРТ, сцинтиграфію для вивчення структури серцевого м’яза;
• електрофізіологічне дослідження для виявлення прихованих форм аллоритмии.

Варіанти лікування

Відновлення серцевого ритму при аллоритмии проводиться шляхом підбору антиаритмічних лікарських засобів, при неефективності призначається радіочастотна абляція.

Медикаментозний

Наявність частих нападів аллоритмии, клінічні прояви порушення ритму серця, а також вивалені порушення системного і внутрішньосерцевого кровотоку є показаннями до призначення препаратів, блокуючих:

• бета-адренорецептори – Бісопролол, Атенол;
• кальцієві канали – Верапаміл, Дилтіазем;
• натрієві канали – Новокаїнамід, Лідокаїн;
• калієві канали – Соталол, Кордарон.

Якщо досягнуто стійке поліпшення, то поступове зниження дози можливе після двох місяців стабілізації ритму. При злоякісній формі аритмії, загрозу її трансформації у фібриляцію передсердь або шлуночків прийом антиаритмічних медикаментів може бути довічним. Для ефективного лікування потрібно знайти причину екстрасистолії і провести повноцінну терапію фонового захворювання.

При дигіталісної інтоксикації (глікозидами) препарати (Строфантин, Целанид, Дигоксин, Корглікон) негайно відміняють.

При прийомі таблеток призначається активоване вугілля у високих дозах, вводиться Унітіол, солі калію. Промивання шлунка, інфузійна терапія і гемодіаліз неефективні.

Хірургічний

У деяких випадках не вдається відновити нормальний ритм навіть при зміні декількох препаратів і при їх комбінації. У цьому випадку призначається процедура радіочастотної абляції (припікання) джерела екстрасистол, якщо його вдалося виявити. При неможливості виявлення патологічної зони збудження і тяжкому стані пацієнта абляція можна створити штучну повну поперечну блокаду, потім встановити кардіостимулятор.

Рекомендуємо прочитати статтю про шлуночкової екстрасистолії. З неї ви дізнаєтесь про патології та причини її розвитку, ознаках та симптомах, проведення діагностики та лікування.

А тут детальніше про передсердної екстрасистолії.

Аллоритмией називається чергування екстрасистол з нормальними сокрушениями в певному співвідношенні. Бігемінія і тригеминия відносяться до найбільш поширених варіантів, вони виникають при наявності рубців в міокарді, запального процесу або передозуванні глікозидів. Прояви аллоритмии пов’язані з порушенням роботи серця і недостатнім надходженням крові до клітин головного мозку.

Діагностика патології включає виявлення аритмії, навантажувальні проби і пошук причини розвитку. Для лікування використовують антиаритмічні медикаменти і радіочастотну абляцію джерела екстрасистол.

Зміст

• 1 Причини розвитку підключичного тромбозу
  • 1.1 Закупорка (оклюзія) артерії
  • 1.2 Венозний тромбоз
• 2 Симптоми проблеми в артерії, при гострій формі венозної закупорки
  • 2.1 Ознаки тромбозу артерії
  • 2.2 Прояви тромбу у відні
• 3 Методи діагностики
• 4 Лікування підключичного тромбозу артерії

В підключичної області є добре розвинена мережа кровоносних судин. При закупорці тромбом вени виникає біль, набряк і синява верхньої кінцівки. Артеріальний тромбоз призводить до похолодання, блідості шкіри, оніміння тканин, він небезпечний також і недостатнім надходженням крові в головний мозок. Для лікування призначаються операції на судинах (реваскуляризація і реканалізація), антикоагулянтна терапія.

Причини розвитку підключичного тромбозу

В залежності від виду пошкодженої судини (відень або артерія) етіологічні чинники можуть відрізнятися.

Закупорка (оклюзія) артерії

Найчастіше до перекриття просвіту підключичної артерії призводить атеросклероз. При цій хворобі у внутрішньому шарі судини формується бляшка, яка може ускладнюватися тромбозом.

Виникнення кров’яних згустків провокують такі патології:

• високий тиск крові;
• підвищення вмісту в крові ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності, тригліцеридів;
• нікотинова залежність;
• цукровий діабет;
• серцева недостатність;
• порушення ритму;
• запалення артерії з вираженим збільшенням м’язового шару (облітеруючий ендартеріїт);
• аутоімунне ураження аорти із закупоркою її сегментів (артеріїт Такаясу);
• зовнішнє здавлення пухлинами, травмами, рубцями;
• аномалії будови.

Рекомендуємо прочитати статтю про тромбозі глибоких вен. З неї ви дізнаєтесь про фактори, що сприяють розвитку захворювання, симптоми тромбозу, методи діагностики і лікування.

А тут детальніше про тромбофлебіті поверхневих вен.
Венозний тромбоз

Високий ризик формування тромбу в зоні підключичної вени відмічається при наявності наступних станів:

• тривале знаходження катетера;
• встановлений кардіостимулятор або кардіовертер-дефібрилятор;
• злоякісні пухлини;
• здавлення надмірно розвиненими м’язами у спортсменів.

Первинний гострий тромбоз вени може бути проявом синдрому Педжета-Шреттера, який виникає при анатомічних особливостях будови шийного і грудного відділу скелета (додаткове шийне ребро, вузький простір від ключиці до першого ребра). Провокуючими умовами для здавлення вени є заняття спортом або важкою фізичною працею, піднімання тягарів, сутулість.

Пошкодження і подальше тромбоутворення зустрічається після травм грудної клітки і плечового поясу.
Симптоми проблеми в артерії, при гострій формі венозної закупорки

Артеріальний тромбоз призводить до недостатнього надходження крові з розвитком гострої або хронічної ішемії кінцівок, а так як підключична гілка бере участь у харчуванні головного мозку, то і ймовірного розвитку вертебробазилярної недостатності. Закупорка вени тромбом перешкоджає нормальному відтоку крові і очищення тканин від продуктів обміну речовин.

Ознаки тромбозу артерії

Слабкий приплив крові в головний мозок супроводжується такими проявами:

• головний біль,
• зниження слуху,
• запаморочення,
• нестійкість при ходьбі,
• порушення зору.

Недостатнє харчування тканин верхньої кінцівки при гострій формі хвороби супроводжується зблідненням шкіри, сильним болем, похолоданням руки і різким зниженням чутливості, згодом можлива гангрена. Таке важке протягом буває рідко, набагато частіше діагностують поступову закупорку судини, яка наростає за стадіями:

З-за хорошого кровотоку по колатерального (обхідних) судинах останні стадії зустрічаються у виняткових випадках.
Прояви тромбу у відні

Частіше початок хвороби гострий, після фізичних навантажень. Біль виникає в плечовій області, в цій же зоні більше виражена набряклість тканин, у жінок спостерігається набряк молочної залози. Розширені вени помітні на руці, грудях, можуть поширюватися на шию. Хворі відзначають зниження сили в м’язах, наростання синюшності шкіри при стискання пальців в кулак.

При вираженому набряку артерії верхньої кінцівки можуть стискатися, що супроводжується похолоданням і зблідненням шкіри, онімінням рук. Через 3 — 5 днів відня переповнюються і як би пружинять при пальпації, чим більше виражений цей ознака, тим сильніше венозна недостатність.

Дивіться на відео про причини розвитку тромбозу і його лікуванні:

Методи діагностики

На етапі огляду можна зробити попередній висновок про можливу закупорці підключичної артерії або вени. Потрібно враховувати, що порушення кровообігу зачіпають всю судинну систему, часто у пацієнта є ознаки блокування як надходження, так і відтоку крові. Для остаточного підтвердження діагнозу призначається обстеження:

• УЗД у режимі дуплексного сканування дозволяє побачити місце закупорки, труднощі артеріального або венозного кровотоку, ішемію тканин або застій крові, проаналізувати стан обхідного руху крові, визначитися з тактикою лікування;
• ангіографія дозволяє уточнити необхідний обсяг операції, наявність змін у сусідніх судинах, небезпека тромбоемболії або її наслідки, може виконуватися з рентгенологічним контролем або в комбінації з комп’ютерної або магнітно-резонансною томографією.

Ці методики вважаються основними, але в залежності від причин розвитку тромбозу та наявності супутньої патології серцево-судинної системи пацієнтам можуть бути рекомендовані й додаткові способи діагностики для отримання:

• реовазограммы,
• термограми,
• коагулограми,
• сфигмограммы,
• результатів радіонуклідного сканування.

Лікування підключичного тромбозу артерії

Якщо при закупорки артерії виявлено недостатнє надходження крові в головний мозок, кисть і пальці, то пацієнтам показане оперативне лікування. Воно включає такі види ангиохирургических методів відновлення кровотоку:

• витяг тромбу разом з частиною внутрішньої оболонки – ендартеректомія;
• видалення тромбованої частині посудини і установка протеза;
• підшивання підключичної артерії до сонної;
• створення шунта між пошкодженим посудиною і аортою, в обхід тромбу, між парними підключичними артеріями;
• балонна ангіопластика і стентування;
• реканалізація (відновлення прохідності) за допомогою ультразвуку або лазерного випромінювання.

Балонна ангіопластика

Хірургічне лікування артеріального тромбозу не відноситься до безпечного, так як зона підключичної артерії є частиною судинної мережі, що живить головний мозок, поряд з нею є безліч нервових сплетень. Тому нерідкими наслідками є:

• інсульти в період операції;
• пошкодження волокон периферичної нервової системи;
• зниження рухів діафрагми;
• порушення ковтання;
• набряк тканин мозку.

При венозному тромбозі для видалення тромбу призначається тромбэктомия. Її застосовують у пацієнтів з тяжкими порушеннями відтоку крові, гострими запальними процесами, при здавленні артеріальних судин. До числа ускладнень операції відноситься ризик тромбоемболії легеневої артерії, нерідко зі смертельним результатом.

Для післяопераційного лікування пацієнта застосовується антикоагулянтна терапія під контролем показників згортання. Рекомендується введення низькомолекулярних гепаринів (Фраксипарин, Фленокс, Цібор) протягом тижня з наступним переходом на непрямі антикоагулянти (Варфарекс або його аналоги). Прийом таблеток триває не менше 6 місяців.

Рекомендуємо прочитати статтю про посттравматичному тромбозі. З неї ви дізнаєтесь про причини посттравматичного тромбозу, симптомах, проведенні діагностики, медикаментозного і хірургічного лікування.

А тут детальніше про тромбофлебіт вен обличчя і шиї.

Тромбоз підключичної артерії пов’язаний з атеросклерозом, запаленням стінок або здавленням ззовні. Венозний тромбоз виникає при порушенні цілісності внутрішньої оболонки, уповільненому русі крові і підвищення згортальної активності.

Прояви хвороби можуть бути у вигляді больового синдрому, недостатнього надходження крові в головний мозок, ішемії тканин верхньої кінцівки при закупорки артерії. Тромби у венах викликають набряки, розширення поверхневих вен і ціаноз шкіри. Для лікування потрібно відновити кровотік оперативним способом, а потім провести антикоагулянтну терапію.

Зміст

• 1 Причини розвитку трикуспідального регургітації
  • 1.1 У новонародженого, дитини
  • 1.2 У дорослих
• 2 Види патології
  • 2.1 Пролапс трикуспідального клапана з регургітацією
  • 2.2 Первинна форма пульмональная
  • 2.3 Вторинна легенева форма
  • 2.4 Ізольоване ураження трикуспідального клапана
• 3 Мірі прогресування захворювання
• 4 Симптоми трикуспідального регургітації
• 5 Методи діагностики
• 6 Лікування дітей і дорослих
  • 6.1 Консервативне
  • 6.2 Оперативне
• 7 Прогноз для хворих
• 8 Корисне відео

Регургітація (зворотний тік крові) через трикуспідального клапан (з правого шлуночка в передсердя) виникає на тлі вад серця. Її причиною є нещільне змикання стулок в період систоли. У хворих виникає слабкість, задишка, ціаноз, тахікардія. Для зменшення цих симптомів призначають медикаменти. Радикальне лікування – пластика клапана або установка протеза.

Причини розвитку трикуспідального регургітації

Недостатність правого передсердно-шлуночкового клапана буває вродженою або набутою (вторинної).

У новонародженого, дитини

Виявлення нещільного змикання стулок клапана пов’язано з наступними порушеннями внутрішньоутробного розвитку:

• аномалія Ебштейна (зміщення стулок або зрощення отвори);
• несформовані стулки, одна або дві замість трьох;
• порушення будови сполучної тканини (дефект освіти волокон колагену);
• ішемія з-за дефіциту кисню або глюкози, зрушення реакції крові в кислу сторону (ацидоз).

З дефектом трикуспідального клапана можуть поєднуватися аномалії будови перегородки, розташування магістральних судин, інших клапанів. У дітей раннього та шкільного віку регургітація може бути наслідком перенесеного ревматичного ендокардиту.

У дорослих

Набута форма зворотного закидання крові в праве передсердя пов’язана з порушенням роботи клапана через розширення шлуночка. Така патологія виникає при наступних захворюваннях:

• гіпертензія в судинах легенів;
• серцева недостатність;
• звуження легеневої артерії;
• дилатаційна кардіоміопатія;
• застосування препаратів для зниження апетиту (Фенфлурамін та його аналоги);
• операції на серці.

Поразка частин клапана буває у дорослих пацієнтів при інфекційному ендокардиті (часто при внутрішньовенному введенні наркотиків), миксоматозном руйнуванні, карциноїдному синдромі (рак яєчника, кишечника, легень), ревматичної атаки, міокардиті. Порушення роботи сосочкових м’язів, які утримують стулки, зустрічається при недостатньому харчуванні (ішемія або інфаркт), при розриві з-за травми.

Рекомендуємо прочитати статтю про пороці трикуспідального клапана. З неї ви дізнаєтесь про клінічних формах вад серця, перебігу захворювання та ускладнення при виявленні вади трикуспідального клапана.

А тут детальніше про комбінований порок серця.
Види патології

Виявлення зворотного систолічного руху крові в правій половині серця можливо навіть у здорових людей. Серед набутих вад регургітація через трикуспідального клапан складає близько 25 відсотків. За механізмом розвитку вона може бути первинною і вторинною, зустрічаються ізольовані або комбіновані форми.

Пролапс трикуспідального клапана з регургітацією

Провисання стулки клапана або її патологічне випинання найчастіше виявляють після інфекційного ендокардиту. Пролапс з’являється також при вродженій аномалії будови сполучної тканини, на тлі ревматизму. Провисаюча частина не дає можливості повного перекривання отвору в період скорочення правого шлуночка, частина крові переходить назад в передсердя.

Ступінь регургітації може змінюватися в залежності від підвищення тиску в системі легеневих артерій.

Первинна форма пульмональная

При вродженій аномалії будови та розташування стовбура легеневої артерії виникає підвищений тиск в судинах легенів. Правий шлуночок працює з підвищеним навантаженням для того, щоб проштовхнути кров у пульмональные кровоносні шляхи. Спочатку його м’язовий шар потовщується (гіпертрофія), потім, у міру зниження компенсаторних можливостей, порожнина розширюється.

У пацієнтів формується відносна недостатність клапанного отвору з регургітацією крові.

Вторинна легенева форма

Занедбаність крові може бути при нормальному будові клапана з-за мітрального стенозу. Таке ускладнення виникає у 90% пацієнтів внаслідок утруднення проходження крові з лівого передсердя. Високий тиск у цій частині серця гальмує відтік крові з легеневих вен і викликає переповнення малого кола кровообігу. Розвиток правошлуночкової недостатності і слабкість серцевого м’яза порушують функціонування трикуспідального клапана.

Ізольоване ураження трикуспідального клапана

Зустрічається рідше, ніж комбіновані вади серця. Призводить до недостатнього спорожнення правих відділів і застою крові у венозній мережі великого кола. Перевантаження правого передсердя, а особливо розширення його порожнини, викликає порушення ритму за типом фібриляції і супроводжується високим ризиком тромбоемболії легеневої артерії.

Мірі прогресування захворювання

Повернення крові в праве передсердя деякий час компенсується посиленою роботою правих камер серця і не призводить до декомпенсації кровообігу. Але так як міокард правій частині набагато слабкіше лівою, то у пацієнтів швидко виникають застійні явища у венах, печінки, скупчення рідини в тканинах нижніх кінцівок, плевральної порожнини, асцит.

В залежності від вираженості потоку повернулася крові виділені чотири послідовні стадії регургітації:

Симптоми трикуспідального регургітації

Вроджена неповноцінність клапана проявляється у вигляді важкої недостатності кровообігу та порушення ритму за типом нападів надшлуночкової (суправентрикулярної) тахікардії або миготливої аритмії. Новонароджені ослаблені, швидко втомлюються при годуванні, задихаються при ссанні і плачі, шкірні покриви ціанотичний, можуть бути змінена форма пальців і нігтів («барабанні палички» і «скла годин»), можливі судомні посмикування м’язів.

Діти з недостатністю трикуспідального можуть скаржитися на:

• сильну втомлюваність при незначних навантаженнях;
• утруднене дихання;
• серцебиття;
• біль у серці;
• кашель з виділенням кров’янистої мокроти;
• біль і важкість у правій підреберній області;
• порушення апетиту, нудоту.

На застійні явища у венозній мережі можуть вказувати:

• набряки ніг;
• одутлість особи;
• синюшний колір шкірних покривів з жовтуватим відтінком;
• розширення, набухання і пульсація вен шиї, грудях;
• збільшена печінка.

Дивіться на відео про симптоми трикуспідального регургітації:

У важких випадках високий тиск в системі печінкових вен (портальна гіпертензія) викликає кровотечі із стравоходу. Нерідким варіантом ускладнень пороку серця у вагітних буває важкий токсикоз, відзначається недостатнє надходження крові плоду через плаценту, що призводить до викидня і пологів раніше терміну.

Методи діагностики

При вислуховуванні серця можна виявити шум з-за неповного змикання клапана правої половини серця. Його характеристики:

• займає майже всю систолу;
• добре чутний у реберном кутку, в 5 — 6 міжребер’ї зліва від грудини;
• на вдиху зростає;
• при пролапсі стулки його доповнює звук бавовни вітрила».

Інструментальна діагностика допомагає виявити такі зміни:

Види діагностики
Діагностують

ЕКГ
Ознаки перевантаження правих камер серця, їх гіпертрофія м’язового шару, нападоподібне почастішання ритму, мерехтіння або фібриляція передсердь, блокада проведення імпульсів в атриовентрикулярном сайті.

ФКГ
Малоамплитудный перший тон, систолічний шум у вигляді стрічки.

Рентгенографія
Розширення правої половини серцевої тіні, порожнистих вен.

УЗД серця
Потовщення міокарда, розширення правих відділів, деформація стулок або збільшення діаметра отвору, супутні аномалії будови; допомагає визначити ступінь зворотного закидання крові.

Флебографія яремних вен
Високі хвилі, амплітуда яких залежить від обсягу повернулася крові.

Фондування
Вимірювання тиску в порожнинах, оцінки легеневої гіпертензії, що важливо для вибору способу лікування.

Лікування дітей і дорослих

Для зменшення проявів серцевої недостатності призначається медикаментозне лікування, воно також спрямовано на зниження легеневої гіпертензії, запобігання загострення бактеріального ендокардиту. Радикальне усунення регургітації можливо тільки після операції.

Консервативне

Для симптоматичної терапії набряків, задишки, аритмії і слабкості серцевої діяльності, запобігання тромбоемболії призначають:

Групи
Назви препаратів

Сечогінні
Гіпотіазид, Трифас

Судинорозширювальні
Кардікет, Моночінкве

Інгібітори АПФ
Лізиноприл Тритаце

Бета-блокатори
Бісопролол, Карведилол

Серцеві глікозиди
Строфантин, Дигоксин

Метаболічні засоби
Мілдронат, Панангін

Антиаритмічні
Новокаїнамід, Изоптин

Антикоагулянти
Варфарин, Тромбо асс

Оперативне

При регургітації від 2 ступеня призначається кардіохірургічне лікування. Дефект клапана може бути усунутий за допомогою пластики – отвір підшивають до кільця або вшивають. При неможливості виконання цих операцій пацієнту встановлюють біологічний або механічний протез. Протезування показано хворим після ендокардиту, руйнування стулок при карционоидном синдромі або аномаліях будови вродженого характеру.

Прогноз для хворих

Без операції пацієнти зі значною регургітацією гинуть від розвитку тяжкої серцевої недостатності, пневмонії або тромбоемболії легеневої артерії. Обтяжливими факторами є значні руйнування клапана, супутні інфекції, захворювання серця або внутрішніх органів, поєднані вади розвитку. Трикуспидальная недостатність при мітральних вадах також вважається несприятливою ознакою.

Рекомендуємо прочитати статтю про пролапсі мітрального клапана серця. З неї ви дізнаєтесь про причини виникнення, види пролапсу мітрального клапана, а також про симптоми, діагностиці та лікуванні даного захворювання.

А тут детальніше про спорт при пролапсі.

Трикуспидальная регургітація є наслідком неповного перекривання отвору стулками клапана. Вона буває природженою і набутою. В залежності від обсягу повернулася крові виділені чотири ступеня тяжкості патології.

Прояви регургітації пов’язані з наростанням серцевої недостатності та легеневої гіпертензії. Для симптоматичного лікування призначають медикаменти, відновити нормальну роботу клапана можливо після пластики або протезування.

Корисне відео

Дивіться на відео про недостатність тристулкового клапана:

Зорова система одна з найскладніших складових організм людини. І коли опухло верхнє повіку ока і болить, то цей симптом може свідчити про самих різних негативних станах внутрішніх органів та інших систем. Від банальної безсоння до серйозних захворювань крові, включаючи запалення і інші дисфункції будь-якого внутрішнього органу, що все це може служити причиною набряклості і болю очей.

Причини

Отже, око болить, опухло верхню повіку, що бажати? Для початку проаналізувати і виявити причину такого стану очі. Безумовно робити це повинен лікар-фахівець – офтальмолог. Самостійно знайти причину набряку століття, його почервоніння і хворобливості дуже важко, і доволі небезпечно.

Ось кілька причин, за яких може відзначатися опухлість очних повік:

• Ячмінь.
• Дисфункції серцево-судинної системи.
• Захворювання системи травлення.
• Печінкова або ниркова недостатність.
• Укус отруйної комахи.
• Травми черепно-мозкового типу, з порушенням цілісності м’яких тканин в області навколо очей.
• Інфекційне захворювання (бактеріальне).
• Алергічна реакція на продукти харчування.
• Запалення з локалізацією безпосередньо в оці.
• Індивідуальна непереносимість лікарських препаратів (алергія на препарат).
• Прийом алкоголю у великому обсязі.
• Не дотримання режиму сну, ведення нічного способу життя.
• Розширення судин в період після застуди.
• Кон’юнктивіт.
• Алергічна реакція на косметичні засоби.

У будь-якому випадку, коли набряклість століття (одного або двох) не проходить після прийому антигістамінного засобу або після лікування ячменю, необхідно звертатися до лікаря за кваліфікованою діагностикою і призначенням адекватної терапії. Чим довше даного типу прояв ігнорувати, тим серйозніше стає проблема.

Терапія набряклості вік

Зняття припухлості або набряклості з очних повік передбачає радикальні методики лікування, які безпосередньо залежать від причинних факторів, що викликали дану патологію.

За умови швидкого і точного виявлення причини набряклості і прямого впливу на неї терапевтичними методами, цей симптом досить швидко зникає.

Отже, в залежності від причини виникнення набряку на повіках очей, лікування може бути наступним:

• У випадках, коли у пацієнта виявляється алергічна реакція і підвищений рівень гістаміну в крові, йому призначаються перорально препарати з протилежним ефектом (тобто, знижують гістамін) і протизапальні засоби, а для очей – мазі або краплі.
• Простудні захворювання в гострих і хронічних (повільних) формах припускають призначення УВЧ (ультрависокочастотна терапія), а при інфекційних ускладненнях або бактеріальних – призначається прийом антибіотиків.
• У випадках укусів комах для зняття з очних повік набряклості особливих призначень не роблять, але застосовуються симптоматичні методики.
• Загальним методом терапії даної проблеми, мабуть, можна назвати застосування холодних компресів.

Ускладнити процес лікування набряклості очних повік може ступінь тяжкості основного захворювання. А тому навіть сама мінімальна симптоматика його не повинна ігноруватися. Краще з самого початку звернутися до лікаря за кваліфікованою діагностикою та адекватними призначеннями.

Перша долікарська допомога

Коли опухло верхнє повіку ока і болить, причини ще не встановлені, а допомогу потерпілому потрібна, виникає питання – що робити? По-перше, оцінити стан потерпілого, і якщо він скаржиться ще на будь-які негативні ознаки, то можливо набряклий очей буде свідченням якогось запалення, що вимагає медичної допомоги.

Якщо ж іншої симптоматики не виявляється, можна надати пацієнтові першу долікарську допомогу.

Долікарська допомога полягає в даному разі в таких методиках:

• Слід промити око (або обидва) кип’яченою теплою водою. Потім заварити лікувальну траву (або суміш) – ромашку, календулу. Можна також використовувати заварку зеленого чаю. Отриманим відваром промити очі або зробити прохолодні примочки на 10-15 хвилин.
• Можна прийняти антигістамінний препарат (з протиалергічну ефектом), закапати краплі антигістамінні в уражене око і докласти прохолодний (ні в якому разі не крижаною) компрес.

Щоб не посилити ситуацію і не викликати запалення хронічного характеру важливо знати, що категорично заборонено застосовувати при набряклості очного століття:

• Заборонено гріти місце локалізації набряку (у цьому випадку очей).
• Застосовувати косметику на уражене око (косметика закриє шкірні пори, і це призведе до ще більшої набряклості, оскільки рідина або гній буде накопичуватися ще більше).
• Не можна встановлювати контактні лінзи в око з набряклими або опухлим століттям.
• Якщо на оці з’явився фурункул, категорично заборонено його тиснути.

Потрібно пам’ятати про те, що будь-яка форма самолікування може призвести до вельми неприємних наслідків, які буде дуже важко вилікувати.

Профілактика

Профілактика набряку та болючості очних повік буде полягати в наступних заходах:

Якщо усе ж не вдалося уберегти свої очі від набряклості і болю, відразу важливо звернутися до офтальмолога – лікаря-спеціаліста за проведенням діагностики та призначенням згодом адекватної терапії.