Зміст

• 1 Показання до призначення Фармадипина
• 2 Протипоказання
• 3 Застосування і дозування крапель
• 4 Як швидко допоможе від тиску
• 5 Можливі побічні реакції ліки
• 6 Застосування при вагітності
• 7 Вартість препарату
• 8 Аналоги

Діючою речовиною препарату Фармадипин в краплях є антагоніст кальцію – ніфедипін. Він володіє гіпотензивною дією і розширює як периферичні, так і коронарні артерії. Основне показання до прийому – це криз при гіпертонічної хвороби та симптоматичної гіпертонії.

Показання до призначення Фармадипина

Основною точкою докладання дії ніфедипіну є повільні кальцієві канали. Це речовина блокує потік іонів через мембрану клітин. Він знижує скоротливу здатність гладеньких м’язів артерій, практично не змінюючи при цьому силу серцевого викиду і швидкість проведення імпульсів по міокарду. Завдяки цьому ліквідується судинний спазм, зменшується потреба серцевого м’яза в надходженні кисню.

За рахунок розширення периферичних судин рефлекторно підвищується тонус симпатичного відділу нервової системи, що може призвести до почастішання пульсу. Цей ефект є небажаним, він особливо виражений при прийомі лікарських форм з короткою тривалістю дії, до яких відноситься і Фармадипин в краплях. Тому його використання обмежене ситуаціями, коли потрібне швидке настання ефекту і невеликий період циркуляції препарату в крові.

Головним показанням для прийому є купірування гіпертонічного кризу.

Його не використовують для систематичного застосування для лікування стенокардії або гіпертензії, як аналогічні препарати ніфедипіну, але в інших лікарських формах. Якщо є необхідність курсового призначення, то віддається перевага пролонгованим таблеток з різними торговими назвами (Коринфар-ретард, Кордипин-ретард, Никардия-ретард).

Рекомендуємо прочитати статтю про препарати для лікування гіпертонії. З неї ви дізнаєтесь про небезпеку високого тиску, класифікації засобів від гіпертонії, ефективності комбінованої гіпертонії.

А тут детальніше про Нифедипине від тиску.
Протипоказання

Не рекомендується прийом крапель Фармадипина при непереносимості будь-якого з компонентів – ніфедипіну, поліетиленгліколю або етилового спирту. Його не можна використовувати при наступних захворюваннях:

• інфаркт міокарда (особливо у перший місяць);
• шоковий стан;
• виражений стеноз (звуження) клапанів лівої половини серця;
• стенокардія з нестабільним перебігом або при нападі;
• декомпенсована недостатність кровообігу;
• зниження тиску нижче 90 мм рт. ст.;
• тахікардія шлуночкового походження;
• синдроми порушення провідності міокарда – слабкість синусового вузла, Вольфа–Паркінсона–Уайта, атріовентрикулярна блокада 2 і 3 ступеня;
• наявність ілеостоми після резекції кишечника.

Потрібна обережність при призначенні препарату за наявності звужень шлунково-кишкового тракту, так як можлива кишкова непрохідність, калові камені. Спостереження і зниження дози потрібно при недостатності функції печінки, а також при спільному призначенні препаратів, які гальмують виведення Фармадипина. До них відносяться деякі антибіотики (Тетрациклін, Еритроміцин, Макропен), антиретровірусні засоби, антидепресанти і протисудомні.

При застосуванні цього лікарського засобу знижується швидкість реакції і концентрація уваги, особливо при перших прийомах. Це обмежує можливість пацієнтів керувати транспортом або іншими механізмами та пристроями на виробництві.

Пацієнти зі стенокардією, приймаючи Фармадипин, відзначають погіршення самопочуття, що проявляється в збільшенні частоти і сили нападів серцевої болю. Особливо небезпечний препарат при нестабільній формі хвороби або передінфарктному стані.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, знімати гіпертонічні кризи краще без Фармадипина, так як виражене розширення артерій у них може привести до критичного падіння тиску.

Дивіться на відео про гіпертонії, причини її розвитку та лікуванні:

Застосування крапель і дозування

Якщо стався різкий підйом артеріального тиску, то початкова доза для першого прийому становить 3 краплі. Їх потрібно капати на шматочок або кавову ложечку цукру, невеликий кубик черствого хліба і тримати в роті якомога довше. Препарат можна накапати прямо під язик, в цьому випадку дія настане трохи швидше.

Через півгодини потрібно провести повторне вимірювання тиску і при необхідності прийняти ще 3 краплі. Надалі можна відразу використовувати потрібну індивідуальну дозу при такому підвищенні тиску. Якщо гіпертонічний криз протікає з цифрами систолічного показника близько 190 — 200 мм рт. ст., то сумарна кількість може бути доведена до 10 і навіть 15 крапель, але приймають за 2 рази по 5 — 7 крапель.

Особливо обережними потрібно бути при підвищенні дози літнім пацієнтам не рекомендується її різко збільшувати, так як це призводить до порушення серцевої та мозкової діяльності.

До особливостей метаболізму Фармадипина відноситься його несумісність із соком грейпфрута. Він уповільнює його виведення, збільшує тривалість циркуляції препарату в крові, такий ефект тримається протягом 2 — 3 діб. Тому рекомендується виключити цей плід і сік з нього з раціону при необхідності застосування препарату.

Як швидко допоможе від тиску

Перевагою рідкої форми випуску ніфедипіну є швидкість дії. При сублінгвальному (подъязычном) використанні ефект настає протягом 5 — 7 хвилин і досягає максимуму через 20 — 30 хвилин.

Прийом їжі не порушує всмоктування Фармадипина. Гіпотензивна дія триває близько 5 годин.

При хворобах печінки та у літніх пацієнтів обмін препарату сповільнюється, це може призвести до збільшення періоду виведення його з організму майже в 1,5 — 2 рази, тому їм потрібно низькі початкові дози та більш тривалу перерву між попереднім і наступним прийомом.

Накопичення Фармадипина в тканинах не відбувається, його невелика кількість проникає в головний мозок, через плаценту у вагітних жінок та в грудне молоко.

Безсумнівним достоїнством Фармадипина є його ефективність, яка порівнянна по швидкості та виразності з ін’єкціями гіпотензивних препаратів. Його рекомендують мати при собі в ситуаціях, коли потрібно знизити тиск, а звернутися за невідкладною допомогою з якої-небудь причини важко.

Можливі побічні реакції ліки

Небажані ефекти ніфедипіну відносяться до типових проявів різкого розширення артерій і відповідного підвищення викиду гормонів стресу:

• прилив жару,
• почервоніння шкіри,
• запаморочення,
• почастішання пульсу,
• головний біль,
• почуття тривоги,
• безсоння,
• тремтіння рук,
• пітливість,
• сухість у роті.

Також до можливих ускладнень, що виникають при частому вживанні препарату, відносяться:

• зниження лейкоцитів у крові;
• алергічні реакції, набряк гортані (небезпечний для життя);
• свербіж шкірних покривів, висипання, лущення;
• порушення чутливості, оніміння кінцівок;
• тимчасовий підйом цукру в крові;
• біль за грудиною;
• непритомний стан;
• кровотеча з носа, набряк слизової;
• різке зниження тиску крові;
• біль у животі, здуття, запор, блювання;
• жовтяниця;
• біль у суглобах, м’язах, судоми ніг, набряки кінцівок;
• посилене сечовиділення;
• зниження ерекції;
• загальна слабкість;
• ломота в тілі;
• підвищення температури.

Застосування при вагітності

Застосовувати Фармадипин до 21 тижня вагітності заборонено. При дослідах на тваринах встановлено, що в період формування органів плода препарат пошкоджує плід і порушує плацентарний кровообіг.

Є дані про те, що у пацієнток, яким був призначений ніфедипін, відзначається слабкість родової діяльності і передчасні пологи, а у дітей частіше зустрічається дихальна недостатність і затримка внутрішньоутробного розвитку.

Тому, хоча і є можливість використання препарату в більш пізніх термінах, але до нього вдаються тільки в таких ситуаціях:

• є загроза для життя матері;
• є протипоказання для інших гіпотензивних засобів;
• не отриманий ефект від різних комбінацій препаратів.

Потрібно враховувати, що при спільному призначенні магнезії та ніфедипіну у краплях можливе різке зниження тиску, що призводить до недостатнього надходження крові через плаценту і до головного мозку вагітної жінки. Якщо потрібно призначити Фармадипин годуючої матері, то лактація повинна бути зупинена, а дитина переведена на штучне вигодовування.

Вартість препарату

Ціни на Фармадипин можуть дещо відрізнятися в різних аптечних мережах, середні показники:

• краплі по 5 мл 35 гривень;
• краплі по 25 мл 46 гривень.

У Росії можна знайти препарат за вартість близько 200 руб. за 25 мг флакон.

Аналоги

Ніфедипін у формі крапель для сублінгвального використання представлений тільки Фармадипином. Ніфедипін короткої дії входить до складу таких препаратів:

• Фенігідін,
• Кордафен,
• Кордафлекс,
• Ніфедипін,
• Коринфар.

Рекомендуємо прочитати статтю про тиск при стенокардії. З неї ви дізнаєтесь про нормальних показниках тиску і пульсу при стенокардії, причини змін, лікуванні при високому або низькому тиску, призначаються препарати.

А тут детальніше про судинорозширювальних при гіпертонії.

Краплі Фармадипин призначені для купірування різкого підвищення артеріального тиску в період гіпертонічного кризу. Їх не рекомендується використовувати для постійного прийому або в якості основного гіпотензивного препарату. Початкова доза не повинна перевищувати 3 крапель під язик, при необхідності можна прийняти повторно через 30 хвилин таку ж кількість.

До достоїнств медикаменту відноситься швидкість і вираженість дії, зручність застосування. Негативні ефекти пов’язані з рефлекторним викидом гормонів стресу.

Зміст

• 1 Що показує рентген серця
• 2 Навіщо потрібна рентгенографія
  • 2.1 В трьох проекціях
  • 2.2 З контрастуванням стравоходу
• 3 Протипоказання до обстеження
• 4 Підготовка до проведення
• 5 Як роблять рентгенографію
• 6 Про що розкажуть результати
  • 6.1 Тінь серця
  • 6.2 Конфігурація при вадах серця
  • 6.3 Збільшення органу
• 7 Можливі ускладнення після
• 8 Корисне відео

Рентгенограма серця допомагає визначити його розташування в грудній клітці, конфігурацію і розміри, а також знайти зміни в аорті, легеневих судинах. Для точного виявлення відхилень від норми використовують три проекції (іноді і чотири), а також заповнення стравоходу барієм для контрастування кордонів. Метод вважається доступним і відносно безпечним при використанні його не більше 2 разів на рік.

Що показує рентген серця

При рентгенологічному дослідженні органів грудної клітки можна визначити тінь серця, вона нагадує овал, косо розташований в лівій половині. При щільному статурі вона прагне до горизонтальної лінії, а у худорлявих людей займає більш вертикальну позицію. Ближче до голові розташовані магістральні судини. Між ними і овалом створюються поглиблення, які утворюють талію.

Рентген серця (контури серця і судин)

М’язовий шар серця містить щільну тінь, вона однорідна за структурою, а контури чіткі і рівні, вони мають дугоподібну форму. Кожна дуга – це відображення камери серця. Якщо її частина стає прямій, то це є ознакою патології міокарда.

Крім тіні серця, на рентгенограмі можуть бути видно:

• ділянки кальцифікації судин, клапанів;
• збільшення розмірів або аномалії будови аорти, легеневої артерії;
• прояви серцевої недостатності у вигляді зміни легеневого малюнка;
• розташування діафрагми.

При наявності перикардиту можна визначити його у вигляді розширення навколосерцевої сумки.

Рекомендуємо прочитати статтю про коронарографії судин серця. З неї ви дізнаєтесь про показання і протипоказання до коронарографії серця, а також про підготовку, рекомендаціях і можливі негативні наслідки даної процедури.

А тут детальніше про скупчення рідини незапального характеру або гидроперикардите.
Навіщо потрібна рентгенографія

Дослідження серця за допомогою рентгенівських променів проводиться за допомогою двох методів – рентгенографія (отримання знімків) і рентгеноскопія (лікар бачить роботу серця в режимі реального часу). Також діагностика передбачає кілька проекцій і контрастування стравоходу барієм.

До захворювань, при яких можуть призначити рентген серця, відносяться:

• аневризма міокарда;
• вроджені і набуті вади;
• кардіоміопатія – первинна і вторинна, гіпертрофічна, дилатаційна;
• міокардит, перикардит;
• кардіосклероз;
• кіста перикарда, середостіння;
• гіпертонічна хвороба;
• пухлина перикарда або серця;
• міокардіодистрофія;
• серцева недостатність;
• легеневе серце.

У трьох проекціях

Пряма проекція передбачає дослідження при розташуванні пацієнта обличчям до екрану. Вона потрібна для визначення патології у таких відділах:

• аорта у висхідній частині;
• лівий шлуночок;
• межа між передсердями;
• обидва кута між діафрагмою і серцевої тінню;
• пульмональная артерія.

У правій косій позиції хворий стає правим плечем вперед під кутом 45 градусів до екрану. Рентгенівська трубка завжди розташована позаду пацієнта. Це положення допомагає дослідити:

• простір позаду грудини;
• конус, утворений артеріями;
• контури всіх частин серця;
• легеневі поля.

Для лівої косою позиції пацієнта просять повернутися лівим плечем у напрямку до екрану під таким же кутом, як і в правій косій. У ній можна добре розглянути всі частини аорти і задню стінку лівого шлуночка, візуалізуються і всі інші відділи, трахея.

З контрастуванням стравоходу

Стравохід розташований позаду серця. Якщо відбувається збільшення якої-небудь камери, то він відтісняється у напрямку до хребта по дугах різного радіусу. Для діагностики змін проводиться вимір цієї дуги.

Рентгенографія серця з контрастуванням стравоходу в косій проекції (А – норма, – мітральний порок з переважанням стенозу, З – мітральний порок з переважанням недостатності)

Якщо відбувається зсув по дузі малого радіуса в правій косій позиції, то це ознака звуження мітрального отвору. При переважанні недостатності клапанів стравохід відхиляється по дузі з великим радіусом. Також цей метод допомагає встановити праве розташування дуги аорти, аномальне відгалуження від неї судин, розширення легеневого стовбура.

Протипоказання до обстеження

Діагностика за допомогою рентгенівських променів протипоказана вагітним жінкам. До широкого впровадження в кардіологічну практику УЗД пацієнткам пропонувалося закрити свинцевим фартухом живіт.

В даний час таке обстеження вважається занадто великою загрозою для формування органів у плода, тому його не призначають, замінюючи альтернативними методами.

Таким пацієнтам протипоказане дослідження:

• при наявності злоякісних пухлин;
• після променевої терапії;
• у важкому стані;
• у віці до 14 років (без крайньої необхідності).

При лактації рентген серця може бути проведено, оскільки це не впливає на склад грудного молока та не шкодить здоров’ю дитини.

Підготовка до проведення

Часто рентгенівське дослідження проводиться за екстреними свідченнями саме тому, що до нього не вимагається підготовка. Ніяких обмежень режиму, харчування або фізичної активності не проводиться. Безпосередньо перед діагностикою потрібно зняти металеві предмети з тіла і одяг до пояса. Довге волосся необхідно прибрати під шпильку.

Як роблять рентгенографію

Тривалість процедури становить кілька хвилин. Пацієнт заходить в спеціальну камеру і стає обличчям до екрану. Руки потрібно зігнути в ліктях і підняти вгору так, щоб вони не затуляли грудну клітку. Якщо потрібно контрастування, то попередньо хворий випиває барієву суспензія. Потім проводиться швидке фіксування даних на знімках, а обстежуваного просять повертатися під різними кутами до екрану і затримувати дихання по команді.

Рентгенографія

При проведенні дослідження немає неприємних чи больових відчуттів. По закінченню отримані знімки обробляють, виявляють і висушують, після чого лікар-рентгенолог описує виявлені зміни.

Про що розкажуть результати

За сукупністю ознак змін форми, розташування, розмірів можна судити про наявність захворювань або аномалій будови серця.

Тінь серця

В нормі серце займає передненижнюю частину лівої половини грудної клітки. При рухах тіла воно може зміститися на 1 — 2 див. На рентгенівському знімку можна виявити такі варіанти серцевої тіні:

• розташування праворуч;
• зрушення з-за випоту в плевральну порожнину;
• зміщення грижею діафрагми або пухлиною;
• переміщення при сморщивании легені.

Конфігурація при вадах серця

В залежності від ураження клапанного апарату розрізняють конфігурації серця:

Конфігурації серця
Опис

Мітральна
Дуги легеневої артерії довгі, талія згладжена, правий кут між передсердям і судинами зміщений вгору, дугового радіус лівого шлуночка збільшений. Буває при вроджених і набутих вадах будови мітрального клапана, звуженні пульмонального стовбура.

Аортальна
Виражена талія, великий лівий шлуночок, аорта ширше норми. Буває при хворобі Фалло, стенозі аорти, намоканні стулок аортального клапана, гіпертонії.

Куляста або трапецієподібна
Правопредсердная і лівошлуночкова дуги збільшені, талія визначається, контури згладжені. Буває при дистрофії і запаленні міокарда, розширення камер при кардіоміопатії, порушення будови перегородки, випоті в околосердечную сумку.

Збільшення органу

При розширенні порожнин серця, великих судин виникає збільшення розмірів серця. В залежності від локалізації таких патологічних змін можна запідозрити захворювання:

• Ліве передсердя – стравохід відхиляється назад в бічній, збільшується вушко, є додаткова дуга внизу по правій межі. Ознака мітральних вад.
• Лівий шлуночок – заокруглена верхівка, пізніше збільшується дуга. Зустрічається при клапанної недостатності у лівій половині серця, артеріальної гіпертонії, кардіоміопатії.
• Дуга аорти – розширена перша дуга по правому контуру. Буває при гіпертонії, відкритому Боталловом протоці, аортальної недостатності, аневризмі.
• Праве передсердя – непрямі ознаки збільшення дуги, розширення порожнистої вени. Вказує на вади трикуспідального клапана, легеневу гіпертензію.
• Правий шлуночок – подовжений і розширено легеневої стовбур, верхівка кругла і спрямована догори (форма дерев’яного черевика), поперечник серця збільшений, загрудинне простір не визначається. Виникає при вроджених аномаліях перегородки, правих клапанів, легеневому серці.

Рентгенограма серця при збільшенні лівого передсердя. Мітральна конфігурація серця. Пряма проекція. Збільшені дуги лівого передсердя (стрілка) і легеневої артерії (коротка стрілка). Праворуч на тлі тіні правого передсердя видно тінь краю лівого передсердя.
Можливі ускладнення після

Рентгенівське випромінювання відноситься до іонізуючого, воно у великих дозах пошкоджує ДНК, вибуває збої в обміні речовин, імунного захисту організму, виробленню гормонів, руйнує тканини і порушує роботу внутрішніх органів. Його небезпека зростає по мірі збільшення дози опромінення. До діагностичних обстежень, у тому числі і рентгенографії серця, це не має прямого відношення, якщо не перевищувати рекомендовану безпечну дозу.

За рік можна без наслідків для організму отримати 1 мЗв (один мілізіверт). За одну процедуру рентгенографії найчастіше опромінення складає 0,3 мЗв. Тому максимальне число разів проходження рентгену за рік становить 3. Для того щоб залишити можливість дослідження за екстреними показаннями, лікарі в плановому порядку не призначають рентген-діагностику більше 2 разів.

Рекомендуємо прочитати статтю про небезпечному поєднаному пороці серця. З неї ви дізнаєтесь про види поєднаного пороку серця, комбінованому пороці, а також про симптоми, діагностиці та лікуванні поєднаної пороку серця.

А тут детальніше про пороки трикуспідального клапана.

Рентгенографія серця проводиться для визначення його розмірів, положення, конфігурації. Така діагностика показана при вадах серця, підозрі на об’ємні процеси в грудній клітці, перикардит, гіпертонію. До протипоказань відноситься вагітність, дитячий вік, наявність важкої патології. Для підвищення інформативності дослідження використовується в трьох проекціях і додаткове контрастування стравоходу.

Корисне відео

Дивіться на відео про те, як працює Рентген:

Зміст

• 1 Показання до проведення операції
• 2 Протипоказання
• 3 Підготовчий етап
• 4 Техніка проведення кроссэктомии
• 5 Післяопераційний період
• 6 Можливі ускладнення

Для хірургічного лікування тромбофлебіту (ускладнення варикозу) проводиться операція – кросектомія. Вона передбачає видалення підшкірної вени, після чого відтік крові проходить через систему глибоких вен. Цим запобігається небезпека поширення інфекції і закупорки судин тромбами, у пацієнтів поліпшується виведення венозної крові з нижніх кінцівок.

Показання до проведення операції

Основне завдання кроссэктомии – це припинення руху крові по великій підшкірній вені. Перев’язка цього судини поблизу переходу в глибоку мережа вен запобігає рух тромбу і розповсюдження інфекції.

Раніше втручання Троянову-Тренделенбургу (основоположники методу) виконувалося при неускладненому варикозі. Але так як в подальшому у більшості пацієнтів розширювалися інші підшкірні гілки, то флебологи рекомендують таке лікування тільки при наявності тромбофлебіту.

Показання до кроссэктомии виникають при:

• перехід запалення вен на вищерозміщені області;
• септичному процесі;
• початку гнійного розплавлення тромбу;
• відсутність результату від медикаментів;
• безперервно рецидивуючому перебігу.

Чим раніше пацієнт з тромбофлебітом буде прооперований, тим менше ризик закупорки судин, емболії, найнебезпечнішою з яких є тромбоемболія легеневої артерії. Також можна уникнути запалення лімфатичних судин, застою венозної крові і лімфи, набряку і розвитку трофічних порушень (виразкових дефектів, дерматиту).

Рекомендуємо прочитати статтю про тромбофлебіті поверхневих вен. З неї ви дізнаєтесь про причини та локалізації патології, фактори ризику, симптоми та діагностики, варіантах терапії, можливі ускладнення.

А тут детальніше про тромбофлебіті після операції.
Протипоказання

Якщо операція проводиться за екстреними показаннями, то відмова від неї може бути загрозою для життя. Винятком може бути тільки стан пацієнта крайнього ступеня тяжкості, при якому ризик наркозу і хірургічного втручання надмірно високий. В такому разі призначається інтенсивна антикоагулянтна і антибактеріальна терапія.

Для планового лікування протипоказаннями є:

• виражений атеросклероз артерій гомілки і стегна;
• закупорка тромбом або тромбофлебіт глибоких венозних судин;
• гнійні процеси на шкірі в місці передбачуваного оперативного доступу.

Обмеженнями можуть бути труднощі при компресії ніг або активізації пацієнта після операції (наприклад, лежачі хворі, іммобілізація після травми).

У подібних ситуаціях рішення про тактику лікування приймається хірургом в індивідуальному порядку.

Підготовчий етап

Найчастіше оперувати потрібно терміново, тому для підготовки проводяться короткий обстеження: загальні аналізи крові та сечі, коагулограма, дослідження на ВІЛ, гепатит та сифілітичній інфекції. В обов’язковому порядку призначається ЕКГ та УЗД судин з використанням допплерографії для оцінки кровообігу.

При цьому визначають:

• область ураження;
• анатомію судин на цій ділянці;
• місце сполучення між поверхневими і глибокими венами;
• поширеність патологічного процесу.

До операції вибирається вид компресії, який повинен бути використаний відразу ж після її завершення. Пацієнту рекомендується придбати або еластичний бинт, або спеціальні колготки з розподіляється здавленням судин.

Дивіться на відео про тромбофлебіті, його лікуванні та небезпеки захворювання:

Техніка проведення кроссэктомии

Анестезіолог оглядає пацієнта і разом з хірургом визначається у вигляді знеболювання – інгаляційний, внутрішньовенне, спинномозкова анестезія або місцева (по ходу нервових стовбурів). В області паху проводиться розріз, виділяють вени – стегнову і велику підшкірну. Остання розкривається, з неї видаляють кров’яні згустки, промивають.

Потім посудину перетинається поблизу впадіння в глибоку венозну мережу. Відрізок, який залишається (кукса), повинен бути як можна менше, так як в подальшому це місце часто тромбируется, створюючи загрозу тромбоемболії легеневої артерії.

За свідченнями одночасно можуть бути видалені або коагулювати електричним струмом, холодом розширені вени і вузли, а також введено склерозуючий розчин для зупинки кровообігу в поверхневих венах. На остаточному етапі встановлюють дренаж, місце доступу зашивається, а нога щільно бинтується.

Потрібно враховувати, що при загрозі гострого тромбозу кросектомія є єдиним шансом для пацієнта зберегти кровотік в кінцівки.

При хронічних процесах хірурги частіше рекомендують лазерну облітерація (закриття просвіту) або абляції (припікання) радіохвилями.

Післяопераційний період

У більшості хворих знімають шви до кінця першого тижня. Пацієнта виписують, але носіння компресійного трикотажу має бути цілодобовим, протягом не менше одного місяця.

При цьому обсяг рухів обмежувати не потрібно. Для внутрішнього застосування можуть бути призначені венотоніки (Детралекс, Флебодия), ангіопротектори (Добезилат кальцію, Трентал), антиагреганти (Аспірин, Дипіридамол).

Через місяць проводиться контрольне УЗД, за його результатами лікар може залишити бинтування або використання трикотажу для компресії тільки на денний час, а також скорегувати медикаментозну терапію. Загальна тривалість реабілітаційного періоду визначається індивідуально, частіше всього вона складає 2 — 3 місяці. Саме ця особливість і є обмеженням для широкого використання операції Троянова-Тренделенбурга поза екстрених випадків.

Можливі ускладнення

Кросектомія відноситься до операцій із середнім ступенем травматичності.

В її ході можливо помилкове перетин артерії стегна або вени, травмування лімфовузла або нервового сплетення.

У віддаленому періоді наслідками можуть бути:

• рецидив варикозного розширення поверхневих вен;
• тромбофлебіт залишився відрізка вени;
• тромбоемболія;
• кровотеча або лимфорея (виділення лімфи) з рани;
• нагноєння;
• утворення кіст, виповнених лімфатичної рідиною;
• знижена чутливість шкіри.

Рекомендуємо прочитати статтю про тромбозі глибоких вен. З неї ви дізнаєтесь про фактори, що сприяють розвитку захворювання, симптоми, методи діагностики прохідності глибоких вен, лікуванні гострої і негострої стадіях.

А тут детальніше про лікування тромбофлебіту нижніх кінцівок в домашніх умовах.

Кросектомія призначається при розвитку у пацієнта ускладнень варикозної хвороби – тромбофлебіту, нагноєння тромбу із загрозою поширення інфекції або закупорки легеневої артерії.

Операція за методикою Троянова-Тренделенбурга полягає у видаленні великої підшкірної вени в тому місці, де вона переходить в глибокі вени. Переважно проводиться за екстреними свідченнями. Після операції потрібно тривалий відновлювальний період, прийом лікарських препаратів і носіння компресійного трикотажу.

Зміст

• 1 Варикоцеле як основне показання до операції Мармара
• 2 Переваги методу
• 3 Підготовка до операції
• 4 Техніка проведення
• 5 Відновлення після
• 6 чи Можна стати безплідним після операції?
• 7 Корисне відео

При варикоцеле проводиться перев’язка варикозно-змінених вен за допомогою мікрохірургічного обладнання через маленький розріз у зоні пахового кільця. Операція Мармара дає невеликий відсоток рецидивів і ускладнень, а також не вимагає тривалого відновлення після втручання. Для виконання не потрібна загальна анестезія, пацієнти в той же день повернутися додому.

Варикоцеле як основне показання до операції Мармара

Варикоцеле – це варикозне зміна вен, що призводить до уповільнення відтоку крові від яєчка. При цьому захворюванні пацієнти відзначають тяжкість, дискомфортні або хворобливі відчуття. Судини можуть розірватися і викликати крововилив у тканини мошонки, наслідком хвороби також бувають запальні реакції, зменшення розмірів ураженого яєчка.

Навіть при слабких клінічних проявах чоловіки з варикоцеле відносяться до групи підвищеного ризику безпліддя і раннього згасання статевої функції. Для лікування варикоцеле призначається операція. Вона показана в таких випадках:

• тягнучі або ниючі болі;
• порушення утворення сперматозоїдів і зниження їх життєздатності;
• уповільнений ріст яєчка;
• виражений косметичний дефект.

Часом операції найчастіше вибирають підлітковий вік. Це пов’язано з тим, що чим довше існує варикоцеле, тим менше шансів на нормальне запліднення надалі.

Тому більшість андрологів рекомендує пройти лікування якомога раніше.

При гострих запальних процесах у статевих органах або сечовивідних шляхів, інфекціях операцію Мармара не проводять до повної ліквідації ознак. До числа протипоказань може бути віднесено декомприсований перебіг хвороб внутрішніх органів або серйозні порушення згортання крові.

Рекомендуємо прочитати статтю про те, що таке варикоцеле. З неї ви дізнаєтесь про причини виникнення хвороби, як виявити захворювання і методи лікування варикоцеле.

А тут детальніше про те, як виконується і кому показана операція при варикозному розширенні вен на ногах.
Переваги методу

Мікрохірургічне втручання Мармару випереджає за кількістю переваг традиційні методики операцій. До них відносяться:

• мінімальне число рецидивів;

  Розріз при операції Мармара

• відсутній ризик опромінення;
• на відміну від лапароскопічного способу не потрібна загальна анестезія;
• немає небезпеки пошкодження внутрішніх органів;
• відсутня можливість утворення спайок;
• має хороший косметичний ефект;
• не травмуються сусідні тканини;
• короткий період відновлення.

Підготовка до операції

Перед проведенням хірургічного лікування пацієнтам потрібно пройти обстеження. Воно включає:

• УЗД з допплерографією мошонки;
• аналіз крові на гормональний спектр;
• спермограму;
• біохімічні проби;
• коагулограму;
• тести на гепатит, ВІЛ та сифіліс;
• загальний аналіз крові та сечі;
• рентгенографію грудної клітки.

Якщо пацієнту більше 50 років, то показана ЕКГ та консультації кардіолога, при виразковій хворобі потрібна гастроскопія, а при варикозі вен нижніх кінцівок – УЗД судин ураженої зони. Діабетики повинні домогтися компенсації гіперглікемії.

За тиждень до проведення втручання скасовують препарати для розрідження крові або хворого переводять на Фраксипарин (Клексан). В день операції слід утримуватися від прийому їжі, кишечник повинен бути завчасно очищений за допомогою клізми або Фортрансу.

УЗД органів мошонки з допплерографією
Техніка проведення

Для знеболювання краще використовувати місцеві способи, так як по ходу операції потрібно виявити дрібні венозні гілки, а цьому допомагає натуживание. Після обробки операційного поля проводиться розріз до 4 див. Він проходить в області зовнішнього пахового кільця. Хірург знаходить і перев’язує вени яєчка, використовуючи мікроскоп.

Сучасна техніка допомагає відрізнити венозні мережі від артеріальних, лімфатичних, а також не торкатися сім’явивідний проток. Після основної частини потрібно зупинка крові, рана зшивається, поверх швів накладають пов’язку. У звичайних випадках на всю операцію йде від 35 до 45 хвилин.

Схема проведення операції Мармара при варикоцеле
Відновлення після

З операційної хворий потрапляє в палату, там він знаходиться не більше 2 — 4 годин, а потім після огляду лікар відпускає його додому.

Якщо є різка слабкість, сильна біль в рані, пов’язка швидко стає мокрою, то до наступного дня пацієнта можуть залишити у відділенні для спостереження.

У рекомендаціях для домашнього лікування вказують потрібні антибіотики і знеболювальні.

Зміна пов’язки повинна бути кожен день, а потім раз в два-три дні протягом 10 днів, у загальній складності. Після цього знімають шви.

Протягом першого місяця хворі носять суспензорий, підтримує опероване яєчко, їм не можна паритися в лазні, займатися активним спортом, піднімати тяжкості, вести статеве життя. Після консультації хірурга частина заборон поступово може зніматися.

Чи можна стати безплідним після операції?

Операція Мармара проводиться для профілактики і лікування безпліддя. При наявності потрібного обладнання ризик її ускладнень зводиться до мінімуму. При недостатньому гемостазі виникає кровотеча. Крім цього, можлива водянка яєчка, а також пошкодження нервових стовбурів, інфікування тканин. Ці наслідки спостерігаються рідко, методику по Мармару відносять до числа найбільш безпечних.

Повернення ознак хвороби або безпліддя після такого лікування не розвивається у переважної більшості пацієнтів. Для того щоб відновити нормальний вміст сперматозоїдів та їх рухомість, вимагається певний період часу, тому рекомендується провести повторне дослідження сперми приблизно через 6 — 8 місяців.

Норма якості еякуляту (спермограма)

Операція Мармара рекомендується для видалення розширених вен яєчка при варикоцеле. Вона призначається при виникненні больового синдрому, чоловічому безплідді, зменшення ураженого органу в розмірах. Для проведення хірургічного втручання використовується мікроскоп. Розширені вени перев’язуються через доступ в зовнішньому паховому кільці.

Рекомендуємо прочитати статтю про небезпечному варикоцеле у чоловіків. З неї ви дізнаєтесь про причини, стадіях, симптоми та наслідки захворювання, а також про можливі варіанти лікування варикоцеле.

А тут детальніше про те, чому виникає тромбофлебіт після операції і про те, як його уникнути.

Ця методика має достатню кількість переваг, потрібно виконати як можна в більш ранні терміни. Вона характеризується незначним відсотком рецидивів і післяопераційних ускладнень. При цьому ефективна щодо віддалених результатів – відбувається поступове відновлення сперматогенезу.

Корисне відео

Дивіться на відео про те, що таке варикоцеле і про можливі способи лікування:

Зміст

• 1 Сутність методу
• 2 Апарат сфигмограф
• 3 Показання до проведення обстеження серця
• 4 Протипоказання
• 5 Підготовка до діагностики
• 6 Як проходить дослідження
• 7 Аналіз результатів
• 8 Коли потрібна сфигмография і флебографія

Для вивчення роботи серця та артеріальної мережі судин використовується метод об’ємного сфигмография. За результатами дослідження можна оцінити швидкість і наповнення пульсової хвилі, визначити напругу і жорсткість стінок артерій. Використовується для оцінки ступеня тяжкості атеросклеротичних, вікових змін. Сфигмография показана при аритмії, вадах серця зі зміною серцевого викиду, кардіоміопатії.

Сутність методу

Сфигмография заснована на сприйнятті і відтворенні у вигляді графічного зображення пульсової хвилі, що розповсюджується по артеріях. Для реєстрації коливань використовується приймач, який розташовується над поверхневими судинами, зазвичай вибирають місця, де визначається пульс при пальпації.

За допомогою цього методу можна визначити:

• прохідність кровоносних шляхів;
• частоту пульсу, його амплітуду, напруження і наповнення;
• зміна рівня тиску крові;
• ступінь опору артеріальних стінок;
• швидкість руху крові (відображає жорсткість судин);
• стеноз або недостатність аортального клапана;
• об’єм серцевого викиду.

Рекомендуємо прочитати статтю про те, як перевірити судини на ногах. З неї ви дізнаєтесь про причини для перевірки судин, видах ультразвукового сканування, проведенні аналізу венозних клапанів.

А тут детальніше про обстеження при атеросклерозі.
Апарат сфигмограф

Прилад для запису пульсу складається з таких компонентів:

• перетворювач рухів стінки судини в електричний імпульс;
• підсилювач сигналу;
• реєстратор (осцилограф);
• манжети пневматичні;
• воронка (пеллот).

Сфигмограмма може бути отримана прямим методом – воронка прикладається до місця максимальної пульсації на лучезапястной, сонної, ліктьовий або стегнової артерії. Це вимір схоже на установку стетоскопа при вимірюванні тиску, лише інформація надходить на воспринимающую частина апарату.

При об’ємної сфигмография манжети, як для тонометра, накладають на верхні та нижні кінцівки, вимірюють величину їх розтягування при проходженні пульсової хвилі.

Цей спосіб можна використовувати не тільки в зоні пальпируемое пульсу, але і в будь-якій іншій області кінцівок.
Показання до проведення обстеження серця

Сфигмография призначається як самостійно, так і в поєднанні з ЕКГ або фонокардиографией. Вона показана для визначення стану судин при таких захворюваннях:

• гіпертонічна хвороба,
• ізольована систолічна гіпертензія,
• асиметрія тиску,
• пороки серця,
• атеросклероз,
• цукровий діабет,
• кардіосклероз,
• кардіоміопатія,
• дистрофія міокарда,
• екстрасистолія,
• тахікардія,
• мерехтіння передсердь,
• недостатність кровообігу.

Цією методикою іноді користуються при рефлексотерапії, так як вона допомагає знайти найбільш активні точки акупунктурного впливу.
Протипоказання

Сфигмография не має шкідливих наслідків для організму і вважається повністю безпечною для пацієнтів. Але при вираженому атеросклеротичному зміну артерій результати зазвичай виявляються спотвореними через втрату здатності судин до зміни діаметра. Помилкові показники можна отримати і при проведенні дослідження на тлі сильної стресової реакції.

Підготовка до діагностики

Головна умова при проведенні процедури – це спокійне, розслаблене стан пацієнта. Тому ввечері до обстеження рекомендується виключити важку їжу за вечерею (жирне м’ясо, гострі страви), алкоголь, а вранці не пити каву, міцний чай або напої з кофеїном.

Прийом їжі не повинен бути пізніше, ніж за 1,5 години до діагностики, в цей проміжок часу не можна палити або займатися спортом. Найчастіше сфигмография призначається в першу половину дня. Деякі лікарські препарати можуть спотворити дані, тому їх відміняють за погодженням з лікуючим лікарем.

Як проходить дослідження

Пацієнт поміщається на кушетку. Приймає положення лежачи на спині зі злегка розведеними руками і ногами. Голова знаходиться на низькій подушці.

Якщо потрібно сфигмография сонної артерії, то потрібно повернути голову в бік так, щоб не було напруги м’язів шиї. Пеллот поміщається в місці найбільшої пульсації близько щитовидного хряща або кута нижньої щелепи.

При дослідженні стегнової артерії знаходять точку найкращої пальпації пульсу у верхній частині передньої поверхні, ближче до паховій зоні.

Об’ємна сфигмография проводиться таким чином: манжети фіксують на верхніх і нижніх кінцівках нижче передбачуваного місця порушеною прохідності артерій. Запис здійснюється на протязі декількох хвилин. Потім отримані дані обробляють за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.

Аналіз результатів

Форми графічних зображень залежать від типу і калібру судини. Так як на різних відрізках кровоносної системи тиск і опір відрізняються, то для зручності аналізу розрізняють центральні сфигмограммы і периферичні. До перших належать дані, які записані з сонної і підключичної артерії, а всі об’ємні або прямі дослідження кінцівок вважаються периферичними.

У нормі розрізняють дві основні частини сфигмограммы:

• анакрота (підйом) – відповідає розширенню ємності;
• катакрота (падіння) – виникає при спадании стінок.

Низхідна частина має кілька зубців, які відображають коливання стінок, їх розрізнити при промацуванні пульсу неможливо. Один з виражених зубців названий дикротическим, він викликаний відштовхуванням крові від закритих клапанів аорти (зворотна хвиля) і ударами об стінки великих судин в місцях їх розгалуження.

При аортальної недостатності або звуженні клапанного отвору, гіпертонії, скупчення рідини в перикарді сфигмограммы суттєво змінюють свою форму.
Коли потрібна сфигмография і флебографія

Для вивчення властивостей артеріальної системи і діяльності лівого шлуночка, функціонування аортальних клапанів використовується сфигмография. Але її дані не застосовуються до венозної мережі, так як стінки вен м’які і не створюють виражених коливань при проходженні крові.

Тому з метою діагностики венозного відтоку крові рекомендується флебографія. Вона дозволяє виявити місце тромбозу і визначити ступінь венозної недостатності.

Рекомендуємо прочитати статтю про пульсі людини. З неї ви дізнаєтесь про методи визначення пульсу, нормальних показниках, причини високого і заниженої показників.

А тут детальніше про порок трикуспідального клапана.

Сфигмография – це метод запису пульсової хвилі. Може проводитися прямим методом за допомогою лійки або об’ємним – з використанням пневматичних манжет. Метод не має абсолютних протипоказань, але потрібно фізичний і емоційний спокій для отримання достовірних даних.

Результати опрацьовують за допомогою комп’ютерної програми, вони допомагають уточнити порушення периферичного кровообігу при діабеті, гіпертонії, вадах і атеросклерозі. Для дослідження вен не застосовується, при венозної недостатності показана флебографія.

Зміст

• 1 Навіщо проводять обстеження серця
• 2 Як виконується пальпація
• 3 Що виявить перкусія
• 4 Огляд і пальпація області серця
• 5 Норма і відхилення в показаннях
  • 5.1 Перкусія абсолютної тупості серця
  • 5.2 Відхилення від норми відносної тупості серця
  • 5.3 Аускультація дорослих і дітей
• 6 Особливості серцевих тонів у дітей

Для того щоб поставити діагноз при хворобах серця, лікар діє за таким планом: опитування, огляд, пальпація (промацування), перкусія (простукування), аускультація (прослуховування). За результатами цих досліджень визначається план подальших інструментальних та лабораторних методів обстеження. Тільки за сумою всіх отриманих даних можна зробити висновок про наявність або відсутність патологічних змін, виробити правильну тактику терапії.

Навіщо проводять обстеження серця

Незважаючи на те, що з кожним роком збільшується точність і доступність інструментальних методів діагностики, лікарський огляд і первинне обстеження не втратили актуальності. Це пов’язано з тим, що тільки при безпосередньому контакті з пацієнтом можна встановити ознаки захворювання і виявити його стадію, фактори ризику, що впливають на клінічну картину і розвиток ускладнень.

Метою обстеження є:

• вивчення меж серця і пучка судин,
• дослідження пульсації судин,
• визначення ритму скорочень,
• прослуховування серцевих тонів і шумів.

Рекомендуємо прочитати статтю про аускультації серця. З неї ви дізнаєтесь про загальні правила проведення, рекомендації, проведенні аускультації у дітей, результати.

А тут детальніше про набутих вадах серця.
Як виконується пальпація

При промацуванні області серця визначають місце і властивості поштовху верхівки, виявляють серцевий поштовх. Пальпацію використовують для оцінки видимого пульсування і тремтіння.

Для проведення обстеження долоню правої руки пересувають від лінії грудини до пахв на кордоні 5 міжребер’я. Після виявлення поштовху верхівки серця його характеристика визначається пальцевої фалангою без відриву долоні.

Що виявить перкусія

Простукування меж серця допомагає визначати такі показники:

• величину органу,
• обриси,
• розташування в грудній клітці,
• розмір пучка, що складається з аортального та легеневого стовбурів.

Найчастіше пацієнт стоїть з вільно опущеними руками. При тяжкому стані і у маленьких дітей можливо провести перкусію лежачи, але слід врахувати, що розміри будуть зменшеними. У грудних дітей простукування проводиться середнім пальцем, а для дорослих потрібен середній палець-плессиметр лівої руки. Його пересувають паралельно очікуваним кордонів. Середнім пальцем правої руки наносяться уривчасті удари по 2 фаланзі плессиметра.

Для того щоб визначити розміри і контури серця, використовують два види діагностики – визначення відносної та абсолютної тупості.

З-за того, що поряд з серцевим мішком знаходяться легкі, заповнені повітрям, то при переході від них до щільного міокарду перкусії звук притупляється.

Частину серця, не закрита легеневою тканиною, проектується на передню область грудної клітини. Вона називається абсолютною тупістю серця (АТС), а всі справжні кордони відносної (ОТС).

При розширенні порожнин серця або гіпертрофії міокарда відбувається зміщення нормальних контурів. У здорових людей вони такі:

• АТС – права лінія розташована по лівому краю грудини, ліва – близько 1 см всередину від верхівкового поштовху, нижня – на 4 ребрі, верхня – 2 міжребер’ї.
• ОТС – на 1 см назовні від правого краю грудини, зліва – область верхівкового поштовху, внизу – 3 ребро, а зверху – 2 міжребер’ї.

Дивіться на відео про проведення перкусії серця:

Огляд і пальпація області серця

У здорових людей верхівковий поштовх пальпується на 1 см ближче до центру, ніж лінія, що йде посередині лівої ключиці в 5 міжреберному проміжку.

Зміщення цієї зони буває:

• вгору – при підвищеному внутрибрюшном тиску (вагітність, пухлинний процес, накопичення рідини, газів);
• вниз і праворуч – при низькому розташуванні діафрагмальної перегородки (різка втрата ваги, опущення внутрішніх органів, эмфизематоз;
• вліво – при гіпертрофії міокарда шлуночків, ознака аортальних, мітральних вад, гіпертонічної хвороби, склеротичних процесах.

Якщо верхівкового поштовху немає на типовому місці, то це ознака декстрокардіі (правого розташування серця) або накопичення рідини в перикардіальній порожнині.

Якщо пацієнт здоровий, то крім верхівкового поштовху в прекардіальной області інших вібрацій грудної стінки бути не повинно. При захворюваннях виявляють:

• Серцевий поштовх. Відчувається всією долонею як інтенсивне струс. Означає гіпертрофії правих відділів.
• Тремтіння, схоже на котяче муркотіння. З’являється при звуженні аорти, легеневої артерії, мітрального отвору, незакритий аортальному протоці.

Норма і відхилення в показаннях

Дані, які отримані в ході фізичних методів діагностики, до яких належать огляд, пальпування, перкусія та прослуховування, повинні оцінюватися тільки лікарем в комплексі з опитуванням і іншими методами діагностики.

Перкусія абсолютної тупості серця

Звуження меж, як правило, не пов’язане з патологіями серця, воно буває при емфіземі, пневмотораксі і низькому положенні діафрагми у худорлявих пацієнтів. Розширені кордони при таких захворюваннях:

• стеноз мітрального отвору,
• легеневе серце,
• недостатність трикуспідального клапана,
• пухлини середостіння,
• рубцевих змінах по краях легенів.

Відхилення від норми відносної тупості серця

Якщо права межа зміщена вправо, то це свідчення мітрального або легеневого стенозу, скупчення рідини або повітря в грудній клітці.

Зсув вліво можливий при астенії, исхудании, правосторонньому пневмо — або гідротораксом.

Зміщення лівої лінії ОТС частіше відбувається в ліву сторону при таких хворобах:

• аортальної недостатності,
• несмыкании мітрального клапана,
• декомпенсованому стенозі аорти,
• гіпертонічної хвороби,
• гострій ішемії міокарда,
• недостатності кровообігу,
• високому розташуванні діафрагми через метеоризму, ожиріння.

Аускультація дорослих і дітей

Серцеві тони прослуховуються при русі судинних стінок, клапанів, течії крові при скорочення міокарда. Нормою вважається прослуховування першого і другого тону.

Перший – це систолічний тон. У нього входять такі компоненти:

• клапанний – закривання клапанів між передсердями і шлуночками;
• м’язовий – скорочення серцевого м’яза шлуночків;
• судинний – проходження крові у великі судини;
• передсердний – проштовхування крові в шлуночки.

Другий тон діастолічний, його чути при змиканні клапанів аорти і легеневої артерії і подальшому перебігу крові по них.

Третій тон буває у підлітків та у пацієнтів з недостатністю харчування. Його викликає рух шлуночків у фазу їх заповнення і діастолічного розслаблення. Четвертий тон також відноситься до діастолічним і чути перед першим, при повному кровонаповнення камер серця.

Тони ослаблені при міокардитах, дистрофії міокарда. Перший тон слабшає при мітральної та аортальної недостатності, звуження аорти.

Посилення 1 тони пов’язано з утворенням порожнини всередині легені при туберкульозі, пневмотораксі, а також мітральному і трикуспідального стенозі, тахікардії.

Другий тон стає приглушеним при несмыкании клапанів, так як відсутня його клапанна частина, низькому артеріальному і легеневому тиску. Посилення 2 тони буває при артеріальній гіпертензії над аортою, а патологія мітрального клапана приводить до акценту 2 тону над легеневим стовбуром.

Особливості серцевих тонів у дітей

Потрібно враховувати, що у новонароджених фізіологічно ослаблені тони, а в 1,5 — 2 роки вони більш гучні, порівняно з дорослими. У однорічної дитини на підставі серця (проекція судинного пучка) переважає перший тон, а другий звучить значно тихіше. Це пояснюється низьким тиском крові та відносно великим діаметром судин.

Інтенсивність тонів вирівнюється до 1,5 років, а після трирічного віку аускультативно картина наближається до дорослим людям.

Рекомендуємо прочитати статтю про серце праворуч. З неї ви дізнаєтесь про причини аномального розташування, симптомах декстрокардіі, діагностики стану серця, прогнозі.

А тут детальніше про поєднаному пороці серця.

Фізикальне обстеження серця складається з огляду пацієнта, пальпації прекардіальной зони, визначення меж серцевої тупості. Після цього лікар проводить аускультацію серцевих тонів і шумів. Це потрібно для виявлення захворювань клапанів, міокарда і стінок судин. Остаточний висновок робиться після інструментального підтвердження діагнозу.

Зміст

• 1 Склад препарату Рибоксин
• 2 Показання до призначення
• 3 Спосіб застосування
• 4 Поєднання з іншими препаратами
• 5 Побічні дії серцевого кошти
• 6 Протипоказання
• 7 чи Можна при вагітності
• 8 Вартість
• 9 Аналоги Рибоксину
• 10 Корисне відео

Рибоксин допомагає підвищити енергетичні резерви міокарда, прискорити обмінні процеси і поліпшити коронарний кровотік. Призначається при ішемії та дистрофії серцевого м’яза, порушення ритму. Протипоказаний при подагрі. Більшість пацієнтів відзначають хорошу переносимість препарату.

Склад препарату Рибоксин

Основна діюча речовина – інозин. Він вважається попередником АТФ – головного енергетичного джерела всіх біологічних процесів в організмі. Інозин має такими властивостями:

• прискорює ріст і силу м’язів (анаболічна дія);
• підвищує активність обміну речовин в міокарді;
• стимулює утворення нуклеїнових кислот;
• перешкоджає руйнуванню клітин в умовах нестачі харчування;
• покращує коронарний кровообіг;
• зменшує розмір зони некрозу при інфаркті;
• бере участь у метаболізмі глюкози;
• відновлює порушений серцевий ритм;
• збільшує скоротність міокарда;
• допомагає більш глибоке розслаблення м’язових волокон серця в період діастоли;
• перешкоджає агрегації (склеювання) тромбоцитів;
• сприяє регенерації тканин серця.

Рекомендуємо прочитати статтю про те, які препарати допоможуть відновитися після інфаркту. З неї ви дізнаєтесь про те, як вести себе після інфаркту, які препарати допоможу відновити здоров’я, про підтримуючої терапії після інфаркту.

А тут детальніше про негликозидных кардиотониках при шоковому стані.
Показання до призначення

Рибоксин добре вивчений, його застосування має доведену ефективність при наступних захворюваннях:

• стенокардія, інфаркт міокарда;
• дистрофія серцевого м’яза після фізичного перенапруження, інфекцій або порушень гормонального фону;
• пороки будови серця вродженого і набутого походження;
• аритмія;
• передозування серцевих глікозидів;
• запалення м’язового шару серця;
• захворювання печінки, у тому числі і після прийому медикаментів;
• для підвищення імунітету при променевій терапії.

Рибоксин також може бути використаний для поліпшення переносимості фізичних навантажень після тривалих захворювань, його беруть спортсмени для підвищення витривалості і росту м’язів.

Спосіб застосування

Як правило, на початку лікування призначається 1 таблетка Рибоксину по 200 мг 3 або 4 рази в день. Якщо препарат добре переноситься, то поступово денну дозу можна підвищити до 2,4 м, що відповідає 12 таблеток. Додають в добу не більше 3 таблеток, інтервали між коригувань дози повинні бути не менше 3 — 5 днів.

Мінімальний курс лікування становить 1 місяць, а максимальний – 3 місяці. Кожному хворому рекомендується індивідуальне дозування і тривалість терапії.

Рибоксин в ампулах використовують для внутрішньовенного введення. При нападі порушення ритму може бути використана струменевий ін’єкція 10 — 20 мл розчину. Для крапельниць призначають 10 мл на добу на розчині глюкози 5% або натрію хлориду 0,9%, швидкість введення не повинна перевищувати 50 крапель за хвилину. Надалі можливо цю дозу підвищити в два рази. Зазвичай пацієнту проводиться 10 або 15 інфузій.

Поєднання з іншими препаратами

Позитивне взаємодія і посилення ефекту препаратів відзначено при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами. Рибоксин може не допустити такого ускладнення, як порушення ритму при лікуванні цими засобами. Також він підвищує дію Гепарину, анаболіків стероїдної та нестероїдної структури.

При ішемічній хворобі Рибоксин можна включати до складу комплексного лікування разом з бета-адреноблокаторами, нітратами, антагоністами кальцію та сечогінними (тіазидами та калійзберігаючими).

Негативне спільна дія проявляється з препаратами для лікування ниркової недостатності, Еуфіліном, Кофеїном, вітаміном В6, спиртом.

Побічні дії серцевого кошти

Більшість пацієнтів добре переносять лікування Рибоксином. Тривалий досвід застосування доводить ефективність і безпека при призначенні літнім людям. В рідкісних випадках можливі такі небажані реакції:

• зниження тиску,
• головний біль,
• нудота,
• запаморочення,
• часте серцебиття,
• пітливість,
• сверблячі висипання на шкірі,
• загострення подагри,
• слабкість.

Одна з побічних реакцій — алергічний свербіж на шкірі
Протипоказання

Не рекомендовано застосування Рибоксину при непереносимості інозину або допоміжних компонентів, а також він заборонений хворим з подагрою або при підвищеному виділенні сечової кислоти (гіперурикемія). До обмежень призначення препарату належать:

• недостатність ниркових функцій;
• гострі порушення кровообігу;
• алергічні реакції (свербіж та почервоніння шкіри після прийому);
• непереносимість лактози.

Чи можна при вагітності

Незважаючи на незначні побічні дії і мінімум протипоказань, Рибоксин не призначається вагітним і годуючим жінкам, а також дітям до 18 років. Це пов’язано з відсутністю клінічних випробувань, які підтверджують безпеку препарату для цієї категорії осіб, Так як це не засіб для невідкладної допомоги, то ситуації, в яких він необхідно за життєвими показаннями, виключені.

Вартість

Однією з причин популярності Рибоксину є його порівняно низька ціна, що вигідно відрізняє його від аналогічних засобів, що використовуються для зміцнення серця. Він випускається багатьма вітчизняними виробниками. Середня вартість упаковок становить:

Упаковка
Дозування в Мг
№
Ціна в Гривнях
Ціна в Рублях

Таблетки
по 200 мг
№50
16 грн
25 руб

Ампули
по 5 мг
№10
23 грн
40 руб

Ампули
по 10 мг
№10
34 грн
55 руб

Рекомендуємо прочитати статтю про міграції водія ритму. З неї ви дізнаєтесь про причини, симптоми, в чому небезпека суправентрикулярного, синусового, за предсердиям водія ритму, а також про лікування патології та профілактичні заходи.

А тут детальніше про серцебитті при клімаксі.
Аналоги Рибоксину

Більшість препаратів, що містять інозин, випускаються під торговим найменуванням Рибоксин. Виняток становлять тільки Инозие-Ф і Інозин Позовом в ампулах. Як складова частина він міститься в Ремаксоле і Цитофлавине.

Рибоксин володіє властивістю покращувати обмін речовин в міокарді, підвищувати стійкість організму до фізичних навантажень і зменшувати наслідки кисневого голодування. Він призначається для активізації коронарного кровообігу, нормалізації ритму та сили скорочень, відновлення серцевого м’яза після інфаркту. До переваг цього лікарського засобу належить низький ризик побічних дій і доступна цінова категорія.

Корисне відео

Дивіться на відео про корисні властивості Рибоксину, а також його застосування спортсменами:

Кардіолог-ревматолог – вузькопрофільний медичний фахівець, у професійних обов’язках якого – виявлення причин і лікування ревматоїдних процесів, що вражають серцевий м’яз.

Лікуванням яких захворювань займається фахівець?

Основна патологія, вивченням, діагностикою, лікуванням і профілактикою якої займається даний лікар – ревматизм. Хвороба вражає сполучну тканину, суглоби і кістки, вкрай негативно впливає на стан та функціонування серцевого м’яза.

В спеціалізацію кардіолога-ревматолога входить пошук взаємозв’язку між розвитком ревматизму на певній ділянці тіла і виникли порушеннями в роботі серця і проведення відповідного лікування. Також в перелік захворювань, якими займається кардіолог-ревматолог, входять наступні:

• аритмії;
• порушення в стані та функціонуванні серцевого міокарда;
• порушення провідності;
• серцеві блокади;
• ендокардит;
• запальні процеси тканин серця.

Крім того, лікар повинен вміти діагностувати ряд інших захворювань ревматоїдного характеру, до яких відносяться:

• васкуліт;
• червоний вовчак;
• артеріїт Хортона;
• захворювання Кавасакі і ряд інших ревматоїдних патологій, вкрай негативно впливають на серце і функціонування кровоносних судин.

Коли з’являється необхідність відвідати фахівця?

Пацієнт рідко приходить відразу на прийом до кардіолога-ревматолога. У більшості випадків до даного медичного фахівця перенаправляють інші лікарі – терапевт, кардіолог, хірург. З високою часткою ймовірності на розвиток ревматоїдних уражень серця вказує поява наступних клінічних ознак:

• зміна частоти серцевого ритму;
• сильні набряки м’яких тканин на нижніх кінцівках, збільшуються в кінці дня або після тривалої, сильного фізичного навантаження;
• задишка;
• біль і ломота в суглобах;
• посиніння шкіри на кінчиках пальців, в носогубному трикутнику;
• хрипота і кашель (при відсутності захворювань органів дихальної системи).

В обов’язковому порядку пацієнт направляється на консультацію до кардіолога-ревматолога, якщо у нього був діагностований запальний процес, що вражає суглобову або сполучну тканину, який може негативно вплинути на роботу серцевого м’яза.

Особливості прийому та діагностики

На першій консультації проводиться опитування пацієнта щодо основних скарг. Лікар складає анамнез, враховуючи всі захворювання, якими хворіла людина протягом життя, наявність генетичної схильності до ревматоїдний патологій.

Після опитування і огляду призначається проходження медичного огляду, який включає здачу ряду медичних аналізів та інструментальних методик:

• загальноклінічний та розгорнутий аналіз крові;
• електрокардіограму;
• УЗД м’яких тканин;
• магнітно-резонансну томографію;
• рентген;
• комп’ютерну томографію;
• эхокардиограмму;
• артроскопію.

Лікування ревматоїдних уражень серцевого м’яза консервативне. Призначається прийом лікарських препаратів, прописується курс фізіотерапевтичних процедур.

В обов’язковому порядку коректується образ життя – пацієнту необхідно відмовитися від шкідливих звичок, змінити раціон харчування, ввести в звичку займатися спортом, хоча б щодня виконувати легку зарядку.

Дитячий спеціаліст

Для терапії захворювань серцевого м’яза ревматоїдного типу, які були діагностовані у дітей, виділений окремий спеціаліст – дитячий кардіолог-ревматолог.

Такий лікар для маленьких пацієнтів необхідний, оскільки підбирати методики лікування ревматоїдних уражень рекомендується з урахуванням віку пацієнта і фізіологічних особливостей дитячого організму. Тільки фахівець, що володіє знаннями в області педіатрії, здатний підібрати найбільш грамотне лікування.

Специфіка роботи дитячого кардіолога-ревматолога полягає в тому, що всі ревматоїдні процеси, що вражають серце, призводять до розвитку вад. Лікують такі захворювання у дітей тільки шляхом проведення операції.

Тільки така кардинальна міра допомагає нормалізувати стан та функціонування серцевого м’яза і попередити розвиток серйозних ускладнень у майбутньому. Сам лікар кардіолог-ревматолог операцію не проводить, в його завдання входить підготовка пацієнта до хірургічного втручання та його реабілітація.

Кардіолог-аритмолог – лікар, який займається діагностикою та лікуванням захворювань серця, пов’язаних з порушеннями серцевого ритму.

Етіологія збоїв серцевого ритму

Тахікардія, брадикардія та інші порушення у ритмі серцевого м’яза провокуються рядом наступних чинників:

• генетична схильність;
• перенесені захворювання інфекційного характеру;
• пасивний спосіб життя, відсутність помірної фізичної активності;
• зайва вага;
• наявність шкідливих звичок – куріння, зловживання алкогольними напоями;
• неправильний раціон харчування;
• захворювання кровоносної системи;
• цукровий діабет;
• захворювання інфекційного характеру;
• ішемія серця.

Важливо розуміти, що збої в діяльності серцевого м’яза, якщо їх не лікувати вчасно, призводять до ряду важких ускладнень, які складають великий відсоток причин смертності. Будь-який збій серцевого ритму має свою клінічну картину, при виявленні якої необхідно негайно звернутися до кардіолога-аритмологу.

Ознаки, що вказують на необхідність звернення до лікаря

Симптоматична картина при збої серця може мати різний характер, частоту проявів та інтенсивність. Незалежно від того, наскільки гостро проявляються ознаки, при їх прояві потрібно негайно відвідати лікаря.

Нерідко бувають випадки, коли клінічна картина слабо виражена або ж маскується під інші патології. В результаті людина не пов’язує тимчасове погіршення стану здоров’я з проблемами в серце.

Щоб виключити цей варіант, людина, який уважно стежить за своїм здоров’ям, повинен відвідувати кардіолога 1 раз в рік в цілях профілактики. Після перенесених раніше важких інфекційних захворювань або маючи генетичну схильність до патологій серця, відвідувати лікаря потрібно 2 рази в рік.

Необхідно звернути увагу на наступні ознаки:

• біль у грудині;
• скачки тиску;
• перебої в серцевому ритмі (може відчуватися, як раптово прискорюється або, навпаки, сповільнюється серце, з’являється відчуття нестачі повітря);
• задишка після незначних навантажень. Якщо людина раніше виконував певну фізичну навантаження без проблем, а через деякий час при таких же умовах у нього раптово з’явилася задишка, це тривожний симптом, з яким необхідно звернутися до лікаря.

Крім того, є ряд інших симптомів, які не мають прямої прив’язки до роботи серця, але при їх прояві консультація кардіолога-аритмолога не буде зайвою. До них відносяться:

• постійне відчуття сонливості;
• швидка втомлюваність;
• порушення менструального циклу при відсутності захворювань органів репродуктивної системи і збоїв в гормональному фоні;
• підвищена дратівливість;
• проблеми з потенцією;
• загострена реакція на зміну температурного режиму.

Якщо людина звертався з даними ознаками до інших фахівців, але за їх профілем ніяких порушень виявлено не було, необхідно проконсультуватися з кардіологом аритмологом.

Особливості прийому

На першій консультації лікар проводить опитування пацієнта щодо симптомів, просить детально описати їх характер і частоту прояву. Збирається анамнез, в який заносяться дані про перенесені захворювання і наявності генетичної схильності до серцевих захворювань.

Після огляду лікар слухає серцевий ритм фонендоскопом, перевіряє пульс у спокійному стані та після незначного навантаження (кардіолог-аритмолог попросить пацієнта кілька разів присісти або пострибати на місці). Також призначається здача аналізів, за результатами яких ставиться точний діагноз і призначається лікування.

Пацієнту потрібно пройти такі дослідження:

• загальний аналіз крові та сечі;
• рентген;
• ультразвукове дослідження серця;
• електрокардіограма в спокійному стані, після навантаження, моніторинг протягом доби;
• аналіз на визначення концентрації холестерину.

При необхідності призначаються консультації з іншими суміжними фахівцями. Лікування підбирається індивідуально. Збої серцевого ритму лікуються медикаментозно, лікарські препарати, спрямовані на нормалізацію ритму серця.

Прописуються профілактичні заходи – дієта, відмова від шкідливих звичок, помірні фізичні навантаження. Одночасно з лікуванням збою ритму проводиться терапія захворювання – першопричини, спровокувала відхилення в роботі серцевого м’яза.

Зміст

• 1 Будова лімфатичної системи
  • 1.1 Судини
  • 1.2 Вузли
  • 1.3 Лімфа
• 2 Основні функції в організмі
• 3 Схема руху лімфи
• 4 Органи лімфатичної системи
• 5 Види і групи хвороб
• 6 Причини порушень в організмі
• 7 Симптоми початку захворювань
• 8 Діагностика стану
• 9 Варіанти лікування
• 10 Як почистити лімфатичну систему
  • 10.1 Загальні рекомендації
  • 10.2 Вплив масажу

Частина судинної системи, яка звільняє тканини організму від продуктів обміну речовин, збудників інфекцій та їх токсинів, називається лімфатичної. В її складі є судини, вузли, протоки, а також органи, що беруть участь в утворенні лімфоцитів.

При недостатньої імунної захисту шляхами лімфотоку можуть поширюватися пухлинні та мікробні клітини. Застій лімфи призводить до накопичення продуктів виділення в тканинах. Для поліпшення дренажної функції лімфосістеми призначається масаж і спеціальні методи очищення.

Будова лімфатичної системи

До складу лімфатичної системи входять капілярні, внутрішньоорганні та стовбурові судини, вузли і лімфатичні органи.

Судини

Всередині органів є мережа з дрібних лімфатичних капілярів, у них дуже тонкі стінки, через які з міжклітинного простору легко проникають великі частинки білка і рідина. Надалі вони об’єднуються в судини, схожі на відня, але з більш проникними оболонками і розвиненим клапанним апаратом.

Судини з органів переносять лімфу до вузлів. За зовнішнім виглядом лімфатична мережа схожа на намисто. Така будова виникає з-за чергування ділянок звуження і розширення в місці прикріплення півмісяцевих стулок. Проникнення тканинної рідини у капіляри пояснюється перепадом осмотичного тиску (лімфа більш концентрована), а зворотне протягом неможливо через клапанів.

Рекомендуємо прочитати статтю про лімфостазі кінцівок. З неї ви дізнаєтесь про причини патології, стадіях прогресування, проведення діагностики та методи лікування, можливі ускладнення та заходи профілактики.

А тут детальніше про венозному застої в ногах.
Вузли

Мають багато вхідних судин і 1 або 2 виводять. За формою схожі на квасолину або кульку близько 2 див. В них фільтрується лімфатична рідина, затримуються і інактивуються токсичні речовини і мікроби, а лімфа насичується клітинами імунної системи — лімфоцитами.

Лімфа

Рідина, яка рухається по лімфатичних судинах, має білуватий або жовтуватий колір. Її склад залежить від органа, з якого вона виходить.

При припливі крові і високої активності тканин її утворення і виведення посилюються, низький рівень обмінних процесів і гіподинамія призводять до застою.

В лімфу проникають наступні елементи:

• вода;
• білки (великі молекули);
• зруйновані і пухлинні клітини;
• бактерії;
• частинки пилу і диму з легких;
• рідина із черевної порожнини, плеври і перикарда, суглобів;
• будь-які чужорідні частинки.

Основні функції в організмі

Біологічна роль лімфатичної системи пов’язана з такими напрямками діяльності:

• утворення лімфоцитів, які відповідають за клітинний і гуморальний (за допомогою спеціальних білків крові) імунітет;
• затримка в лімфовузлі механічних домішок, мікробів і токсичних сполук;
• повернення в венозні судини очищеної крові;
• перенесення жирів з просвіту кишечника в кров;
• додатковий дренаж тканин для зменшення набряклості;
• всмоктування з тканинної рідини великих молекул білка, які самі не можуть потрапити в кровоносні судини з-за розміру.

Дивіться на відео про лімфатичній системі людини і її функціях:

Схема руху лімфи

Первісне усмоктування тканинної рідини відбувається в органах лімфатичними капілярами. Утворилася лімфа по мережі судин потрапляє у вузли. Очищена і насичена лімфоцитами рідина з лімфовузла просувається в стовбури та протоки. Їх в організмі є всього два:

• грудний – збирає лімфу від лівої верхньої кінцівки, лівої частини голови, грудної клітки і всіх частин тіла, що лежать під діафрагмою;
• правий – містить рідину від правої руки, половини голови і грудей.

Протоки переносять лімфу до лівої і правої подключичным венах. Саме на рівні шиї розташований лимфовенозный анастомоз, через який проходить проникнення лімфатичної рідини у венозну кров.

Для просування лімфи вимагається одночасна дія наступних факторів:

• тиск рідини, яка утворюється в безперервному режимі;
• скорочення гладких м’язів судин між двома клапанами – м’язової манжетки (лимфангиона);
• коливання стінок артерій і вен;
• здавлення м’язами при рухах тіла;
• присмоктуються вплив грудної клітки під час дихання.

Органи лімфатичної системи

Лімфоїдна тканина знаходиться в складі різних структур. Їх об’єднує те, що всі вони служать місцем утворення лімфоцитів:

• тимус знаходиться за грудиною, що забезпечує дозрівання і «спеціалізацію» Т-лімфоцитів;
• кістковий мозок є в трубчастих кістках кінцівок, таза, ребер, містить незрілі стовбурові клітини, з яких надалі утворюються клітини крові;
• глоткові мигдалини розташовані в носоглоткової області, захищають від мікробів, беруть участь у кровотворенні;
• апендикс відходить від початкового відділу товстого кишечника, очищає лімфу, утворює ферменти, гормони і бактерії, що беруть участь у перетравленні їжі;
• селезінка – найбільший орган лімфосістеми, прилягає до шлунку в лівій половині черевної порожнини, діє як фільтр для бактерій і чужорідних частинок, виробляє антитіла, лімфоцити і моноцити, регулює роботу кісткового мозку;
• лімфатичні вузли внутрішніх органів (одиничні або скупчення) беруть участь в утворенні клітин для імунного захисту – Т і В лімфоцитів.

Види і групи хвороб

При захворюваннях лімфатичної системи можуть виникнути запальні процеси:

• лімфангіт – уражаються капіляри, судини і стовбури, що контактують з вогнищем нагноєння;
• лімфаденіт – залучені лімфовузли, інфекція проникає з лімфою або безпосередньо через шкіру (слизову) при травмах.

Ураження органів лімфосістеми можуть проявитися у вигляді тонзиліту при інфікуванні мигдалин, апендициту (запалення червоподібного відростка, апендикса). Патологічні зміни в тимусе призводять до м’язової слабкості, аутоімунних процесів, пухлин.

Порушення роботи кісткового мозку викликає різноманітні зміни складу крові: дефіцит клітин зі зниженням імунітету (лейкопенія), згортання (тромбоцитопенія), надходження кисню (анемія), злоякісні пухлини крові.

Збільшення селезінки (спленомегалія) виникає при хворобах крові, печінки, черевному тифі. Також в тканини може формуватися абсцес або кіста.

Застій лімфатичної рідини призводить до розвитку лімфедеми (лімфатичного набряку). Вона виникає при перешкоді в судинах вродженого (аномалії будови) або набутого характеру. Вторинна лімфедема супроводжує травми, опіки, інфекції, оперативні втручання. При прогресуванні лімфостазу виникає слоновість нижніх кінцівок, що вимагає операції.

Слоновість нижніх кінцівок

Пухлинні процеси, в яких беруть участь лімфатичні судини, частіше бувають доброякісними. Їх називають лимфангиомами. Зустрічаються на шкірі, в підшкірному шарі, а також у місцях скупчення лімфоїдної тканини – шия, голова, грудна клітка, черевна порожнина, пахові та пахвові області. При озлокачествлении в тих же зонах розташовується лімфосаркома.

Причини порушень в організмі

Запальні і пухлинні процеси виникають при порушенні роботи імунної системи, коли вона перестає справлятися з функцією захисту організму. Це може бути наслідком дії зовнішніх факторів:

• несприятливі кліматичні умови,
• переїзд (зрив адаптації),
• радіація,
• забрудненість повітря, води,
• нітрати в їжі,
• тривале перебування на сонці,
• стрес.

Хронічні вогнища інфекції в організмі, а також слабка функція органів виділення сприяють надмірному навантаженні на лімфатичну систему. Результатом є зниження її основних функцій. Важливе значення для лімфотоку має стан кровоносної системи, частиною якої є лімфатична.

Застійні процеси виникають при таких патологічних станах:

• недостатність кровообігу – артеріального (слабкість серцевої діяльності) і венозного (варикоз, тромбоз);
• гіподинамія, ожиріння;
• хвороби нирок, печінки, кишечника;
• вроджені аномалії розвитку органів лімфатичної системи;
• травми, операції, опіки.

Симптоми початку захворювань

При порушенні руху лімфи в нижніх кінцівках виникає набряклість, особливо після інтенсивних навантажень. Якщо на цій стадії не проведено лікування, набряк тканин (лімфедема) стає щільним, виникає важкість у ногах, судоми та біль.

Незворотні зміни при запущених захворювань призводять до слоновості кінцівки, утворення трофічних виразок, сепсису.

Запальні захворювання судин і вузлів лімфатичної системи проявляються у вигляді регіонального почервоніння, набряк і ущільнення шкіри. Це супроводжується високою температурою, ознобом і болем. При глибокому лимфангите зовнішніх проявів немає, але зона ураження збільшується в обсягах із-за набряку тканин. Лімфовузли при лімфаденіті стають болючими, щільними, їх можна легко промацати.

Підщелепної лімфаденіт
Діагностика стану

Для того щоб дослідити прохідність лімфатичних судин і зону блокування відтоку, використовують такі методи:

• Лімфографія з рентгенівським контролем, КТ або МРТ визначають клапанну недостатність, аномалії будови. Нормальна лимфограмма має вигляд нерівномірних накопичень контрастної речовини у вигляді бус.
• Лимфосцинтиграфия з технецій дозволяє виявити осередки концентрації радіоізотопу в зоні застою лімфи.
• УЗД з дуплексним скануванням – ділянки звуження судин, зміни у вузлах.
• Комп’ютерна термографія використовується для диференціальної діагностики з флегмоною, флебітів і остеомієлітом.
• Біопсія лімфовузла – виявляє пухлини крові, метастази раку.
• Аналізи крові при запаленні відмічається лейкоцитоз, при посіві можна визначити збудника інфекції.

При підозрі на туберкульоз проводять проби з туберкуліном (Манту), рентгенографію грудної клітини.
Варіанти лікування

На початкових стадіях застою лімфи використовують переважно немедикаментозні методи – масаж, магнітотерапію, носіння компресійного трикотажу. Хороший ефект отриманий від механічної пневмокомпрессии і лазерного лікування при захворюваннях лімфатичних судин.

При вираженій лімфедеми призначають:

• флеботонікі (Детралекс, Цикло-3-форт, Аэсцин);
• ферменти – Вобэнзим, Трипсин;
• ангіопротектори – Трентал, Кверцетин;
• сечогінні – Лазикс, Трифас (не більше 2 — 3 днів).

При наявності інфекційного процесу рекомендується антибіотикотерапія на підставі даних посіву крові або виділень з гнійного вогнища. Застосовується хірургічна обробка рани або абсцесу, після чого ставляться дренажі.

Якщо є загроза сепсису, то може бути використано лазерне або ультрафіолетове опромінення крові. На стадії розсмоктування або при уповільненому запаленні показані місцеві компреси, пов’язки з Димексидом, Діоксидином, Химотрипсином, грязьове лікування.

Прогресування застою лімфи з формуванням слоновості кінцівок лікують шляхом прокладання шляхів відтоку при мікрохірургічних операціях.

Як почистити лімфатичну систему

Для поліпшення руху лімфи в організмі використовують засоби народної медицини, масажні прийоми. Важливою умовою для профілактики хвороб є руховий режим – навантаження повинні бути не менше 30 хвилин, оздоровлюючим ефектом володіє звичайна ходьба на природі, дихальна гімнастика.

Загальні рекомендації

Для прискореного виведення продуктів обміну речовин з організму і знешкодження токсичних сполук використовують:

• сауну (парну, баню);
• ванну з теплою водою, морською сіллю;
• насичення тканин чистою водою;
• обмеження молочних, м’ясних продуктів, білого хліба, крохмалю;
• соки з вишні, ожини, винограду, журавлини;
• салат зі свіжої буряків і червонокачанної капусти з лимоном;
• додавання петрушки і кропу, листя салату і часнику в свіжому вигляді до їжі;
• фіточай з конюшини, бузинного кольору, кропиви (чайна ложка однією з трав на склянку окропу тричі на день);
• настоянка ехінацеї або елеутерококу по 15 крапель вранці;
• цикорій замість кави;
• спеції – імбир, куркума, кріп;
• замість солодощів – ягоди смородини, ожини, брусниці та чорниці;
• настоянку по типу шведської гіркоти – 10 г соку з листя алое, по столовій ложці полину, ревеню та листя сени, на кінчику ножа – куркума і шафран. Залити літром горілки і настоювати 15 днів. Пити по чайній ложці з чаєм.

Вплив масажу

Лімфодренаж посилюється при використанні погладжувань по току лімфи. Так як її рух відбувається тільки знизу-вгору, то і руху масажу повинні мати аналогічне напрямок.

При цьому відбуваються наступні зміни в тканинах:

• прискорюється переміщення рідини з тканин у лімфатичні капіляри;
• зменшується набряклість,
• швидше виводяться продукти обмінних процесів.

Натиснення і стиснення глибше опрацьовує м’які тканини, а вібрація сприяє посиленню мікроциркуляції. Масаж протипоказаний при будь-якому гострому процесі в організмі, а особливо при наявності гнійного вогнища, так як в цих випадках прискорений лимфоток призведе до поширення поразки на інші органи і тканини.

Рекомендуємо прочитати статтю про лікування лімфангіта. З неї ви дізнаєтесь про причини розвитку захворювання та його симптоми, методи діагностики і лікування, прогноз для хворих і заходи профілактики.

А тут детальніше про пухлини судин.

Лімфатична система має дренажну функцію, бере участь в обмінних процесах і утворення клітин імунної системи. При перенапруженні (з-за зовнішніх факторів або на тлі захворювань) виникає збій імунітету, що сприяє запальним чи пухлинним процесам.

Для лікування можуть бути використані антибактеріальні препарати, венотоніки, ангіопротектори. У важких випадках показано оперативне втручання. Для очищення лімфатичної системи потрібно відкоригувати харчування, якомога більше рухатися, пити трав’яні чаї, пройти курс лімфодренажного масажу.