Стан, коли болить плечовий суглоб правої руки може бути викликано різними причинами. Це залежить від характеру болю, її інтенсивності, тривалості, інших факторів. Оскільки ця область тіла є однією з найбільш рухливих і активних, то патологічні процеси, що відбуваються в плечах, особливо в правому, що супроводжуються хворобливими симптомами, вносять чималий дискомфорт в життя людини, яка має такі проблеми.

Тому, при найменшому появі болю в правому плечі, слід звертатися за допомогою до професіоналів – медиків, щоб хвороба вчасно було виявлено і призначено адекватне, відповідне стану, лікування, а не переросла в хронічну або гостру стадію.

Причини

Хвороблива симптоматика, яка виникає в плечовому суглобі – сигнал, який організм подає про що відбуваються в ньому патологічних процесах. Болю можуть мати різну інтенсивність, характер, тривалість. Залежать ці ознаки від причин, які провокують біль.

Коли болить плечовий суглоб при піднятті руки, то це може свідчити про те, що він травмований: забиття, вивих, тріщина, перелом, інші.

Ще одна причина, коли болить плечовий суглоб правої руки при піднятті – артроз, тобто, що відбуваються в ньому дистрофічні зміни.

Хворобливу симптоматику можуть викликати і запальні процеси в суглобовій сумці. Патологія має назву бурсит. Запалення може охоплювати і сам суглоб. Дане захворювання іменується – артрит. Не проходить безслідно і запалення, що знаходяться навколо плечового зчленування, тканин. Ці порушення, зокрема, міозит, капсуліт, тендиніт, теж заподіюють біль і дискомфорт.

Біль у плечі виникає і як наслідок патологічних змін у зв’язках, що оточують суглоб, зокрема, їх звапніння. Нерідко причина криється в порушеннях, які мають неврологічне походження. Це може бути неврит саме плечового нерва або остеохондроз.

Вельми небезпечною причиною, яка виражається болючим синдромом, фахівці вважають пухлини, причому, вони можуть проявитися в будь-якому елементі, що становить структуру суглоба.

Причиною розвитку патологічних процесів в плечовому суглобі, що супроводжуються болем, можуть виступати інфекційні захворювання, зокрема, туберкульоз, стрептококова інфекція, хламідіоз, інші.

Деякі порушення носять генетичний спадковий характер і про них теж не можна забувати. У їх числі суглобовий синдром гіпермобільності, міастенія, інші патології.

Діагностика

Встановити точний діагноз і прийняти заходи щодо усунення причини болю в правому плечовому суглобі, тобто призначити вірне лікування, лікар зможе тільки після ретельного обстеження. Сучасна діагностика володіє достатнім обсягом методів, завдяки яким можна найбільш точно з’ясувати причину больового синдрому.

Перший візит в клініку передбачає відвідування терапевта або сімейного лікаря. Подальше обстеження можуть проводити кілька фахівців, а саме, травматолог, хірург, ревматолог, ендокринолог, кардіолог, невропатолог, ряд інших, що залежить від характеру болю, її локалізації, інших факторів.

Обов’язковим моментом в будь-якому обстеженні є здача аналізу крові, частіше загального і біохімічного, можливі ревмопроби, а також аналіз сечі.

Поряд з цим використовуються інструментальні методи. Один з них – рентгенографія. Рентген передбачає виявлення пошкоджень кістки при травмі, а також наявність патологічних змін у хрящовій структурі.

Ще один метод, який допомагає діагностувати, чим саме обумовлена біль у плечі -сканування суглоба. Абсолютно безболісний метод КТ, тобто, комп’ютерної томографії, що дозволяє визначити, які саме патологічні процеси, що відбуваються в області локалізації больового синдрому – дистрофічний, запальний, дегенеративний або інші.

Максимальною інформативністю і достовірністю має ще один метод – МРТ. Розшифровується абревіатура, як магнітно-резонансна томографія. Досить масштабне завдяки цьому методу обстеження плеча, дозволяє виявити найбільш незначні, але дуже небезпечні патологічні процеси, що супроводжуються болючістю, дискомфортом, іншими симптомами.

Лікування

Коли болить плечовий суглоб правої руки, ніж лікувати залежить, насамперед, від діагнозу, який повинен поставити лікар-спеціаліст. Терапевтичні заходи призначаються в суто індивідуальному порядку. При цьому враховується не тільки головна причина, то є чим викликана біль, але і вік пацієнта, характер болю, особливості організму, стать, інші обставини.

Якщо причина в травмі, коли болить плечовий суглоб правої руки, лікування передбачається відповідне станом. Щоб зняти біль, наприклад, при забитті, можна прикласти лід. Пошкодження кістки (перелом, тріщина) або розрив зв’язок вимагають більш ефективних і комплексних терапевтичних заходів, що передбачаються вже у медзакладі.

При запальних процесах, які можуть розвиватися не тільки в суглобі, але і в прилеглих структурах, як правило, призначається комплексне лікування, що включає медикаментозну терапію, фізіопроцедури, включаючи масаж і спеціальну гімнастику. Досить ефективні сучасні методи лікування, зокрема, ударно – хвильова терапія. Запущені важкі запальні процеси іноді вимагають оперативного втручання або введення протизапальних лікарських засобів внутрішньосуглобовими способом.

Дуже часто, коли болить плечовий суглоб при піднятті руки, лікування включає знеболюючі препарати. Деякі недуги, особливо якщо хвороба вже в запущеній формі, практично не виліковні. Можна лише призупинити процес і полегшити на деякий час стан потерпілого, тим самим дещо підняти рівень якості його життя.

Ліки вводяться, як правило, різними шляхами. Якщо це ін’єкції, то введення може бути, як внутрішньом’язове, так і внутрішньовенне. Іноді використовується внутрішньосуглобове введення. Оральним спосіб відбувається прийом капсул і таблеток. Зовнішньо застосовуються мазі і гелі.

Призначаються препарати різних груп. Спочатку, як правило, застосовуються нестероїдні засоби, наприклад, Ібупрофен, Кетанов, Диклофенак, Індометацин, інші.

Важкі стани вимагають застосування більш серйозних фармакологічних засобів. Деякі недуги припускають використання стероїдних гормонів. Можуть призначатися Дексаметазон, Преднізолон, Гідрокортизон, інші.

Коли біль дуже сильна і зняти її препаратами попередніх груп не вдається, то можливе застосування лікзасобів з розряду наркотичних, а саме, Фентанілу, Промедолу, Омнопону, інших.

Виникають у правому плечі болі, іноді є болями відображеними, тобто вказують на патологічні процеси, що відбуваються зовсім в інших органах, зокрема, серці, легенях, хребті, інших. У таких випадках призначається відповідне лікування щодо того органу, де були виявлені порушення. Після адекватної терапії біль у правому плечі теж проходить.

Профілактика

Велике значення в профілактиці захворювань суглобів, у тому числі і плечового, є спосіб життя людини. Щоб зменшити ризик розвитку подібних патологій рекомендується підтримувати здорову, повноцінну рухову активність. Але занадто перевтомлювати суглоби, через непомерные6 фізичні навантаження, зайва вага, теж не варто.

Якщо носите сумку або рюкзак через плече, то обов’язково треба періодично міняти положення, рівномірно розподіляючи навантаження на обидва плечових суглоба. Необхідно стежити за поставою, тримати спину прямо. Спати треба на невеликій подушці або краще на пружному валу, підклавши його під голову.

Правильне раціональне харчування теж відіграє позитивну роль у попередженні патологій, які виникають у суглобах. Їжа повинна бути багатою вітамінами, мікроелементами. Не варто перевантажувати меню солоними стравами.

Щоб зберегти суглоби здоровими, треба подбати і про свій гардероб. В холодну погоду, звичайно ж виходити на вулицю рекомендується в теплому одязі. Переохолодження не тільки може закінчитися застудою, але і сприяти розвитку патологічних процесів у суглобах.

Щоб уникнути больової симптоматики, яка може виникнути в плечовому суглобі, слід своєчасно звертатися до фахівця-медика і починати застосовувати відповідні терапевтичні заходи стосовно захворювань, здатних спровокувати біль, зокрема серцево-судинних, простудних, інших.

Коли людина скаржиться на те, що у нього болить в лівій стороні грудної клітини, у нього можна запідозрити різні захворювання. Цей симптом може вказувати і на патології серцево-судинної системи, і на дисфункції кістково-суглобового апарату, і на хвороби дихальної системи або черевної порожнини.

Щоб розібратися, чому болить ліва сторона грудної клітки потрібно лікаря описати всі супроводжуючі даний симптом ознаки, щоб скласти повну клінічну картину. Тільки тоді фахівець зможе точно діагностувати захворювання і знайти його причину, щоб призначити терапію, що впливає безпосередньо на неї.

Природа даного синдрому

Коли болить ліва сторона під грудною кліткою лікар, перш за все, буде звертати увагу на стан таких систем і органів: серцево-судинна, кровоносна, кісткові тканини, центральна нервова система, головний мозок, органи очеревини.

Якщо пацієнт скаржиться на лівобічну біль у грудині як кардіолог буде перевіряти наявність таких захворювань:

• Атеросклероз або Тромбоз судинних просвітів (біль буде посилюватися під час стресових ситуацій і віддавати в ліву частину грудної клітини, в якості терапії призначається нітрогліцерин під язик для розширення судин).
• Інфаркт міокарда (біль при цьому відрізняється інтенсивністю і супроводжується страхом перед смертю, так само призначається нітрогліцерин і повний спокій).

Це коранорогенный вид серцево-судинних захворювань. А до некоронарогенным видів відносяться:

• Перикардит.
• Міокардит.
• Кардіоміопатія.
• Придбані серцеві вади (наприклад, пролапс мітрального клапана або аортальна недостатність).
• Гіпертонія.

До розладів центральної нервової системи з даним симптомом можуть ставитися: кардіологія, нейроциркуляторна дистонія, синдром психовегетативного характеру, синдром м’язово-фасціальний і міжреберна невралгія.

При неполадках в дихальній системі біль в лівій частині грудини може вказувати на пошкодження м’яких тканинах травматичного або запального характеру: плеврит, пневмоторакс, пухлинні утворення в легенях, легеневий туберкульоз, гнійний абсцес легеневий, крупозне запалення легенів, ехінококова кіста.

Кишкові захворювання так само можуть провокувати болючість в лівій стороні грудної клітини. До таких хвороб можуть ставитися ентероколіт, холецистит, патологічне звуження стравоходу, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, грижа. Як правило, ці болі носять характер сверблячих або ж обпалюючий. І посилення хворобливості безпосередньо пов’язано з пищепринятием.

Кісткові патології також викликають даний синдром. Але відрізняється болючість в лівій стороні грудина такими особливостями: початок завжди гостре, гірчичники і масаж знижують відчуття, чітко визначаються паравертебральні больові точки, простежується пряма зв’язок болю з положенням тіла, локалізація хворобливості постійна.

Взаємозв’язок характеру болю та її причини

Біль у лівій частині грудини, а вірніше її причини в медицині можуть класифікуватися в залежно від характерних її особливостей.

Так розрізняються болю: колючий, гострий, ріжучий і ниючий.

Колючий характер болю

Даний вид хворобливості характерний для наступних захворювань:

• Перикардит

Больовий синдром, що виникає в грудній клітці зліва, має різкий колючий характер супроводжує серцеву патологію – перикардит. Перикард або, як його ще називають, серцева сумка, відіграє особливу роль. Завдяки йому виконується певна фіксація належного стабільного стану серця, його розмірів, постійного наповнення серця кров’ю.

Руйнівні аутоімунні порушення, а також інфекції, присутні в організмі сприяють розвитку запальних процесів в навколосерцевої сумці, що призводить до нестабільності функціонування самого серця.

Больові відчуття дуже схожі на ознаки інфаркту. Але при перикардиті біль стає інтенсивніше, коли людина знаходиться в лежачому положенні і слабшає, коли він встає.

• Пневмоторакс

Коли при вдиху болить ліва сторона грудної клітини і має різкий біль колючий характер, то це може говорити про ще одному захворюванні – пневмотораксі. Патологія обумовлена порушенням цілісності плеври, яка є оболонкою легенів. Може виникати з-за травми грудної клітини, закритої або проникаючою. Під час затримки дихання інтенсивність болю може зменшуватися, а при вдиху-навпаки, підсилюватись. Супутньої симптоматикою є порушення дихання, запаморочення, слабкість.

Ріжучий характер болю

Ріжучий характер болю притаманний таких захворювань, як:

• Рефлюкс

Ріжуча біль, що виникає в лівій частині грудей може бути ознакою одного із захворювань шлунка, що зветься шлунково-стравохідним рефлюксом. Біль супроводжується ускладненим ковтанням, кислуватим присмаком у роті. Причина – запальні процеси в стравоході із-за проникнення в його порожнину шлункової кислоти.

Виникає патологія на тлі підвищеної кислотності, цукрового діабету, збоїв у функціонуванні всього тракту травлення. Часто причиною рефлюксу і, відповідно, появи ріжучої болі з лівого боку грудей є переїдання.

• Легенева емболія

Характерною ознакою небезпечної патології – легеневої емболії, коли утворюється в легеневій артерії тромб, є ріжуча біль в грудях, значно посилюється при вдыхательном русі. Поряд з болем виникають і такі ознаки, як брак кисню, прискорене дихання. Факторами ризику вважаються часті, тривалі авіаперельоти, автомобільні поїздки. Небезпечною, в цьому плані, є згубна звичка – тютюнопаління.

• Пневмонія

Ще однією причиною ріжучих болів, коли при кашлі болить ліва сторона грудної клітки або права, може бути пневмонія. Запальний процес в легенях виникає, як правило, на тлі поширення інфекції, вражаючи і оболонку легені. У цій частині знаходяться нервові закінчення з-за чого і виникає біль.

Будова грудної клітини передбачає переплетення нервових волокон, тому хвороблива симптоматика має відбитий характер і передається з ураженої легені в одну із сторін грудей, найчастіше в область навколо соска. Інтенсивність больового синдрому збільшується при вдиханні повітря і кашлевих рухах.

Гострий характер болю

Гострого типу біль в лівій частині грудини характерна для таких хвороб, як:

• Аневризма аорти

Місце локалізації больового синдрому при цьому дуже небезпечному стані, як правило, ліва частина грудини. Виникають і супутні симптоми, зокрема, оніміння кінцівок, потемніння в очах, утруднення дихання. Можлива навіть втрата свідомості, параліч. Якщо не зробити вчасно відповідні терапевтичні заходи не виключається летальний результат.

Тому при появі гострого болю і супутньої симптоматики слід негайно звертатися в медустанову.

• Плеврит

Це запалення плеври (легеневої оболонки) в результаті інфекційного течії в організмі. Під впливом виділяється субстанції відбувається подразнення нервових закінчень, і з’являється біль, що посилюється під час вдиху.

• Виразка шлунка і дванадцятипалої кишки

Зазвичай це захворювання є результатом нелеченого гастриту. І біль в області купи, зліва вважається першим і найбільш яскравим її проявом.

Ниючий характер болю

Цей вид болючого синдрому найбільш часто проявляється при міокардиті. Це захворювання являє собою запальний процес у серцевому м’язі. Відзначається при ньому також порушений ритм скорочень (аритмія), утруднене дихання і загальна слабкість організму. Без належної терапії міокардит переростає в кардіоміопатію.

Ниючий і одночасно здавлює відзначається болючість в лівій частині грудини на фоні стенокардії і інфаркту міокарда. Більш того, при цих захворюваннях і станах синдром поширюється і на ліву руку.

Профілактика лівосторонньої болі в грудині

Будь-яка біль, у тому числі і левостороння в області грудей набагато легше профилактируется, ніж згодом лікується.

Для профілактики такого болю дуже важливо вести здоровий спосіб життя, максимально уникати стресів і ситуацій, які змушують сильно переживати. Крім того, здорове харчування і помірна активність з невисокими фізичними навантаженнями будуть також сприяти попередженню болю в серці та інших органах і системах.

Зміст

• 1 Причини розвитку регургітації мітрального клапана
• 2 Симптоми патології
• 3 Мірі прогресування
• 4 Поєднання регургітації мітрального клапана
  • 4.1 З ущільненням стулок
  • 4.2 Дисфункція клапана з регургітацією
  • 4.3 Недостатність клапана з регургітацією
• 5 Методи діагностики
• 6 Лікування патології
• 7 Прогноз для хворих

При негерметичному змиканні стулок митрального клапана частина крові, що надійшла в лівий шлуночок, повертається у передсердя. Це явище називається регургітацією, вона викликає поступове потовщення стінок лівої половини серця і розширення камер. Клінічні ознаки – утруднене дихання, серцебиття, кашель з кров’янистої мокротою, набряки. Для лікування призначають медикаменти і операцію протезування або пластики клапана.

Причини розвитку регургітації мітрального клапана

Раптова поява зворотного потоку крові через мітральний клапан зустрічається при інфаркті серцевого м’яза, травмі грудної клітки або бактеріальному ендокардиті. У цих випадках відбувається розрив м’язів або сухожиль, якими фіксуються стулки, а також відрив частині клапанної пластинки. Ці стани є надзвичайно небезпечними для життя.

Поступовий розвиток регургітації буває з таких причин:

• запалення аутоімунної або інфекційної природи – ревматизм, склеродермія, червоний вовчак, синдром Леффлера (легенева еозинофілія з ендокардитом);
• кардіосклероз після інфаркту;
• анатомічні дефекти при порушенні розвитку сполучної тканини;
• розширення кільця клапана через збільшення порожнин серця;
• вроджена неповноцінність через отворів, розщеплення стулки або зміни форми типу парашута.

Рекомендуємо прочитати статтю про пролапсі мітрального клапана. З неї ви дізнаєтесь про причини виникнення патології та її види, симптоми пролапсу, методи діагностики і лікування.

А тут детальніше про аортальної регургітації.
Симптоми патології

Невелика регургітація не проявляється клінічно, так як міокард лівого шлуночка володіє достатньою силою для компенсації незначного збільшення обсягу. При зниженні скоротливої здатності лівої половини серця настає стадія субкомпенсації. У цей період у пацієнтів з’являються скарги на:

• утруднене дихання;
• швидку втомлюваність;
• прискорений пульс і серцебиття;
• біль в області серця;
• завзятий кашель з кров’янистої мокротою.

Після приєднання недостатності кровообігу у великому колі з’являються напади задухи, набряки гомілок, збільшується печінка, переповнюються вени шиї, накопичується рідина в черевній і плевральній порожнині. При здавленні поворотного нерва збільшеним передсердям або стовбуром пульмональной артерії голос стає хриплим або пропадає. Майже у половини хворих виникає мерехтіння передсердь.

Мірі прогресування

В залежності від обсягу регургитационной хвилі виділяють чотири ступеня патології:

• Перша – проявляється тільки систолічним шумом, ознаки порушення кровообігу і скарги відсутні. При Ехокг виявляють невелику розбіжність частин клапана.
• Друга – зворотний потік не перевищує 25% від усього викиду лівого шлуночка, міокард лівих відділів гіпертрофується, щоб компенсувати збільшений об’єм крові.
• Третя – занедбаність в ліве передсердя не більше 50%, починаються застійні зміни в легенях і недостатність обох шлуночків.
• Четверта – повернення крові досягає 90% обсягу викиду, серцева декомпенсація, важкі напади задухи, кровохаркання, може бути набряк легенів.

Поєднання регургітації мітрального клапана

Виникненню зворотного потоку крові в ліве передсердя відбувається при різних змінах мітрального клапана. Всі ці патологічні стани мають подібні клінічні прояви, але швидкість прогресування симптомів серцевої недостатності у них відрізняється.

З ущільненням стулок

При запальних процесах, атеросклеротичних змінах відбувається заміщення еластичної сполучної тканини на грубу рубцеву. Через порушення гормонального фону, наявності вогнищ руйнування в тканинах відкладаються солі кальцію. Це призводить до ущільнення стулок, деформації країв, що перешкоджає повному з’єднанню частин клапана при скороченні шлуночка.

Така патологія, як пролапс (випинання клапана в передсердя), пов’язана з втратою нормальної будови волокон колагену і еластину. Вона буває вродженою або набутою, виникає на тлі інфаркту або системних уражень сполучної тканини, ревматизму.

Наростання серцевої недостатності зазвичай визначається основним захворюванням, пролапс клапана може протікати безсимптомно тривалий період часу.
Дисфункція клапана з регургітацією

При частих рецидивах ревматизму клапанний апарат значно деформується – стулки зростаються, у них відзначаються фіброзні і склеротичні зміни, уражаються хорди і сосочкові м’язи. Поступово частини клапана товщають, їх краї закручуються. На тлі звуження отвори (мітрального стенозу) з’являється регургітація через приєднання недостатності клапана. Такий комбінований мітральний порок має несприятливі наслідки.

Недостатність клапана з регургітацією

Занедбаність крові в передсердя може відбуватися і при хорошому стані клапана. У таких випадках причиною регургітації буває збільшення діаметра кільця, до якого приєднані стулки. Відносна недостатність зустрічається при:

• запаленні та ішемії міокарда;
• тяжкому перебігу гіпертонічної хвороби;
• аортальному пороці;
• дилатаційної та гіпертрофічної кардіоміопатії.

Зазвичай ознаки недостатності кровообігу при цих захворюваннях прогресують досить швидко.

Дивіться на відео про пролапсі мітрального клапана, симптоми та лікування:

Методи діагностики

Для виявлення мітральної регургітації звертають увагу на дані лікарського обстеження:

• серцевий горб (через розширення і потовщення стінки лівого шлуночка);
• верхівковий поштовх посилений в 5 міжребер’ї;
• під реберним кутом визначається пульсація;
• межі серця розширені;
• перший тон на верхівці слабкий або відсутній, систолічний шум;
• другий тон акцентовано на легеневій артерії, розщеплений.

Дані інструментальної діагностики допомагають виявити такі відхилення:

• ФКГ – підтверджує зміна тонів і наявність шуму;
• ЕКГ – гіпертрофія лівих відділів, а потім і правого шлуночка;
• рентгенографія – збільшені дуги лівих відділів, трикутне серце, застійні явища в легенях;
• УЗД з допплерографією – головний метод для визначення ступеня регургітації, мітральної недостатності.

Якщо після цього комплексу досліджень не вдається підтвердити діагноз чи потрібно вибрати оптимальний вид хірургічного лікування, то можуть бути призначені зондування порожнин і контрастна вентрикулографія.

Лікування патології

При відсутності симптомів недостатності кровообігу мітральна регургітація не потребує специфічного лікування. У таких випадках потрібне динамічне спостереження за пацієнтом і терапія основного захворювання.

При переході хворого в стадію субкомпенсації призначають:

• інгібітори АПФ (Енап, Капотен);
• бета-блокатори (Беталок, Конкор, Карведилол);
• судинорозширювальні (Ізокет, Моночінкве);
• серцеві глікозиди (Строфантин, Дигоксин);
• сечогінні (Лазикс, Верошпірон);
• антикоагулянти (Варфарин, Синкумар);
• поліпшують обмінні процеси (Цитохром, Панангін).

При регургітації вище 20% розглядається питання про проведення операції на клапані.

Якщо у пацієнта немає відкладень кальцію на стулках, і вони мають нормальну рухливість, то операція може бути проведена із збереженням клапанного апарату – пластика, укорочення хорд, зміцнення фіброзного кільця. Показання до такого органозберігаючих методом:

• розрив стулки,
• пролапс,
• відносна недостатність,
• планування вагітності.

Пластичні операції рідко ускладнюються ендокардитом або тромбоемболією, але супроводжуються підвищеним ризиком рецидиву регургітації. Тому більшості пацієнтів показана заміна клапана на протез (механічний або біологічний).

Прогноз для хворих

Погіршення стану пацієнтів найчастіше відбувається при постійних ревматичних атак, а також на тлі ішемічної хвороби серця. Після появи регургітації десятирічна виживаність становить близько 60 відсотків. Операція протезування клапана покращує цей показник, але супроводжується ускладненнями:

• тромбоз,
• блокада провідних шляхів,
• інфекційний ендокардит,
• руйнування биопротезов.

Несприятливим вважається прогноз при розвитку важкої недостатності кровообігу, порушенні ритму, а також при гострому виникненні регургітації, так як в цьому випадку лівий шлуночок не справляється з раптовим переповненням, а в артеріальній мережі відзначається різке падіння тиску.

Рекомендуємо прочитати статтю про трикуспідального регургітації. З неї ви дізнаєтесь про причини розвитку патології, видах захворювання і ступенях прогресування, симптомів, діагностики, методи лікування у дітей та дорослих.

А тут детальніше про недостатність клапанів серця.

Мітральна регургітація з’являється при несмыкании або деформації стулок клапана. До неї можуть призвести ішемічні і запальні процеси, аутоімунні захворювання, травми. Клінічні прояви зворотного закидання пов’язані з прогресуванням лівошлуночкової, а потім і правошлуночкової недостатності.

Для визначення ступеня повернення крові в передсердя найбільш інформативно УЗД з доплерографією. Лікування в стадії субкомпенсації проводиться із застосуванням медикаментів, а в подальшому показана операція.

Зміст

• 1 Суть методу
• 2 Переваги застосування склеротерапії
• 3 Недоліки
• 4 Показання
• 5 Протипоказання
• 6 Як проходить лікування
• 7 Відновлення після
• 8 Можливі наслідки
• 9 Вартість процедури

Склеротерапія – малоінвазивний спосіб позбавлення від вузлів. Суть методу полягає у введенні в венозний просвіт спеціальних «склеюючих» речовин, які призводять до споювання стінок і занедбання венозних сплетень. Вважається одним з найбільш щадних способів позбавлення від делікатної проблеми.

Суть методу

Склеротерапія полягає у введенні хімічної речовини в основу гемороїдального вузла, яке потім викликає рубцювання тканини. Речовини-склерозанти представлені переважно розчином фенолу в мигдалевому маслі, алюмінієвої солі сірчаної кислоти, сечовини, дубильної кислоти. У клініках нерідко застосовується німецький препарат Этоксисклерол, а також Тромбовар, Фибровейн та інші.

Незалежно від виду обраного засобу лікар проводить процедуру однаково. Його мета – домогтися стійкого запального процесу в ураженій області, який завершується процесом рубцювання. Рубцеві процеси зморщується відня, ущільнюють її стінки і руйнують. Утворився шрам також зміцнює анальний прохід, що запобігає рецидиву і випадання вузлів.

Рекомендуємо прочитати статтю про лікування геморою при вагітності. З неї ви дізнаєтесь про причини появи геморою, його види, вплив вагітності на сайти, про те, коли треба відвідати лікаря, методи діагностики, лікування та профілактики патології.

А тут детальніше про тромбофлебіт гемороїдальних вен і вузлів заднього проходу.
Переваги застосування склеротерапії

Процедура склеротерапії геморою є більш помірним, ніж інші методи лікування:

• під час неї немає розрізів, небезпеки кровотечі або інфікування;
• час впливу істотно менше;
• процедура не вимагає госпіталізації та проводиться амбулаторно без анестезії;
• для зменшення хворобливих відчуттів достатньо після маніпуляції використовувати місцеві знеболюючі свічки;
• ефект лікування видно відразу;
• виконання такої процедури допоможе уникнути ризику хірургічної операції при геморої в майбутньому;
• її можна використовувати у літніх людей з великою кількістю супутніх захворювань.

Недоліки

Склеротерапія – ефективний метод лікування геморою, але може застосовувати тільки на ранніх стадіях, причому для лікування внутрішньої форми. В подальшому розширені і випадають вузли не зможуть ефективно склерозироваться.

Крім того, склеротерапія ніяк не впливає на причину захворювання. Тому при збереженні провокуючих факторів захворювання буде знову і знову рецидивувати.

Нарешті, цей метод не підходить для усунення зовнішньої форми захворювання, а також він буде неефективний на 4-й стадії хвороби.

Можливі побічні ефекти процедури:

• надмірне рубцювання і пігментації в області втручання;
• хворобливість в області процедури, що зберігається більше 1-го дня;
• кровотеча;
• тромбоз гемороїдальних вен;
• алергічна реакція або непереносимість склерозанту (це рідкісне явище).

Свідчення

Склеротерапія зазвичай використовується для лікування зовнішнього або внутрішнього геморою 1 — 2 ступеня, тобто на ранніх стадіях хвороби. Вона нерідко використовується як альтернатива лигированию гемороїдальних вузлів або як заміна медикаментозної терапії.

Також склеротерапія використовується для лікування кровоточивих вузлів. Це безпечна процедура для людей зі слабким здоров’ям, яким протипоказані хірургічні операції.

При 3-їй стадії геморою склеротерапія застосовується в якості підготовки до лигированию латексними кільцями або операції для попереднього зменшення і знекровлення вузлів.

Протипоказання

Склеротерапія не використовується:

• для лікування випадіння гемороїдальних вузлів;
• при супутньому проктиті, парапроктиті, анальних фістулах і свищах;
• при супутніх циститі, коліті, сигмоидите, ендометриті, кольпіті;
• при тріщинах заднього проходу.

Як проходить лікування

Перед маніпуляцією бажано за дві години зробити очисну клізму.

Зазвичай пацієнт вкладається на операційний стіл на бік або на спину з підібганими ногами, частини його тіла ховаються стерильним простирадлом. Проводиться огляд анальної області з допомогою аноскопу, що дозволяє визначити розміри і величину гемороїдальних вузлів.

Лікар-проктолог вводить склерозуючий препарат з допомогою шприца і дуже тонкої голки в основу гемороїдального судини, розташоване вище зубчастої лінії.

Під час проникнення голки через стінку вени пацієнт може відчувати легкий дискомфорт, порівнянний із звичайною внутрішньовенною ін’єкцією. Після завершення маніпуляції всі болючі відчуття швидко проходять.

Дивіться на відео про склерозировании внутрішніх вузлів:

Обсяг введеного розчину становить від 3 до 5 мл, сама процедура проводиться поступово, але досить швидко. Введення склерозанта займає 10 — 15 хвилин.

Знеболювання включає прийом знеболюючих препаратів (Парацетамолу). Аспірин, Нурофен і інші НПЗЗ краще не використовувати, щоб не виник ризик кровотечі.

Після операції лікар дасть докладні рекомендації по способу життя в найближчі дні.

За один прийом склерозується тільки одну посудину. При множинних розширених венах інтервал між введенням склерозанта повинен становити не менше 5 днів.
Відновлення після

Результати склеротерапії при геморої повністю проявляються через 7 — 10 днів. В цей час гемороїдальний вузол зменшується в розмірах і відпадає. Тривалість ефекту без додаткового лікування захворювання складає близько року. При необхідності потім процедура може бути повторена.

Протягом перших 2 тижнів після рекомендується дотримуватися деякі обмеження:

• не відвідувати лазні, сауни, не робити гарячих ванн;
• не переносити важкі предмети;
• уникати запорів;
• не їздити на велосипеді.

Враховуючи набряк після процедури, за один сеанс проводиться лікування не більше 3 вузлів. Тому при великих гемороїдальних скупченнях буде розумніше вдатися до латексному лигированию або лазерної геморроїдектомії. Кваліфікований проктолог завжди допоможе пацієнту вибрати правильний спосіб позбавлення від цієї делікатної проблеми.

Можливі наслідки

Лікар повинен попередити пацієнта про ймовірні наслідки втручання:

• кровотеча відразу після процедури – ознака порушення техніки втручання, це означає що відень було проколото голкою наскрізь; при цьому необхідно зупинити введення склерозанта і накласти пов’язку, що давить;
• відстрочене кровотеча може свідчити про неправильному підборі дозування препарату або про введення склерозанта не в основу посудини, а в слизову оболонку під ним;
• алергічні реакції: лущення шкіри, свербіж у ділянці ануса;
• тимчасове нетримання калу;
• простатит у чоловіків.

У випадку розвитку будь-якого з цих симптомів слід негайно проконсультуватися з лікарем, який здійснював процедуру.

Вартість процедури

У Москві середня вартість склеротерапії для лікування геморою становить 13 тисяч рублів без урахування консультації лікаря-проктолога. У Києві середня ціна такої процедури дорівнює 3200 грн.

Рекомендуємо прочитати статтю про хірургічному лікуванні геморою. З неї ви дізнаєтесь про методи проведення операцій та їх особливостях, підготовки до втручання, відновному періоді, а також про можливі наслідки лікування.

А тут детальніше про кріодеструкції геморою.

Склеротерапія – ефективний і безпечний метод лікування ранніх стадій геморою. Під час неї в просвіт ураженої вени вводять спеціальний препарат, що викликає рубцювання розширеного судини. Ефект від такої процедури зберігається протягом року.

Зміст

• 1 Як впливає Іван-чай на тиск – знижує або підвищує його?
• 2 Як приймати при високому тиску для зниження
• 3 Як пити при низькому тиску для підвищення
• 4 Протипоказання до Іван-чаю

Іван-чай – лікарська рослина, яка нормалізує артеріальний тиск. Якщо приймати його правильно, то можна або підвищити або знизити показники. У складі рослини присутні елементи, важливі для роботи серця і судин. Головне – навчитися правильно готувати з нього кошти.

Як впливає Іван-чай на тиск – знижує або підвищує його?

Іван-чай називають ще кипреем або копорским чаєм, використовують для приготування відварів і настойок листя, квіти і корінці – все залежить від того, яке завдання потрібно вирішити лікарським засобом. Офіційна медицина стверджує, що рослина позитивно впливає на стан здоров’я людини, незалежно від показників артеріального тиску:

• забезпечується повноцінне постачання крові киснем – знижується ризик розвитку гіпотонії;
• зміцнюються стінки судин, стають еластичними – проводиться противогипертонический ефект;
• нормалізується психоемоційний фон – роздратування, неврози, стреси стають менш агресивними або зовсім не турбують людину.

Якщо у людини незначні коливання артеріального тиску, які виникають під впливом подразнюючих факторів, то він може вживати звичайний відвар з рослини. Готується він, як чай: 1 чайна ложка висушеної і подрібненої сировини на 250 — 300 мл гарячої води, настояти протягом 5 хвилин.

Якщо ж у людини в анамнезі варто діагноз гіпотонія або гіпертонія, то потрібно готувати кошти точно за рекомендованим рецептами.

Рекомендуємо прочитати статтю про чаї від тиску. З неї ви дізнаєтесь про вплив чорного, зеленого та інших чаїв на артеріальний тиск, рекомендаціях по їх вживанню.

А тут детальніше про настоянки женьшеню при тиску.
Як приймати при високому тиску для зниження

При гіпертонії буде доречним приготувати збір з основою з висушених і подрібнених листя і квітів іван-чаю. Рецепт приготування настою:

Уживається настій по 2 чайної ложки двічі на день через 20 хвилин після їжі. Обов’язково в процесі прийому потрібно контролювати показники артеріального тиску, оскільки народні засоби можуть дати не зовсім неочікувану реакцію. Якщо гіпертонія залишається у незмінному вигляді, то збільшувати пропорції настою не можна, краще проконсультуватися з лікарем.

Замість соснових бруньок у засіб можна додавати свіжу або суху калину, траву пустирника або ягоди чорної смородини. Кількість додаткового інгредієнта на склянку окропу залишається незмінним.

Якщо на тлі високого артеріального тиску відзначаються напади стенокардії, то можна скористатися наступним рецептом:

• 5 чайних ложок пустирника;
• 3 чайні ложки квіток глоду;
• 2 чайні ложки коренів іван-чаю.

Змішати всі рослинна сировина, взяти 2 чайні ложки збору і залити їх склянкою окропу (250 — 300 мол). Для поліпшення смаку і посилення лікувального ефекту в готовий настій додають лимон і мед за смаком. Вживають засіб по 100 мл три рази на день після їжі.

Тривалість лікування будь-яким з настоїв становить 3 місяці. Протягом цього часу хворий повинен самостійно контролювати артеріальний тиск і при раптовому підвищенні відмінити терапію, звернутися за допомогою до лікаря.

Дивіться на відео про корисні властивості рослини Іван-чай:

Як пити при низькому тиску для підвищення

Підняти артеріальний тиск на потрібний рівень і утримати отриманий результат надовго можна за допомогою звичайного чаю з листя і квіток зніту. Готується він з 2 столових ложок рослинної сировини і 400 мл гарячої води, настоюється 20 — 30 хвилин. Вживається чай по 1 склянці двічі на день за 20 хвилин до їжі.

Щоб настій рослини надав потрібний ефект, необхідно дотримуватися рекомендацій фахівців:

• не можна заливати рослинну сировину окропом – всі його корисні властивості щодо нормалізації зниженого тиску зникнуть;
• у вже готовий чай можна додати 1 чайну ложку меду або цукру;
• не можна в настій додати вершкове масло, сіль і молоко – з цими інгредієнтами готується калмицький чай, він смачний, але не впливає на артеріальний тиск.

Тривалість фітотерапії – 30 днів, під час яких потрібно контролювати показники. Через місяць робиться перерва в прийомі настою з іван-чаю на 10 — 15 днів, після яких можна пройти ще один курс лікування.

Протипоказання до Іван-чаю

Іван-чай можна вживати навіть під час вагітності та годування дитини груддю. Взагалі якихось строгих протипоказань до застосування цього рослини для нормалізації артеріального тиску немає.

Але хворим з проблемами в роботі нирок і сечовидільної системи потрібно попередньо отримати дозвіл на проведення курсу фітотерапії від уролога. Пов’язано це з тим, що кипрей має сечогінні властивості, тому в ході лікування може погіршити загальний стан людини, а при наявності каменів у нирках – розпочатися їх активний рух.

Єдине протипоказання до прийому настоїв з іван-чаю – алергія на рослини.

Якщо належить вживання засобу вперше, то потрібно провести елементарний аллерготест. Людина вживає 100 мл напою протягом 1 — 2 годин спостерігає за своїм станом. Відсутність шкірних висипань, розлади кишечника, свербежу, набряку гортані та особи – показник того, що можна проводити повний терапевтичний курс.

Рекомендуємо прочитати статтю про травах від підвищеного тиску. З неї ви дізнаєтесь про рослини, сприяють зниженню артеріального тиску, корисних рецепти та рекомендації по застосуванню.

А тут детальніше про вплив м’яти на тиск.

Підвищений або знижений тиск можна коригувати і без лікарських препаратів, досить буде регулярно проводити курси терапії настоями іван-чаю. Але розраховувати на позитивний результат можна буде тільки після дозволу на подібне лікування від лікаря.

Зміст

• 1 Корисні властивості
• 2 Як впливає на артеріальний тиск – знижує або підвищує його?
• 3 Як пити при гіпертонії
• 4 Протипоказання
• 5 Як приготувати журавлину

Журавлина добре відома як народний засіб проти застуди, захворювань дихальних шляхів. Ягоди використовуються і як ефективний метод підвищення імунітету. Але журавлина може використовуватися і при захворюваннях серця, судинної системи, оскільки здатна коригувати артеріальний тиск.

Корисні властивості

Журавлина в своєму складі містить:

• вітаміни С, К1, групи В і РР;
• флавоноїди;
• органічні кислоти – щавлеву, хінну, хлорогенову, олеандровую, лимонну, бурштинову, яблучну;
• калій і катехін;
• магній і залізо;
• молібден і йод;
• цинк і срібло;
• мідь і антоціани.

Такий багатий склад обумовлює і корисні властивості ягоди:

• зміцнює і підвищує імунітет;
• попереджує спазми судин;
• підвищує еластичність і пружність судинних стінок;
• нормалізує частоту серцебиття;
• зупиняє розвиток злоякісних новоутворень;
• допомагає боротися із запальними процесами в тканинах органів – корисна при пієлонефриті, простатиті, циститі.

Журавлина – єдина ягода, володіє сечогінною властивістю, але здатна зберегти в організмі рівень кальцію і магнію з одночасним виведенням зайвої рідини.

Рекомендуємо прочитати статтю про ягодах від тиску. З неї ви дізнаєтесь про ягодах, знижувальних і підвищують показники артеріального тиску, рекомендованих для вживання ягодах і рецепти з ними.

А тут детальніше про глоді для серця.
Як впливає на артеріальний тиск – знижує або підвищує його?

Суперечки про те, як саме ягоди коригують показання артеріального тиску, ведуться давно. Але тільки нещодавно були проведені експерименти на людях, які дозволили зробити конкретні висновки.

Суть досліджень зводилася до вживання журавлини в різних видах групою людей з діагностованою гіпертонією (підвищений артеріальний тиск). Паралельно була підібрана друга група досліджуваних, у яких був той самий діагноз, але їм були призначені стандартні лікарські препарати для лікування захворювання.

Результатом експерименту стали наступні висновки:

• в обох групах у людей відбувалося зниження артеріального тиску;
• ті, хто вживав сік зі свіжих ягід журавлини, змогли позбутися від атеросклеротичних бляшок – було доведено очищаючу дію напою на судини;
• у групі, де ліками вважалася журавлина, у половини пацієнтів сталася ремісія гіпертонії, їм скасували терапію.

Застосування журавлини дозволяє позбутися від атеросклеротичних бляшок

Таким чином, висновки щодо того, як впливає журавлина на тиск – підвищує або знижує, були зроблені абсолютно точні. Офіційна медицина впевнена, що регулярний і грамотний прийом ягід у свіжому вигляді і після кулінарної обробки сприяє зниженню артеріального тиску.

Як пити при гіпертонії

Найпростіше – вживати ягоди журавлини в свіжому вигляді щодня. Рекомендується з’їдати буквально 5 — 10 ягідок, їх можна додавати в салати з овочів або фруктів. Можна приготувати морс з журавлини або компот, але потрібно пам’ятати, що занадто довга термічна обробка продукту позбавляє його корисних властивостей.

Дивіться на відео про застосування журавлини в якості лікарського засобу:

Варто знати правила вживання журавлини при гіпертонії:

• перш ніж починати лікування підвищеного тиску журавлиною, потрібно пройти обстеження і отримати на це дозвіл лікаря;
• в ході журавлиною терапії хворий повинен щоденно контролювати показники артеріального тиску і вести «Щоденник спостережень», це допоможе лікарю зробити висновки про доцільність проведення такого лікування;
• журавлина виробляє легкий сечогінний ефект, і якщо в анамнезі хворого є сечокам’яна хвороба, то терапія ягодою повинна бути узгоджена з урологом.

Артеріальний тиск вдало коригується журавлиною тільки при незначних коливаннях – гіпертонія 1 — 2 стадії розвитку.

Але в будь-якому випадку у хворого є ризик розвитку гіпертонічного кризу. Тому при різкому стрибку тиску, погіршення самопочуття, потрібно негайно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою і скористатися специфічними лікарськими препаратами.

Протипоказання

Єдиними протипоказаннями до вживання журавлини є:

• гіпотонія – знижений артеріальний тиск;
• алергія на ягоди.

Не рекомендується вживати ягоди і кошти з них при нестійких показниках тиску – наприклад, якщо воно то піднімається, то стає виражено зниженим без прийому будь-яких лікарських препаратів. У цьому разі вживання журавлини має строго контролюватися вимірюванням показників.

Хворому варто пам’ятати, що різке зниження призводить до гіпотонічним кризу, значного погіршення самопочуття, що в більшості випадків закінчується госпіталізацією.
Як приготувати журавлину

В якості засобу для зниження артеріального тиску журавлину можна вживати не тільки в свіжому вигляді. Лікарі схвалюють такі рецепти:

• • Журавлина + мед. Ягоди попередньо перетирають в ступці або через сито, потім до них додають мед, не виливаючи сік, що утворився, і все перемішують. Кількість інгредієнтів: на склянку ягоди ½ склянки бджолиного продукту.

Вживають засіб по 1 столовій ложці три рази в день перед їжею. Тривалість терапії – 30 днів, потім потрібно пройти контрольне обстеження у лікаря і отримати рекомендації щодо доцільності продовження лікування.

• • Морс з ягід. 400 г журавлини потрібно розім’яти виделкою і залити склянкою гарячої води, перемішати і додати чайну ложку меду. Напій проціджують, отримане кількість вживається протягом дня рівними частинами, але не залпом. Не можна для приготування морсу використовувати окріп – під його впливом склад ягоди зміниться, її корисні властивості загубляться.

Тривалість лікування – 40 — 60 днів, протягом яких потрібно контролювати показники артеріального тиску.

• Паста з журавлини. Треба взяти 2 столові ложки ягід і розтерти в кашку, додавши 3 столові ложки цукрової пудри або цукру-піску. Отриману пасту зберігають у холодильнику, вживають по 1 столовій ложці 2 — 3 рази на день за 15 — 20 хвилин до їжі. Дуже корисно це засіб в період міжсезоння, коли атмосферний тиск непостійне, гіпертонія загострюється. Тривалість терапії – 1 місяць з подальшою консультацією у лікуючого кардіолога.

Рекомендуємо прочитати статтю про чорноплідної горобині від тиску. З неї ви дізнаєтеся про лікувальні властивості рослини, його вплив на артеріальний тиск, рецепти для домашнього приготування.

А тут детальніше про травах від підвищеного тиску.

Журавлина може використовуватися і в якості профілактичного засобу, наприклад, якщо у людини є схильність до підвищення артеріального тиску або в анамнезі присутній стенокардія. Досить скористатися свіжими ягодами або солодкими напоями пастами, щоб знизити ризик розвитку гіпертонії до мінімуму.

Журавлина буде дуже корисна навіть у тому випадку, якщо у пацієнта настала медикаментозна ремісія гіпертонії. Регулярне курсове її вживання стане відмінною профілактикою загострення захворювання. Але попередня консультація у лікаря обов’язково потрібна.

Зміст

• 1 Що означає антиангинальная терапія
• 2 Проведення терапії
• 3 Лікування різних форм ішемії міокарда
  • 3.1 Принцметала, варіантна
  • 3.2 Напруги, стабільна
  • 3.3 Спокою, нестабільна
• 4 Особливості першої лінії
  • 4.1 Бета-блокатори
  • 4.2 Антагоністи кальцію
  • 4.3 Нітрати
  • 4.4 Триметазидин
• 5 Критерії ефективності антиангінальної терапії
• 6 Корисне відео

Для лікування болю в серці, що виникає при недостатньому живленні міокарда, застосовують антиангинальную терапію. У неї входять бета-блокатори, антагоністи кальцію та нітрати. Вони складають першу лінію лікування стенокардії і, разом з препаратом, що поліпшують обмін у міокарді (триметазидин), використовуються для поліпшення якості життя хворих.

Що означає антиангинальная терапія

Антиангінальними названі препарати з-за латинського назви болі в серці. Angina pectoris дослівно означає «грудна жаба», саме так назвав стенокардію лікар, який першим описав напад ядухи з гнітючої болем у грудях. Ця група медикаментів попереджає напади, покращує переносимість фізичних навантажень при ішемії міокарда.

При виборі лікарського засобу лікарі орієнтуються на рекомендовану послідовність призначення препаратів. Це пов’язано з тим, що в даний час доведена найбільша ефективність в попередженні інфаркту міокарда і смерті від коронарної недостатності для медикаментів так званої першої лінії. До них відносяться наступні лікарські засоби:

• підвищують доставку кисню до міокарду – нітрати короткої, помірного і продовженого дії;
• знижують потребу в кисні – бета-блокатори і антагоністи кальцію;
• кардиопротекторы для захисту від дії ішемії – триметазидин.

Їх використовують в першу чергу, комбінують між собою, а при недостатній ефективності, або протипоказання розвитку стійкості переходять на засоби другої лінії. Для поліпшення прогнозу життя хворим стенокардією також показано антиагреганти (розріджують кров) і гіполіпідемічні препарати, що знижують вміст холестерину.

Рекомендуємо прочитати статтю про стенокардії напруги. З неї ви дізнаєтесь про діагностиці стану, лікуванні, а також про те, скільки часу займе лікування, про життя після лікарні.

А тут детальніше про блокатори кальцієвих каналів.
Проведення терапії

До основним принципам призначення антиангінальних медикаментів відносяться:

• тривалий курс;
• безперервність лікування;
• оцінка ефективності – ЕКГ з навантажувальними пробами і добовим моніторуванням за Холтером;
• терапія одним препаратом у максимально ефективній дозі;
• застосування засобів з урахуванням функціонального класу стенокардії і супутніх хвороб;
• повне обстеження для виявлення протипоказань та обліку ризику побічних дій;
• своєчасне виявлення стійкості до терапії, зміна препарату, чергування ліків з різних груп;
• можливість заміни на менш дорогі аналоги для малозабезпечених хворих.

Лікування різних форм ішемії міокарда

Стенокардія має кілька варіантів клінічного перебігу. Вони відрізняються механізмами розвитку, терапія проводиться з урахуванням визначення головного чинника виникнення болю в серці.

Принцметала, варіантна

З’являється при спазмі коронарних судин, нею частіше хворіють люди середнього віку, у яких немає виражених проявів атеросклерозу. Для терапії потрібні блокатори повільних кальцієвих каналів і нітрати. Бета-блокатори, особливо неселективні, протипоказані. Це пов’язано з тим, що всі препарати цієї групи мають коронаросуживающим дією.

Пояснити такий ефект можна наявністю в міокарді бета-2 рецепторів до адреналіну. При їх блокаді виникає підвищення тонусу вінцевих артерій.

Напруги, стабільна

Найпоширеніший варіант ішемічної хвороби. Виникає в літньому віці на тлі атеросклерозу. Напади болю пов’язані з фізичним і емоційним навантаженням, так як в цей час підвищується необхідність у додатковому надходженні кисню в міокард. Через закупорки коронарних артерій відкладеннями холестерину збільшення кровопостачання не відбувається, що і призводить до нападу загрудинного болю.

Для таких пацієнтів потрібні препарати, що знижують потребу в кисні. Найбільш виражено подібна дія у бета-блокаторів. У цьому випадку те, що вони можуть ускладнювати вінцевий кровотік, є перевагою – при зменшенні просвіту нормальних артерій більше крові проходить по звуженим сегментами.

А медикаменти, які розслаблюють артеріальні стінки, найчастіше надають протилежний ефект – кров перерозподіляється у здорові ділянки серця, погіршуючи стан ішемізованих. Це називається синдромом обкрадання.

Закупорка коронарних судин
Спокою, нестабільна

Має тяжкий перебіг, розглядається як передінфарктний стан. Найчастіше при цій формі стенокардії в просвіті коронарної артерії є тромб. Він не повністю поки що перекриває рух крові, але може зміцнюватися фибриновыми нитками, викликаючи повну закупорку – інфаркт міокарда.

Для лікування потрібно обов’язково використовувати Аспірин і/або Клопідогрель, прямі (Фраксипарин, Клексан), а потім непрямі антикоагулянти (Варфарин) при підвищеної згортання активності крові.

Особливості першої лінії

Антиангинальная терапія при стенокардії проводиться трьома основними групами препаратів – бета-блокатори, антагоністи кальцію та нітрати. В першу лінію також входить засіб метаболічної дії – триметазидин.

Бета-блокатори

З них треба починати лікування стенокардії напруги. Антиангінальний ефект пояснюється наявністю таких властивостей:

• зниження частоти скорочень серця;
• зменшення навантаження на міокард через зниження периферичного опору судин;
• гіпотензивний ефект;
• подовження діастоли (поліпшується харчування зон ішемії);
• потреба в припливі кисню при навантаженнях стає нижче.

Бета-блокатори можуть бути неселективними (Анаприлін, Соталол) і кардиоселективными (вибіркової дії). Останні рідше викликають побічні ефекти, їх набагато частіше призначають при стенокардії. До найбільш популярним селективних препаратів належать:

Основна речовина
Назва препаратів

Метопролол
Беталок, Эгилок і Корвитол;

Атенолол
Атенол, Атенобене, Тенолол;

Бісопролол
Конкор, Коронал;

Небіволол
Небилет, Небилонг.

Лікування вважається результативним, якщо в спокої частота пульсу нижче 60, а при навантаженні менше 110 ударів за хвилину. Крім безпосереднього знеболюючої дії, бета-блокатори зменшують ризик раптової коронарної смерті та інфаркту (первинного і повторного).

Негативні наслідки застосування:

• брадикардія;
• зниження кровотоку в нижніх кінцівках;
• ослаблення потенції;
• погіршення перебігу бронхіальної астми та обструктивних хвороб легенів;
• виражена слабкість.

Антагоністи кальцію

Їх ділять на дві підгрупи – з переважним впливом на серце (Верапаміл, Изоптин, Диакордин) і на судини (Амлодипін, Коринфар, Лаципил, Леркамен). Хоча у них різний механізм дії, але для лікування ішемії міокарда можуть використовуватися всі препарати.

При цьому обов’язково треба вибирати пролонговані форми, які приймають один раз на день. «Сердечні» блокатори кальцієвих каналів приймають самостійно, а «судинні» можна пити разом з бета-блокаторами або замість них.

Побічними реакціями антагоністів кальцію бувають:

• набряклість гомілок;
• надмірне уповільнення пульсу;
• запор;
• почервоніння шкіри.

Нітрати

Застосовують три діючих речовини – нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат і мононітрат. Їх також поділяють за тривалістю ефекту – короткі, помірно продовжені і довгої дії. В залежності від функціонального класу (ФК) стенокардії призначають:

Функціональні класи
Лікування

Перший ФК
Нітрогліцерин у таблетках, аерозолі, капсули за 10 хвилин до фізичної або передбачуваної емоційного навантаження. Також можна використовувати спрей Ізокет, Кардікет, Ізо-мік.

Другий ФК
На додаток до перерахованих лікарських форм застосовують помірно розширені нітрати – Нітросорбід, Моночінкве, Эфокс 20, Моносан в звичайних таблеток.

Третій ФК
Показано медикаменти з тривалою дією – Кардікет ретард, Олікард ретард, Ніт-рет. Вночі повинен бути перерва для запобігання розвитку стійкості до нітратів.

Четвертий ФК
Потрібні тільки подовжені форми, поєднують їх з бета-блокаторами.

Застосування нітратів супроводжується головним болем, падінням артеріального тиску, припливами жару та рефлекторним підвищенням активності симпатичного відділу вегетативної системи. Виникає серцебиття може викликати напад стенокардії. При непереносимості нітратів або розвитку стійкості до цієї групи препаратів пацієнтів переводять на Сиднофарм, у якого подібні фармакологічні ефекти, але інша хімічна структура.

Триметазидин

Є поки що єдиним медикаментом, для якого доведено властивість поліпшення обміну в серцевому м’язі на тлі ішемії. Він сприяє використанню глюкози для отримання енергії (як у нормі) і уповільнює виникає при нестачі притоку крові окислення жирних кислот.

Його призначають при слабкому ефекті основних засобів першої лінії або їх непереносимості. Може погіршити перебіг хвороби Паркінсона і ниркової недостатності. Препарати, що містять триметазидин:

• Предуктал,
• Предизин,
• Депренорм,
• Ангиозил ретард.

Критерії ефективності антиангінальної терапії

Терапія медикаментами при стенокардії вважається успішною, якщо вдалося напади стенокардії зробити рідкісними, знизити функціональний клас стенокардії, а в ідеалі перевести хворого у перший ФК. Лікування при цьому не повинно супроводжуватися вираженими побічними ефектами, тобто пацієнт повинен мати можливість підтримувати хорошу якість життя.

Для підтвердження клінічної ефективності проводиться дослідження ЕКГ з навантаженням і моніторуванням, аналізи крові, УЗД.

На результативність консервативної терапії великий вплив роблять фактори ризику – куріння, ожиріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низька фізична активність, харчування з надлишком тваринних жирів і цукру. Саме вони найчастіше є причиною слабкої дії медикаментів. Якщо на тлі нормального способу життя не вдається знизити число нападів болю в серці, то показано оперативне лікування.

Рекомендуємо прочитати статтю про задишки при стенокардії. З неї ви дізнаєтесь про причини появи та діагностиці патології, а також про лікування стенокардії напруги.

А тут детальніше про Нітрогліцерині при стенокардії.

Для лікування стенокардії застосовують антиангінальні препарати. Вони знижують потребу міокарда в кисні, активізують коронарний кровотік і покращують обмінні процеси в серцевому м’язі. Препарати першої лінії використовуються при всіх варіантах стенокардії, але їх призначаєте повинно бути диференційованим.

Основними групами медикаментів вважають бета-блокатори, антагоністи кальцію, нітрати і триметазидин. Успішність терапії оцінюють за самопочуттям хворого і даних, отриманих при ЕКГ-обстеженні.

Корисне відео

Дивіться на відео про новий досвід в антиангінальної терапії:

Зміст

• 1 Відновлення в домашніх умовах
• 2 Реабілітація при ішемічному та геморагічному інсульті
• 3 Кінезітерапія
• 4 Масаж
• 5 Аплікації озокериту і парафіну
• 6 Апаратна фізіотерапія будинку
  • 6.1 Дарсонвалізація
  • 6.2 Магнітотерапія
  • 6.3 Микровибрация
• 7 Корисне відео

Основними наслідками перенесеного інсульту буває порушення рухів у кінцівках та розлади чутливості. Фізіотерапевтичні методи є основою реабілітації пацієнтів, без них медикаментозна терапія марна. В домашніх умовах можна використовувати масаж і кінезітерапію, аплікації озокериту, дарсонвалізацію і магнітотерапію, мікровібрацію.

Відновлення в домашніх умовах

Реабілітаційні заходи після інсульту проводять з перших днів хвороби, як правило, у стаціонарних умовах. Пацієнту призначають масаж, зміну положення тіла, пасивну гімнастику, показано також і дихальні вправи.

Після виписки додому починається ранній відновний період, який продовжується до півроку. Цей час вважають найпродуктивнішим щодо відновлення втрачених функцій. Оптимальним варіантом є продовження терапії в спеціалізованих центрах.

Реабілітація в стаціонарі

Певного прогресу можна досягти і в домашніх умовах. Головне правило проведення занять – систематичність. Навантаження повинні бути посильними, але строго щоденними, так як потрібна постійна навантаження для формування нових нейрональних зв’язків між тілом і головним мозком.

Важлива умова лікування – це позитивний настрій і родичів пацієнта, які будуть допомагати в реабілітації. В деяких випадках потрібна консультація психолога для того, щоб вселити хворому віру в одужання, подолати апатію.

Основні принципи домашнього відновлення:

• зниження м’язового тонусу при спастичності, профілактика контрактури (масажні рухи повинні бути легкими, розслаблюючі вправи – плавними);
• покращення кровообігу в уражених кінцівках до початку гімнастики – досягається масажем, тепловим лікуванням (грілки, аплікації озокериту, водні процедури);
• всі тренування повинні включати спочатку легкі рухи для розминки, а потім все більш складні з збільшенням числа повторень;
• шкідливо для відновлення як перенапруження, так і недостатня навантаження;
• тривалість занять складає 40 хвилин, вони проводяться 2 або 3 рази в день, з них на підготовчий етап (розігрів або масаж) відводиться 15 хвилин;
• до початку лікування в домашніх умовах повинна бути в обов’язковому порядку проведена консультація невропатолога і кардіолога, виключені такі патології, як гостра ішемія міокарда, тяжка аритмія, тромбоз вен.

Рекомендуємо прочитати про інсульті спинного мозку. Ви дізнаєтеся про причини інсульту спинного мозку, симптоми розвитку та класифікації, а також про діагностиці та лікуванні інсульту спинного мозку.

А тут детальніше про відновлення після ішемічного інсульту.
Реабілітація при ішемічному та геморагічному інсульті

Ступінь неврологічних порушень при будь-якому вигляді інсульту залежить від його локалізації, розмірів вогнища руйнування тканини, а також наявності у пацієнта захворювань і його вікової категорії. В цілому, геморагічний інсульт переноситься важче, його наслідки більш глибокі, а відновлення відбувається частково. Особливо несприятливий прогноз відзначається при тривалому знаходженні в коматозному стані.

Відмінності в проведенні реабілітації головним чином стосуються ступеня навантажень і часу, з якого приступають до занять. Після гострої ішемії головного мозку строгий постільний режим може тривати близько тижня, а при крововиливі він триває не менше 15 днів. Якщо до інсульту призвела аневризма судини, і гематома локалізована в субарахноїдальному просторі, то протягом 1 — 1,5 місяців протипоказані активні вправи.

При задовільному стані пацієнта, відсутності ознак набряку мозку або рецидиву хвороби до початку тренувань можна приступити вже з п’ятого дня при ішемічній формі і через тиждень – при геморагічному інсульті.

Кінезітерапія

Лікування рухом відноситься до пріоритетного напрямку фізіотерапії після інсульту. Його застосовують у вигляді:

• терапевтичної зміни положення (м’язи тренуються під дією ваги тіла);
• активних рухів здоровою рукою і ногою;
• пасивних дій пошкодженими кінцівками з переходом на активні (з чиєюсь допомогою або полегшені);
• вправ на м’язове розслаблення.

Кінезітерапія

Заняття не проводяться при високому артеріальному тиску (вище 160/90 мм рт. ст.), гострих запаленнях, тяжкою формою порушення ритму або недостатності серцевої діяльності. Починати розробку потрібно після прогріву м’язів. Для цього можна застосувати легке розтирання і погладжування однієї зони, провести вправи, а потім перейти до наступної.

Алгоритм побудови занять:

• плавні рухи плечовим суглобом;
• повільні згинання-розгинання і обертання в області ліктя;
• круги, згинання кисті, руху стиснення-розтиснення всіма пальцями відразу і по черзі;
• опрацювання кульшового і колінного суглоба;
• обертання і згинання стопи і пальців.

Руху послідовно охоплюють усі без винятку суглоби рук і ніг, проводяться вони в усіх можливих напрямках. Кожна дія повторюється 10 разів. Під час виконання вправи треба спокійно, повільно дихати, розтягуючи видихи. Болю в період тренування не повинно бути, так як це призводить до ще більшого спазму м’язів.

Спочатку заняття проходять в положенні лежачи, у міру відновлення рухової активності хворому дозволяється сидіти на ліжку, потім опускати ноги, при істотному прогресі гімнастика проводиться в положенні стоячи. Поруч обов’язково повинен знаходитися близька людина протягом всієї розробки кінцівок для того, щоб вчасно помітити зміну стану пацієнта.

Масаж

При відсутності ускладнень хворим з ішемічним інсультом можна робити масаж з 4 дня, а при крововиливі в головний мозок – після першого тижня. Хворий лежить на здоровому боці або на спині.

Перші сеанси тривають десять хвилин, потім їх можна продовжити до двадцяти. На уражених м’язах з гіпертонусом можна використовувати тільки погладжування повільними безперервними рухами. Ті м’язи, які є антагоністами (знаходяться з протилежного боку від спастичних), опрацьовують такими прийомами:

• погладжування – поверхневе і глибоке, безперервне і переривчасте, щипцеподібне;
• розтирання – слабке, в поздовжньому, поперечному напрямку і по спіралі;
• розминання – легке, щипцеподібне.

На один курс потрібно від 30 до 50 сеансів, а потім через місяць їх можна повторити, але вже в меншій кількості (10 — 15).

Дивіться на відео про проведення масажу в період реабілітації після інсульту:

Аплікації озокериту і парафіну

Озокерит має виражені знеболюючі, протизапальні властивості. При наслідки інсультів також важливо, що цей гірський віск може значно розслабити спазмовані м’язи і прискорити кровообіг у тканинах. При цьому посилюється приплив артеріальної крові під дією тепла, так і відтік – при застиганні озокериту він має пресорну дію, прискорюючи рух венозної крові і лімфи.

Часто для лікування застосовують суміш рівних частин озокериту і парафіну.

Отриманий склад може використовуватися багаторазово для процедур, але кожен раз рекомендується додати чверть кількості новими компонентами. Для лікування пацієнтів наносять розплавлену суміш на шкіру пензлем з наступним укутуванням плівкою і рушником.

Склад розігрівається на водяній бані до температури не вище 50 градусів. Її потрібно завжди вимірювати тільки термометром. Так як чутливість шкіри у хворих порушена, то вони можуть не відчути дотик занадто гарячого озокериту і отримати сильні опіки.

Озокерит аплікації

Процедури проводяться через день. Найчастіше призначають «шкарпетки», «рукавички» або аплікації на суглоби рук або ніг. Також теплові впливи показані перед лікувальною фізкультурою для зняття м’язового спазму локально на область ущільненої м’язи. Застосування цієї методики протипоказано при геморагічному інсульті, а також за наявності:

• злоякісних або доброякісних новоутворень;
• захворювань внутрішніх органів у стадії загострення;
• декомпенсованого цукрового діабету з периферичної нейропатією і ангіопатією;
• гломерулонефриту;
• облітеруючого атеросклерозу периферичних артерій;
• тяжкої серцевої недостатності;
• неконтрольованої артеріальної гіпертензії.

Лікування озокеритом і парафіном в обов’язковому порядку повинно бути узгоджене з лікарем. Самостійно застосовувати його не рекомендується при будь-яких захворюваннях, а особливо після інсульту.
Апаратна фізіотерапія будинку

У магазинах медичної техніки та аптеках можна придбати безліч компактних приладів, які можуть знадобитися для відновлення пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу. Вони мають прості правила використання, проходять клінічну апробацію і при грамотному проведенні процедур складають гідну альтернативу кабінету фізіотерапії.

При покупці необхідно бути впевненим у тому, що виріб має необхідну супровідну документацію і пройшло перевірку, тому краще не користуватися неперевіреними торговими точками. Будь-яка з процедур призначається виключно фізіотерапевтом-реабілітологом після консультації невропатолога і кардіолога.

Дарсонвалізація

Апарат Дарсонваль Корона має декілька насадок-електродів, через які проходить високочастотний змінний струм. При зіткненні з тілом або проведенні над шкірою на невеликій відстані виникають іскри, що супроводжуються характерним потріскуванням. Процедури володіють такими ефектами:

• активізують кровообіг;
• прискорюють доставку кисню до уражених тканин;
• стимулюють відтік крові, імунні процеси;
• мають виражену знеболюючу дію;
• нормалізують тонус судин;
• покращують сон.

Дарсонваль на кінцівки

Після інсульту дарсонвалізація здатна прискорити відновлення порушених нейронних зв’язків, покращити рухову функцію кінцівок, реологічні властивості крові. Тривалість впливу на одну анатомічну зону (комір, кінцівку, волосиста частина голови) не повинна перевищувати 3 хвилин.

Протипоказана пацієнтам з миготливою аритмією, серця, тяжкою формою гіпертонії, гострому періоді захворювань або при вираженій декомпенсації стану, інфекціях.

Магнітотерапія

Ефективна при наявності спазму м’язових волокон і судорожному синдромі. Вважається однією з найбільш м’яких процедур, не надають побічних ефектів. Може бути використана для лікування пацієнтів із супутніми захворюваннями серця і судин. Чинить гіпотензивну та протинабрякову дію, прискорює відновлення клітин головного мозку, має протизапальну та антикоагулянтною ефектом.

Не застосовується в гострому періоді інсульту, при схильності до падіння артеріального тиску і кровотеч, її не рекомендується призначати при імплантованих электрокардиостимуляторах.

Магнітотерапія після інсульту
Микровибрация

Лікувальну дію надають звукові коливання з частотою від 20 до 20 тисяч Герц. Вібраційна терапія апаратом Вітафон показана для:

• активізації кровообігу і мікроциркуляції;
• стимуляції руху лімфи;
• регуляції м’язового і судинного тонусу;
• поліпшення обмінних процесів в головному мозку, так і в уражених кінцівках;
• регулювання тиску та імунної відповіді організму;
• прискорення нервово-м’язової провідності.

Не призначається при вібраційній хворобі і синдромі Рейно, новоутвореннях, флебітах, в місцях порушення цілісності шкірного покриву (у тому числі пролежнях), лихоманці.

Рекомендуємо прочитати про наслідки ішемічного інсульту головного мозку. Ви дізнаєтеся про те, що буде, якщо уражена права сторона, ліва сторона, а також про симптоми, якщо був інсульт стовбура головного мозку.
А тут детальніше про першої допомоги при інсульті.

У відновлювальному періоді після інсульту, поряд з медикаментозною терапією, використовують методи фізіотерапевтичного впливу. Вони прискорюють відновлення втрачених функцій, покращують нейронні зв’язки, підвищують рухову активність, нормалізують чутливість, обмінні процеси, мозкову та периферичну гемодинаміку.

Основними процедурами, які можна використовувати в домашніх умовах, є: кінезотерапія разом з масажем, аплікації озокериту та парафіну, апаратні методики дарсонвалізації, магнітотерапії і мікровібрації.

Корисне відео

Дивіться на відео про відновлення після інсульту з эрготерапией:

Зміст

• 1 Суть методу
• 2 Показання та протипоказання
• 3 Переваги та недоліки
• 4 Підготовка до процедури
• 5 Проведення кріотерапії гемороїдальних вузлів
• 6 Відновлення після
• 7 Можливі ускладнення
• 8 Вартість процедури
• 9 Зникне геморой з першого разу і назавжди
• 10 Корисне відео

Руйнування гемороїдальних вузлів під дією рідкого азоту називається кріодеструкцією. Цей спосіб лікування геморою визнаний малотравматичним і досить ефективним. Для позбавлення від неускладненого варіанту хвороби найчастіше досить однократної процедури і дотримання рекомендацій в післяопераційному періоді.

Суть методу

Кріотерапія при гемороїдальному розширення вен прямої кишки застосовується у вигляді дії на венозне сплетіння (вузол) рідким азотом. Він має температуру мінус 195 — 197 градусів і при контакті з тканинами викликає згортання крові, руйнування тканин. Приблизно через тиждень вузол відпадає, а в зоні коагуляції залишається рубець невеликого розміру.

Для підведення холоду на потрібній ділянці використовується криоустановка. Тривалість і область припікання залежить від розміру ураження і стадії хвороби. Для операції зазвичай достатньо місцевого знеболювання. Період відновлення слизової оболонки займає близько тижня, повна регенерація кишкової стінки триває близько місяця.

Рекомендуємо прочитати статтю про тромбофлебіт гемороїдальних вен. З неї ви дізнаєтесь про захворювання, причини його розвитку і клінічних проявах, проведення діагностики та методи лікування.

А тут детальніше про лікування геморою народними засобами у жінок і чоловіків.
Показання та протипоказання

Кріотерапію призначають пацієнтам в тих випадках, якщо є протипоказання для використання загального наркозу в ході традиційної операції:

• нестабільна стенокардія;
• постінфарктний кардіосклероз;
• минущі порушення мозкового кровообігу;
• недавній інсульт,
• декомприсований перебіг цукрового діабету;
• ниркова та печінкова недостатність;
• бронхіальна астма.

Найчастіше кріодеструкція рекомендується літнім пацієнтам з неефективністю медикаментозного лікування. Оптимальним часом для лікування геморою холодом є 2 і 3 стадія. На початковому етапі ця методика не використовується, так як гемороїдальний вузол ще недостатньо сформований. При розвитку ускладнень геморою кріодеструкція протипоказана.

До таких станів відносяться:

• тромбоз вузлів;
• парапроктит в гострій або хронічній формі;
• гематоми;
• рясні кровотечі;
• запальний процес у кишечнику або промежини.

Переваги і недоліки

Заморожування гемороїдальних вузлів рідким азотом не вимагає госпіталізації, ця процедура може бути виконана в амбулаторних умовах. Для неї не потрібно використовувати загальне знеболювання або тривалу підготовку.

Зазвичай кріотерапія добре переноситься, не супроводжується кровотечею або порушенням змикання анального каналу, пацієнти через тиждень може повернутися до професійної діяльності. Післяопераційній період характеризується мінімальним відсотком ускладнень.

Недоліками методу є:

• усунення не причини хвороби, а її наслідків;
• можливість рецидиву;
• не завжди достатньо одного етапу;
• при недотриманні рекомендацій лікаря після операції вірогідний запальний процес.

В цілому, порівняно з класичною операцією геморроїдектомії, кріотерапія вважається менш болючою і травматичною.

Підготовка до процедури

До направлення на кріодеструкцію пацієнт проходить загальноклінічні аналізи крові, сечі, ЕКГ, флюорографію та інші дослідження при наявності показань. Специфічна проктологическая діагностика включає:

• лікарський огляд – пальцевої і за допомогою ректального дзеркала;
• ректороманоскопію;
• при сумнівах в діагнозі – фиброколоноскопию, ірігоскопії.

Обладнання для кріодеструкції

За 3 — 5 днів потрібно відмовитися від продуктів, які викликають метеоризм (бобові, капуста, свіжий хліб, молоко, гриби). Увечері напередодні процедури і вранці в день операції показані очисні клізми. При значному хвилюванні лікар може рекомендувати заспокійливі препарати (Персен, Фітосед, таблетки валеріани).

Проведення кріотерапії гемороїдальних вузлів

Пацієнту в пряму кишку вводиться розширювач, у якого є виріз на бічній поверхні. Він служить своєрідною «пасткою» для розширених вен. Після установки на потрібному місці вузол випадає в отвір, потім до нього підводиться криозонд апарату для терапії. Аплікатором заморожують вузли протягом 2 — 5 хвилин, після відтавання коагуляцію повторюють.

Проведення кріотерапії

Вся операція займає близько півгодини. Весь цей час пацієнт відчуває дискомфорт у вигляді поколювання або незначного запалення, викликаного дією низьких температур. По завершенню заморожування в пряму кишку встановлюється тампон, просочений метилурациловой маззю.

Відновлення після

При відсутності ускладнень пацієнта відразу відпускають додому. Призначають профілактичний прийом Метронідазолу протягом 5 днів і метилурациловые свічки для прискорення загоєння. Дієтичне харчування повинно бути побудовано з виключенням алкоголю, гострої, пряної, смаженої, консервованої їжі. У перші три дні овочі і фрукти краще не вживати свіжими, уникати страв, які важко перетравлюються. Показані продукти з послаблюючу дію:

• морква, гарбуз, буряк у відвареному вигляді;
• чорнослив, курага і інжир (у складі компоту);
• свіжоприготований кефір або йогурт;
• рослинне масло.

Потрібно враховувати, що повне загоєння місця деструкції тканини відбувається до кінця 3 — 4 тижні. Весь цей час потрібно створити умови для того, щоб не пошкодити ніжну епітеліальну тканину, тому хворим не можна перенапружуватися, піднімати тяжкості, не допускати напруження при дефекації.

Можливі ускладнення

Руйнування тканин викликає місцеву запальну реакцію, кров’янисті виділення, а також незначне підвищення температури у перші 3 дні. При поширенні омертвіння на прилеглу зону можливі больові відчуття. Як правило, ці симптоми зникають після використання знеболюючих засобів – Панадола, новокаїнових свічок або супозиторіїв з анальгіном, анестезином.

Набагато рідше, ніж при традиційній операції, кріодеструкція супроводжується порушенням виділення калу і сечі, кровотечею.

Набряклість тканин у анального кільця в половині випадків відсутня, у незначної частини пацієнтів вона виражена помірно. У 3% пацієнтів після операції відзначається почервоніння шкіри, легкий набряк, підвищення температури тіла.

Вартість процедури

Ціни на кріодеструкцію при геморої залежать від розташування і категорії лікувального закладу. Середній діапазон за припікання гемороїдального вузла – 3000 рублів або 1300 гривень. Така вартість майже в 4 рази дешевше звичайного хірургічного лікування, вона порівнянна з вартістю лікування медикаментами, але має у порівнянні з ними більш стійким лікувальним дією.

Чи зникне геморой з першого разу і назавжди

Глибоке заморожування тканин дає ефект майже у 98% випадків, особливо при своєчасному проведенні операції та дотримання пацієнтом правил реабілітаційного періоду. Приблизно 20 кожному хворому потрібно провести повторну процедуру. У другій стадії гемороїдального розширення вен більшість позбавляється від хворобливих симптомів на тривалий період часу, а при 3 стадії процесу вдається досягти досить тривалої ремісії.

Для запобігання рецидиву показано курсове застосування венотоников (Флебодия, Ескузан, Детралекс) і дієта з достатнім вмістом рослинної клітковини, прохолодний висхідний душ. При сидячій роботі обов’язкові перерви і лікувальна гімнастика.

Рекомендуємо прочитати статтю про хірургічному лікуванні геморою. З неї ви дізнаєтесь про методи проведення операцій та їх особливостях, підготовки до втручання, відновному періоді, а також про можливі наслідки лікування.

А тут детальніше про лікування геморою лікарськими препаратами у чоловіків і жінок.

Кріодеструкція гемороїдальних вузлів проводиться рідким азотом. Цей метод лікування легше переноситься пацієнтами, ніж традиційна хірургічна операція, він менш хворобливий і рідко супроводжується ускладненнями. Проводиться при зовнішньому і внутрішньому геморої у другій і третій стадії хвороби.

До кінця першого тижня пацієнти можуть повернутися до колишнього способу життя, а повне загоєння зони впливу холоду завершується до 20 — 30 дня. Для профілактики повернення симптомів призначається прийом препаратів з венотонізуючою ефектом, слід уникати гіподинамії і запорів.

Корисне відео

Дивіться на відео про способи лікування геморою:

Зміст

• 1 Причини появи геморою при вагітності
• 2 Види захворювання
  • 2.1 Первинний і вторинний геморой
  • 2.2 Внутрішній і зовнішній
• 3 Вплив вагітності на вузли
• 4 Завжди треба йти до лікаря на ранніх термінах, у 2 — 3 триместрі
• 5 Методи діагностики
• 6 Лікування зовнішнього геморою в домашніх умовах при вагітності
  • 6.1 Народні рецепти
  • 6.2 Медикаментозна терапія: свічки, ванночки та інші
  • 6.3 Оперативне рішення проблеми
  • 6.4 Дієта
• 7 Профілактика геморою при вагітності

Причиною частого виявлення гемороїдального розширення вен при вагітності і після пологів є підвищення внутрішньочеревного тиску. Небезпеку такого захворювання полягає у розвитку інтенсивного кровотечі в період родової діяльності. Для визначення стадії хвороби і тактики терапії потрібно пройти консультацію проктолога та інструментальну діагностику. Лікування може бути як консервативним, так і оперативним.

Причини появи геморою при вагітності

Головним фактором, що провокує варикозне розширення вен прямої кишки, є тиск вагітної матки на органи малого тазу. Крім цього, в період виношування дитини є фізіологічна схильність до закрепів із-за ослаблення рухової активності кишечника і механічної перешкоди його діяльності.

Зміна гормонального тла також несприятливо позначається на тонусі венозної системи, до якої належать і кавернозні судини ректального сплетення.

Крім цього, схильні до геморроидальной хвороби пацієнтки, у яких є хоча б один з таких факторів ризику:

• спадкова схильність;
• ожиріння;
• малорухливий спосіб життя;
• сидяча робота;
• ентероколіт, дисбактеріоз;
• порушення роботи печінки;
• харчування з переважанням жирних, гострих страв і дефіцитом рослинної клітковини;
• прийом препаратів, що знижують тонус гладкої мускулатури (судинорозширювальні, гіпотензивні);
• цистит;
• захворювання придатків матки.

Рекомендуємо прочитати статтю про тромбофлебіт гемороїдальних вен. З неї ви дізнаєтесь про захворювання, причини його розвитку і клінічних проявах, проведення діагностики та методи лікування.

А тут детальніше про лікування геморою народними засобами у жінок і чоловіків.
Види захворювання

У залежності від причин розвитку і клінічних типів виділено кілька варіантів розширення вен прямої кишки.

Первинний і вторинний геморой

Якщо хвороба виникає без попередніх запальних процесів або розладів мікроциркуляції, то її вважають первинної. У розвитку цієї форми головну роль грає обтяжена спадковість у поєднанні з будь провокує причиною. Вторинний геморой з’являється на тлі наявних захворювань кишечника або застій у венах великого кола кровообігу (портальна гіпертензія, серцева недостатність).

Внутрішній і зовнішній

Гемороїдальні освіти на виході з прямої кишки розташовані в підшкірній клітковині. При варикозному розширенні цих судин з’являється зовнішній геморой. Він супроводжується болем в області ануса і дискомфортом при дефекації. При цьому сама пацієнтка може промацати випали і запалені вузли.

Якщо уражаються венозні сплетення, які знаходяться вище, під слизовою оболонкою прямої кишки, то цю форму хвороби називають внутрішнім гемороєм. Такі вузли схильні до кровотеч, вони можуть бути першим симптомом, а зовнішні прояви зазвичай відсутні.

Вплив вагітності на вузли

Жінки в період виношування дитини можуть страждати як внутрішнім, так і зовнішнім гемороєм. У першому триместрі перебіг хвороби найчастіше малосимптомний – відчуття дискомфорту в прямій кишці, свербіж, періодична болючість при дефекації. По мірі зростання матка відтісняє органи малого тазу, але пряма кишка є нерухомою, тому на більших термінах зазначається її здавлювання.

Дія прогестерону, низький тонус вен, підвищений об’єм крові, що циркулює в судинній системі, ще більше поглиблюють порушення венозного відтоку. У другому і третьому триместрі при пізній діагностиці і недостатньому лікуванні геморой, як правило, має більш тяжкий перебіг.

У пацієнток може розвиватися тромбоз вузлів, запалення і кровотечу, порушення виділення сечі та калу, парапроктит. В період пологів відбувається стрімке підвищення внутрішньочеревного тиску, що провокує рясну крововтрату.

Завжди треба йти до лікаря на ранніх термінах, у 2 — 3 триместрі

Навіть початкова стадія патологічного розширення вен прямої кишки не нешкідлива, так як рідко на цьому геморроидальная хвороба зупиняється. З-за несприятливого впливу періоду вагітності на кровообіг прогресування патології відбувається в цей час швидше, ніж у інших категорій пацієнтів.

Приводом для звернення до лікаря можуть бути наступні клінічні прояви геморою:

• свербіж або відчуття печіння в ділянці ануса, вони посилюються при носінні тісного одягу, рухової активності;
• болючість в прямій кишці при спорожнюванні кишечника;
• тягнуть болі внизу живота, іноді віддають у спину;
• виділення крові;
• випадання вузлів, які можуть самостійно вправляться, але потім знову з’являються.

Багато хто з цих симптомів бувають і при більш серйозних захворюваннях, ніж геморой. Для того, щоб правильно поставити діагноз, треба пройти обстеження у проктолога. Негайно потрібно відвідати лікаря при ознаках ускладнення геморою:

• • обмеження сайту – різкий біль, що не припиняється, відчуття стороннього предмета в прямій кишці, хворобливість і набряк періанальної зони, підвищення температури тіла;
  • кровотеча – бризки червоної крові або виділення темних згустків.

Дивіться на відео про проведення огляду у проктолога:

Методи діагностики

Розпізнати зовнішній геморой найчастіше не представляє труднощі. Більш детальне обстеження потрібно при підозрі на внутрішній процес:

• пальцевої огляд – лікар може визначити кількість, щільність та болючість вузлів, зниження тонусу замикальних м’язів анального отвору, що провокує випадання кавернозних сплетінь;
• ректороманоскопія – в пряму кишку вводиться трубка, що має підсвічування. Цей метод вважається основним у діагностиці геморою, він допомагає визначити стан кишечника, поширеність і ступінь хвороби, а також підтвердити або виключити схожі патології;
• біопсія проводиться при підозрі на пухлинний процес;
• аналіз калу на приховану кров використовують для виявлення неявного кровотечі.

Проведення ректороманоскопії
Лікування зовнішнього геморою в домашніх умовах при вагітності

При виявленні гемороїдальних вузлів, але відсутніх симптомах загострення хвороби вагітним показано немедикаментозні методи лікування – дієта, гігієнічні заходи, лікувальна гімнастика, попускають на натуральній основі. Якщо з’являється біль, свербіж і печіння, сліди крові при дефекації, то призначають активну терапію медикаментами.

Ускладнений геморой є показанням для оперативного лікування (після стихання запальної реакції).
Народні рецепти

При виникненні неприємних відчуттів у прямій кишці, періодичне випадіння вузлів рекомендують приготувати свічки з вершкового масла. Для цього вирізують брусочок розміром 1 на 3 см і кладуть його в морозильну камеру на ніч. Вранці вставляють свічку в пряму кишку. Замість масла можна взяти сиру картоплю.

Після кожного спорожнення кишечника обов’язково підмиватися водою кімнатної температури, при цьому небажано використовувати туалетний папір (застосовують вологі серветки).

Для ополіскування підходять трави:

• календула,
• кора дуба,
• череда,
• кропива,
• деревій,
• звіробій,
• шавлія.

Щоб приготувати відвар, потрібно столову ложку сировини залити склянкою киплячої води і витримати на повільному вогні 15 хвилин. Після проціджування охолодити. З такого розчину можна приготувати лід і протирати отриманим кубиком область анального отвору.

Медикаментозна терапія: свічки, ванночки та інші

У період вагітності можна користуватися тільки препаратами, для яких встановлена безпека. Переважно це засоби на натуральній основі:

• Реліф (звичайний, не екстра і не ультра) – мазь і свічки містять печінка акули;
• свічки з олією обліпихи;
• мазь арніки або календули (при зовнішньому геморої);
• Натальсид – свічки, в які входить екстракт водоростей.

Для внутрішнього застосування у вагітних використовують Детралекс, його з обережністю призначають на ранніх і пізніх термінах. Зміцненню стінок судин допомагають вітамінні комплекси, в які входять вітаміни С і Р – Прегнавіт, Елевіт пронаталь, Вітрум пренатал. Щоб запобігти запор, рекомендують мікроклізми – Норгалакс, Микролакс, для прийому всередину показаний Дуфалак.

Потрібно пам’ятати, що будь-які кошти або традиційної народної медицини в період вагітності категорично забороняється використовувати у вигляді самолікування. Їх може призначати виключно гінеколог.

Це ж відноситься і до проведення ванночок, так як при підвищеному тонусі матки вони можуть погіршити перебіг вагітності, а знаходження в прохолодній воді провокує розвиток циститу.[/do]

Оперативне рішення проблеми

Для вагітних жінок найчастіше вибирають методики з мінімальним травматизмом:

• введення склерозуючого розчину в гемороїдальний вузол;
• лігування – на основу патологічно розширеного сплетення кріпиться кільце з латексу, яке обмежує приплив крові, і вузол поступово відмирає;
• лазерна коагуляція або припікання інфрачервоними променями – локально впливають на розширені вени для припинення живлення їх кров’ю.

Оперативне видалення вузла (гемороїдектомія) і перев’язка судин, що живлять вузол, призначаються рідко. Всі методи, навіть малоінвазивні, при вагітності показано тільки при загрозі масивного кровотечі, розвитку парапроктита або тромбозу.

Дивіться на відео про лікування геморою у вагітних:

Дієта

Харчування при геморроидальной хвороби вважається одним з найбільш дієвих лікувальних факторів, а для вагітних жінок воно набуває першорядну важливість. Побудова раціону повинно запобігти запор і прилив крові до органів малого тазу. Для цього необхідно відмовитися від таких продуктів та страв:

• гострі соуси, прянощі, перець, часник, гриби, дайкон, редис;
• вироби з білого борошна вищого сорту, рис, макарони;
• м’ясний або рибний бульйон, холодець;
• баранина, свинина, качка;
• ковбаса, м’ясні делікатеси, сардельки і сосиска;
• консерви, маринади, копчення;
• яйця (крім омлету на пару);
• кефір і йогурт триденної давності і більше;
• міцний чай, какао, кава, шоколад;
• хурма, айва, чорниця.

В день потрібно випивати близько 1,5 літрів води (при відсутності набряків). Основу дієти повинні складати салати зі свіжих овочів з рослинним маслом, вегетаріанські перші страви, відварне або тушковане м’ясо, риба. В якості гарніру корисні цільнозернові каші і відварні овочі. Для напоїв добре використовувати відвар шипшини і сухофруктів, свіжовичавлені соки з фруктів, овочів і ягід. В домашні кисломолочні напої можна додати ложку запаренных висівок.

Профілактика геморою при вагітності

Для того, щоб запобігти варикозне розширення вен прямої кишки або загальмувати прогресування геморою, жінкам в періоді гестації необхідно:

• дотримуватися правильного стилю харчування;
• уникати навіть короткочасних запорів;
• щодня гуляти на свіжому повітрі не менше години;
• включати в розпорядок дня лікувальну гімнастику (одне з найпростіших вправ полягає у втягуванні і розслабленні зони заднього проходу в положенні лежачи або сидячи від 10 до 30 разів);
• намагатися максимально обмежувати тривале перебування в сидячому положенні, робити перерви для розминки або ходьби кожні 30 хвилин;
• після акту дефекації промивати зону ануса прохолодною водою або трав’яним відваром.

Рекомендуємо прочитати статтю про варикозному розширенні вен при вагітності. З неї ви дізнаєтесь про проявах варикозу під час вагітності, причини та фактори, що сприяють появі патології, а також про варіанти терапії і профілактиці варикозу у вагітних.

А тут детальніше про лікування геморою лікарськими препаратами.

При вагітності існують механічні, гемодинамічні і гормональні передумови для розвитку геморою. Тому, якщо є додатково будь-який з факторів ризику, то слід відвідати проктолога. При появі симптомів (біль при спорожнюванні кишечника, свербіння в області заднього походу, кров у калі) консультація лікаря строго обов’язкова.

Для підтвердження діагнозу використовують огляд і ректороманоскопію. В якості лікування переважніше застосовувати консервативну терапію засобами на натуральній основі. При ускладненому геморої показано малотравматичні хірургічні методики.